Це не Кустуріца, і не Гріневей. Це засідання Верховної Ради

На телеканалі «Рада» вперше за роки повномасштабної війни показали засідання Верховної Ради. Одразу видно, що промо-відділ у колег працює так собі. Було б це СТБ або 1+1, то ми б вже цілими днями дивилися сенсаційні анонси із карколомними, пафосними текстами і монтажами, які б нам із вами обіцяли ГУЧНЕ ПОВЕРНЕННЯ ЛЕГЕНДАРНОГО ШОУ!!!

І це не було б перебільшенням, бо бувало й так, що свого часу на інформаційних каналах ці трансяції набирали значно вищі показники, ніж власний контент. І йшлося не про якісь екстраординарні, а цілком буденні засідання. 

Ми у редакції, звісно, хочемо вчергове подякувати Лесеві Подерв'янському та висловити захоплення його генієм тонкого спостерігача й точного провидця. У молодьожі, ми знаємо, вважається кринжем цитувати Митця, але ми з вами – не підлітки, захоплені бунтарськими настроями, тому цитували, цитуємо і будемо цитувати. У п'єсі «Нірвана» Подерв'янський описував засідання ВР як «смішне і водночас з тим трагічне кіно». А про Юлію Тимошенко – найточніше. Тільки нині вона безупину торочить про внєшнєє управлєніє, а було:

«Депутат. (у тєлєвізорі). Поки ми з вами отут теревеним, пенсіонери не получають пенсію, солдати патрони, газовики газ, нафтовики нафту, а в Дніпрі перевелась риба, а в коморах миші, бо нема що гризти, так що без Росії нам, товарищі і панове, повний гаплик, що не ясно? (Зал засідань погрозливо гуде)»

А ось ця цитата з п'єси дійшла до наших днів майже без змін:

«Депутат (у тєлєвізорі). А половина депутатів, шо сидять в сесійному залі, прийшли сюди з тюрми, а ще по другій половині тюрма плаче…»

Але, зав'язуймо із цитатами літературними, і перейдімо до реальних, не менш запаморочливих. 

Отже, нині відбувалося голосування за президентський законопроєкт про повернення незалежності НАБУ і САП. Проконтролювати це діло під будівлею парламенту зібралися люди, які поняття не мають що таке і НАБУ, і САП. Прийшли, знаєте, чисто потусити і прогуляти роботу. Це така оцінка деяких парламентарів (особливо Юлії Валадимирівної). І не тільки – певна частина колег-журналістів теж так думає. Антоніна давно каже своїм колегам, що вважати аудиторію тупою – погана звичка. Бачите, куди вона нашу політичну верхівку привела?

Мітингувальники, до речі, до депутатів ставляться відповідно. Виступи практично всіх народних обранців сприймалися скептично. А на спічі Юлії Валадимирівної усі взагалі подіставали блювальні пакетики. Це щоб ви не подумали, що ваша авторка якась упереджена до лідерки «Батьківщини».

Початок засідання нардеп Ярослав Железняк транслював собі на ютуб зі свого ж телефону. Але дуже швидко трансляція з'явилася і в ефірі «Ради». Спікер Руслан Стефанчук, максимально серйозно і суворо налаштований прикрикує на колег і наказує їм повсідатися на свої місця. Чесно кажучи, ми його розуміємо – частина депутатів бігають по залу і ніяк не всядуться. Дисципліни ніякої. 

Іванна Климпуш-Цинцадзе виходить до трибуни, аби зачмирити колег, які голосували за скандальний законопроєкт 12414, назвати їх дементорами і зачитувати написи на кількох картонках. Включно з переінакшенням знаменитої фрази з Жадана «Я люблю цю країну, але без турборежиму».

Також пані Іванна наголосила «Слугам народу» (які вже почали щось підозрювати), що президент їх не вважає за людей: «За 6 років, колеги, плазування ви заробили цілковиту зневагу Банкової, яка керує вами як колгоспом і негайно спрямувала на вас потоки бруду, коли дійсно запахло смаленим». Тому картонки з тим, що «ми з народом» вже не допоможуть, – каже депутатка, натякаючи, вочевидь, на цих панів. 

