Пам’яті бойового медика, лейтенанта Андрія Мохонька

Віддав власне життя, рятуючи життя побратимів

Андрій народився 24 травня 1987 року у селищі Михайло-Коцюбинське поблизу Чернігова в сім’ї медиків – лікарки та фельдшера. Згодом і сам обрав лікарський фах: у 2010 році закінчив Національний медичний університет імені Богомольця за спеціальністю «лікувальна справа». З 2012 року після успішного закінчення інтернатури на базі КНП «Чернігівська міська лікарня №2» залишився працювати у цьому ж медзакладі сімейним лікарем. 

«Одразу завоював довіру пацієнтів. Завжди з терпінням, добротою, повагою ставився до людей, піклувався про стан їхнього здоров’я, наголошував на необхідності дбати про себе: завчасно проходити рутинні щеплення, медичні огляди», - пишуть колеги.  

Молодий лікар постійно займався самоосвітою – зокрема, з 2014 року постійно  проходив курси з надання первинної медичної допомоги та реанімації. 

У лютому 2022 року Андрій залишився в місті, яке постійно обстрілював ворог. Лікар обходив укриття й домівки, допомагав хворим. 

Наприкінці листопада того ж року отримав повістку та мобілізувався до лав ЗСУ. Був начальником медичного пункту батальйону 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Не лише лікував поранених у стабілізаційному пункті, а й постійно виїжджав на передову у складі евакуаційних бригад. Лейтенант Андрій Мохонько врятував сотні життів наших воїнів на Запорізькому напрямку, під Вовчанськом, а згодом – у Курській області.

«Доповідаю, наш «кубик» знову в строю. Замінене лобове скло та радіатор. Відремонтовано електрообладнання. Проведено кузовні роботи. Дякую всім, хто долучився. Разом до перемоги!», - це останній допис на сторінці Андрія з подякою за донати на ремонт евакуаційного автомобіля.

12 жовтня 2024 року, за словами дружини Андрія Олени, зв’язок із чоловіком обірвався. Наступного дня жінці повідомили, що він загинув: за два метри від автомобіля, яким медик із побратимами їхали  на завдання, розірвався російський КАБ.  

Андрій і Олена були разом 20 років – із самої юності. Познайомилися, коли разом вступали до вишу, а за кілька років побралися. 

«Він був однокласником моєї подружки. Ми разом з нею займалися в одного репетитора, і вона нас познайомила. Це було кохання з першого погляду", - пригадує дружина. 

Ще під час навчання у пари один за одним народилося двоє синів. Було важко, та разом впоралися. Здавалося б, попереду ціле життя… Але Андрія, як і ще тисячі й тисячі українців, убила Росія.  

В Андрія залишилися дружина, два сини, мати, брат-близнюк та сестра.  

Вічна слава Герою! 

Фото: Фейсбук-сторінка Андрій Мохонько

За матеріалами Суспільне.Чернігів