Громадські діячі вважають завданням мовного омбудсмана дерусифікацію публічної сфери

Громадські діячі та активісти занепокоєні мовною ситуацією в Україні та переконані, що потрібна сильна мовна політика і проєвропейське мовне планування.

Про це йдеться у спільному відкритому зверненні мовознавців, волонтерів, блогерів, активістів і громадських діячів, текст якого передано Укрінформу.

«Попри наявність ефективного законодавства про державну мову, функціонування інституту уповноваженого з захисту державної мови та реалізовані заходи з її підтримки, ситуація у публічному просторі викликає тривогу. Потрібна сильна мовна політика і проєвропейське мовне планування - системні, дієві, інклюзивні», - підкреслюється у зверненні.

Його автори наголосили, що «останні роки засвідчили, що мовне законодавство діє, але без комплексних міжвідомчих заходів не призводить до бажаного результату — забезпечення використання державної мови в усіх сферах».

Зазначається, що «за свою каденцію омбудсман Тарас Кремінь збудував дієву систему правозахисту, його офіс забезпечив послідовну протидію дискримінації за мовною ознакою. Попри це, мовне законодавство і методи правозахисту мають надзвичайно обмежений вплив на публічний простір дозвілля, який і стає первинним джерелом зросійщення для дітей і підлітків. Окрім напрацювання дієвих політик, необхідна ефективна система їх впровадження, можлива лише за ефективного включення і співдії інших органів виконавчої влади, особливо МКСК та МОН. Їхні повноваження дозволяють охопити частину проблемних секторів напряму і забезпечити комплексний підхід до розвитку мовних політик».

Також у зверненні вказується, що «ситуація з державною мовою в нашій країні досягла плато і без нових підходів вона почне деградувати».

«Покоління, народжені безпосередньо перед війною та під час неї, не охоплені жодною державною програмою переходу та часто не бачать перспектив володіння українською. Дієві у традиційній матриці стратегії, зосереджені винятково на захисті, послаблюють мову в умовах модерного відкритого світу. Українське суспільство сьогодні не оперує типовими для конкурентного багатомовного модерного простору геополітичними й економічними мовними інструментами, такими як: сила мови, м’яка сила впливу, лінгвістична індустрія, мовна конкуренція та ін. З цього випливають обмежені можливості конкурувати на ринку мовних товарів і послуг. Загрози: сталому розвитку національної економіки у сфері, пов’язаній з впливом м’якої сили (soft power) та розумної сили (smart power), зростанню рівня та якості життя населення; розвитку рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами», - йдеться у зверненні.

У зв’язку з цим його автори вважають, що необхідно розширити підхід до мовної політики. «Недостатньо лише захищати права української, тим паче що правозахист не відповідає на питання про перспективи розвитку, особливо серед суспільно і політично активного населення. Проте, вирішивши цю частину проблеми, потребуємо перевизначити актуальні потреби політики дерусифікації, популяризувати і адвокатувати українськусеред скептично чи негативно налаштованих до дерусифікації громадян, а також забезпечити виконання тих частин мовного законодавства, що націлені на загальне практичне опанування мови. Дерусифікація публічної сфери є логічним наступним кроком після ефективної дерусифікації офіційних інституцій», - зазначили представники громадськості.

Автори звернення заявили, що «готові підтримати Олександра Завальского як мовного уповноваженого, який поділятиме нашу думку і прагнення».

«Ми докладемо зусиль, щоб посилити його роботу і залучити до реалізації ширшої стратегії усіх небайдужих до української мови. Мовний омбудсман є відповідальним урядовим офісом, проте побудова сильної мовної політики і дотримання проєвропейських стратегій мовного планування з огляду на історичний момент, в якому перебуває Україна та її державна мова, — наша спільна справа. Відкритість і співзалученість мають стати ключовими для реалізації мовних політик в подальшому», - йдеться у відкритому зверненні.

Звернення підписали: голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров; військовослужбовець, громадський діяч, музикант, засновник «Культурні сили України» Миколай Серга; письменник, перекладач Остап Українець; блогер, популяризатор української мови Андрій Шимановський; докторка мистецтва, викладачка сценічної мови КНУТКіТ ім.І.К.Карпенка-Карого, блогерка Карина Сухорукова; актор театру та кіно, волонтер Дмитро Вівчарюк; заслужена артистка України, артистка національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Ірина Мельник.

Як повідомляв Укрінформ, Кабінет міністрів звільнив Кременя з посади уповноваженого із захисту державної мови з 8 липня у зв’язку із завершенням його п’ятирічної каденції на посаді. Науковець Тарас Кремінь обіймав посаду мовного омбудсмана з липня 2020 року.

Своїх претендентів на посаду мовного омбудсмана можуть висувати такі суб'єкти: уповноважений Верховної Ради з прав людини; керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику (Мін'юст); керівник центрального органу виконавчої влади у сфері державної мовної політики (Міністерство культури та стратегічних комунікацій).

Міністерка юстиції Ольга Стефанішина висунула кандидатуру актора Олександра Завальського, міністр культури Микола Точицький запропонував історика Павла Полянського, а омбудсмен Дмитро Лубінець - викладачку Олену Івановську.

Мовного омбудсмана призначає Кабінет міністрів за результатами рейтингового голосування.