Варто сказати, що, звісно, нардепи від правлячої партії давно розуміють, що ставлення до них президента не назвеш приємним. Щонайменше, він із ними майже не зустрічається. Але поки вони плачуться у частиках та особистих розмовах. 

Далі до трибуни йде Дмитро Костюк, який різко так і одразу заявляє, що виходить зі «Слуги народу». Все через голосування минулого тижня, на якому він голосував «за». Тут же Дмитро збунтувався. Каже, що завжди захищав президента, який багато працює, а його не цінують. Стояв на Майдані (він, Костюк, стояв). Але у нардепа водночас «багато запитань до тих рішень, які нам пропонують голосувати»:

«Багато з вас були свідками того, як нещодавно замість відповіді я отримав цитую: "у нас в країні двоє таких сміливих – ти і Шабунін". Перед тим у Шабуніна провело обшуки ДБР. Очевидно це відповідь з розряду "не став зайвих запитань, а то…"». 

Тому Костюк твердить, що так, голосував за документ, правки в який вносила людина, «яка давно вже в цій залі продемонструвала, хто вона є, демонстративно проігнорувавши хвилину мовчання за Небесною сотнею. Якщо у фракції такі лідери – це не моя фракція».

Це, нагадаю, Костюк говорить про Бужанського.

Ну і додає, що підготував свій законопроєкт про повернення незалежності НАБУ та САП. Він передбачає переатестацію детективів. Але знову повертається до захисту президента, каже, що він не мав лихих намірів, а просто мріяв очистити антикорупційні органи. І згадує обшуки у Руслана Магамедрасулова, якому закидають організацію торгівлі з Дагестаном, чи то пак Узбекистаном, бо яка різниця? А була б у Магамедрасулова переатестація, то і проблем би не було. 

Згодом колега Костюка по фракції Дмитро Чорний взяв слово аби сказати, що ніхто на Костюка не тиснув і «треба вміти брати на себе відповідальність за свої дії, ніхто на вас не давив і не тиснув, коли ви обидвома руками голосували "за"». 

Після цих спічів Стефанчук суворо говорить, що час проголосувати за те, щоб почати розгляд президентського законопроєкту 13533. «За» 319, рішення прийняте. Не голосували – 24. 

Ну а перед голосуванням депутатам пропонується по три хвилини, аби висловитися. Під вигуки «ганьба!» виходить представниця президента у ВР Галина Михайлюк і каже, що інституційна незалежність антикорупційних органів – це дуже важливо. Але російські впливи несуть нам небезпеку, тому на поліграфі треба перевіряти усіх – НАБУ, САП, ДБР, БЕБ, поліцію, офіс генпрокурора і тих, хто має допуск до державної таємниці. 

Антоніна підтримує.

І, якщо вже ми на початку заговорили про шоу, то цей процес цілком можна перетворити на цікаве і рейтингове дійство. Ба навіть вигадувати нічого не потрібно – все вже давно є. 

Виходить Олексій Гончаренко. Здається, він взяв кілька уроків акторської майстерності у Євгена Нищука. Бо з першого слова несамовитим голосом почав кричати на весь Урядовий квартал: «Ну, що?! Доголосувались?!!!! Доголосувались?!!!!!»

До нього вибігає Мар'яна з планшетиком, на якому пише: «Влада – це народ». Але Гончаренко продовжує волати:

«І ось, ще одна Безугла-Безумна, яка разом із вами за це голосувала! Що ж ви наробили?! ЩО Ж ВИ НАРОБИЛИ?!!!!! Ви тепер хоча б розумієте, яку ганьбу ви зробили?!». 

Ну а далі Олексій почав хвалитися, що він минулого разу не голосував, на відміну від. А вас, каже він депутатам, Зеленський використав. Ну і також Гончаренко напряму звернувся до президента із мотиваційною промовою, називаючи його Кім Чен-Зе. Під кінець виступу нардеп так завівся, що вашій Антоніні здалося, що вона дивиться запис із весілля, на якому вже усі добряче вмазалися і хочуть махачу: 

Після цього колишня «слуга народу» Юлія Яцик виступила із альтернативними законопроєктами і пропозиціями контролю антикорупційних органів, бо не вважає поліграф ефективним. А також закликала колег бути більш суб'єктними, а не «тиснули кнопки, а потім вибачалися у фейсбуку». 

Скучно, Юліє. Скучно. Інша справа – Дмитро Разумков, який почав свій виступ зі слів «Колеги, у мене до вас запитання. Вам не набридло в цій залі жерти фекалії і паралельно годувати людей ними?». О, ось це правильний початок, яскравий. Лиш поправлю пана Дмитра у тім, що люди фекалії не жерли, це депутати вже самі впоралися. А нам із вами нагадаю, що Разумков з усих сил свого часу допомагав заводити у парламент «Слуг народу», а зараз стоїть весь в білому пальті красівий. Пропонує, щоб розслідування проводили також і стосовно ОП. 

Після Раумкова слухаємо Ірину Геращенко. каже, що її улюблена картонка – з написом «У серіалі такого не було». Вона теж обзивала колег, назвала їх людьми без хребта і що вони лишилися тільки кнопочками (ну, добре, що не тарілочниками), тому пора подавати у відставку. А також представила альтернативні законопроєкти від ЄС із такими пунктами: повне відновлення незалежності НАБУ і САП, рішуче «ні» позасудовим обшукам, повертаємо конкурси для прокурорів, ОП і ДБР так само мають бути підслідними. І навіщось додала, що має бути інститут репутації. Таке ото, пані Ірино. Яка така репутація? Ми такого не знаємо. На цих словах Геращенко вирубають мікрофон.

Виходить Ярослав Железняк. Але не сам, а з колегами з «Голосу». 

До трибуни прибігає Безугла з планшетиком і скаче навколо. Її намагаються відігнати, але це марна справа. Железняк штовхає промову з позиції «а я ж казала», бо минулого разу за скандальний закон не голосував, але депутатів безхребетними сильно не обзивав, а навіть виявив трішки приязності:

«Шановні колеги, я не буду сьогодні з цієї трибуни звинувачувати. Я переконаний, що усі ви зробили висновки. Але дозвольте мені підказати ще один: давайте ми згадаємо, що живемо в парламентсько-президентській республіці. І я переконаний, якщо б ми відновили в першу чергу не суверинітет або незалежність НАБУ, а незалежність українського парламенту, то ми ніколи б не робили таких помилок, яких так само героїчно не довелося виправляти. Тож виправляймо цю помилку і продовжуємо відновлювати незалежність парламенту в першу чергу і в основному від Офісу президента».

Також Железняк просить виключити Мар'яну Безуглу із засідань. Вигнати, так би мовити, з класу за погану поведінку. 

А далі пішла важка аудіовізуальна артилерія – Юлія Тимошенко. Їй дали аж 6 хвилин. Мусимо перепросити у Гончаренка, що закидали йому галасливу поведінку, бо лідерка «Батьківщини» у надриві лишила колегу далеко позаду. Тимошенко кричала так, що почала хрипіти. Її риторика була продовженням усього, що вона говорила під час голосування за 12414, а потім і в інтерв'ю Віталію Портникову на «Еспресо». Це ціла тирада і повтор російських вкидів про внєшнєє управлєніє, втрату Україною незалежності, «байдуже, хто зжирає наш суверинітет: Схід чи Захід світу», що люди не розуміють, чому вони вийшли на протести, бо не знають, як розшифровується НАБУ і САП. Оце тільки про біолабораторії чомусь не було. 

Але пані Тимошенко намагається урізноманітнити свої посили і вигадує метафори. Тому нині порівняла внєшнєє управлєніє (його ми ще знаємо як «соросятню») із собачкою:

Юлія Володимирівна була дуже обачною і жодного разу не згадала Сороса. На відміну від свого менш обережного колеги по фракції Олексія Кучеренка, який в ефірі «Радіо свобода» таки проговорився. Багаторічний соратник Тимошенко Сергій Власенко, коли не тикав факи, захоплено аплодував лідерці.

Далі пішла виступати Анна Скороход. Своїх колишніх колег вона знаважала не пафосно, як попередники, а з єхидною посмішкою:

«Знаєте, перевзутися в повітрі і ще й гарно натягнути на себе ковдру, то треба повчитися. Це майстерність, яку не проп'єш. А ще хочеться нагадати, що святий президент і святий офіс президента так само. Це ж була їхня ініціатива. Кого ви обманюєте? Ми давно вже не суб'єктні, а просто об'єктні кнопки, яким сюди все спускається, ми це гарненько нажимаємо. Хіба не так? Тому казати про те, як великий президент зараз вніс законопроект, який все змінить. Звичайно змінить, коли у нас вийшли люди на вулиці яким не все одно».

Люди, на думку Скороход, теж – таке собі. І до мітингів є у неї запитання. А чому? А правильно – люди самі не розуміють до кінця, за що вони вийшли. Бачу, Скороход треба з Тимошенко дует зробити, трек там якийсь записати про тупих людей. Потап може написати, я вже це бачу. А якщо вже геть розмріятися, то можна у Раді влаштувати талант-шоу. Шоб депутати не просто за трибуни виходили, а хай буде журі, як у «Х-Факторі». Спеціально для Тимошенко ведучою покличем Оксану Марченко з Кокосіком, мощами і костачькай. А що, це прям робочий варіант. Ось ці шоу на СТБ тримаються завдяки скандалам, інтригам і фрикам. Ну, точно ж те саме. Коротше, Антоніна побігла десь реєструвати формат. 

Тим часом трибуни виходить Ярослав Юрчишин. Від нашої редакції він отримує приз гран-прі вечора за те, що не кричав. Подякував українському суспільству, нагадав, що на мітингу у Маріїнському люди дивляться трансляцію і ржуть. Сказав, що опитування показують:  більша половина громадян акції підтримують і розуміють про що вони. Але, – каже Ярослав... 

«Але залишився конкурс на призначення голови Бюро економічної безпеки. Я дуже дякую погоджувальній і керівництву за перший крок відновити трансляції Верховної Ради та комітетів, бо люди мають розуміти, що тут відбувається. Хоча, звісно, перші картинки трансляції були дуже показові, які пояснюють, чому тут вирішили прикрити те, що відбувається в залі».

Про БЕБ, до речі, історія таки продовжиться. Про це – трішки згодом. 

Ну і, нарешті, – до слова запрошують Петра Олексійовича Порошенка. У залі чутно хвилювання. Він, очевидно, вже зрозумів, що чмирити колег – приємно, але дякувати народу за свідомість – корисно. Принаймні потенційно, бо, повторюся, люди на мітингу направду скептичні до політиків. Але згодом Порошенко таки почав говорити, що організатори усього цього турбоголосування мають понести відповідальність. 

Ну і на завершення вийшов депутат від колишньої ОПЗЖ і співавтор правок до 12414 Григорій Мамка і, назло усьому світу, три хвилини розповідав, що законопроєкт був норм і антикорупційні органи не можна лишати без нагляду. 

Депутати починають голосувати за законопроєкт 13533 вцілому.

За – 331. Рішення прийняте.

Депутати доручають спікеру негайно його підписати і відправити президенту. Ну, і ще кілька виступів. Гончаренко, наприклад, просить відновити трансляції з Ради повністю. Говорить він це, сидячи між двох телефонів.

Ну а Ярослав Железняк про Безуглу таки не забув. Взяв слово, аби ще раз заявити, що просить вилучити її із засідань. Офігівша Мар'яна покинула планшетик і сказала, що у Железняка – подвійні стандарти. Виключити її з засідань підтримав також Максим Бужанський. Господь, пали! Стефанчук не витримує: «Шановні колеги, дивіться, ну просто чесно, мені інколи соромно, ну бо це виглядає як включили трансяцію і ми маємо показати всі свої плюси і мінуси».

Так, шановний пане Руслане, маєте. І ми дуже сподіваємося, що демонструватимете нам треш-контент щодня. Як це і було раніше. Тому чекаємо.

А зараз – про БЕБ. Якщо ви думаєте, що про це забули, то про це не забули. Про що свідчать численні коменти під дописом прем'єрки Юлії Свириденко. 

Що ж до законопроєкту, то Зеленський його підписав. 

Але на цьому ми, звісно, не завершуємо.

Тому не розходимося. 

Відео усих цих виступів та інших «кумедних моментів» дивіться у вотсапі і телеграмі «Антоніни».