Олександр Алфьоров

Алфьоров Олександр Анатолійович: директор Інституту національної пам'яті з червня 2025 року

Алфьоров Олександр Анатолійович — відомий блогер-просвітитель історії України, майор ЗСУ, учасник російсько-української війни

Біографія

Олександр Анатолійович Алфьоров народився 30 листопада 1983 року в місті Київ, Україна.

Освіта

Олександр у шкільні роки брав активну участь у конкурсах Малої академії наук (МАН). У 1999 році він посів перше місце в Києві з краєзнавства, у 2000 році — друге місце з історії та третє з астрономії, а у 2001 році став переможцем Всеукраїнського етапу МАН з історії

У 2001 році Алфьоров закінчив середню школу № 137 в Києві та вступив до Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. 

У 2006 році він завершив навчання з ректорською нагородою, отримавши кваліфікацію магістра історії, викладача історії та вчителя правознавства. 

Паралельно, у 2004 році, Олександр був вільним слухачем католицького інституту імені Фоми Аквінського в Києві. 

З 2006 року Алфьоров став аспірантом кафедри історії педуніверситету, а у 2012 році успішно захистив кандидатську дисертацію за темою «Роль козацько-старшинського роду Голубів в історії України XVI—XVIII століть», здобувши ступінь кандидата історичних наук.

Крім того, з 2012 року і до початку повномасштабної війни він навчався на заочному відділенні Київської православної богословської академії.

Сім'я

Алфьоров походить зі старовинного українського шляхетсько-старшинського і дворянського роду. Його батько, Анатолій Миколайович, був кандидатом біологічних наук і працював з відомим кардіохірургом Миколою Амосовим, а мати, Євгенія Олександрівна, присвятила своє життя педагогіці.

Олександр одружений на Тетяні Алфьоровій. Вона працювала звукорежисеркою на телеканалах «Тоніс», «Прямий», «Україна». Влітку 2024 року Тетяна стала фізичною особою-підприємцем (роздрібна торгівля, здійснювана фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет). Вона володіє інтернет-магазином Alf'orov Shop, де продається мерч на українську тематику.

Олександр і Тетяна виховують сина Всеволода, дочок Ярославу і Мирославу, а також пасербицю Дарину. Влітку 2025 року у подружжя народився ще один син — Ярополк.

Кар'єра

У 2008 році Олександр став радіоведучим на Українському радіо «Культура», а з 2012 року розпочав вести авторську програму «Історичні фрески», яка завоювала популярність завдяки глибокому аналізу історичних подій. 

У 2019 році Алфьоров став телеведучим на громадському телеканалі UA: Культура, популяризуючи історію серед широкої аудиторії. Його YouTube-канал, що налічує майже 450 тисяч підписників, став важливим інструментом для розвінчання історичних міфів і популяризації української історії.

У 2010 році Олександр влаштувався до Інституту історії України Національної академії наук, спочатку в якості молодшого наукового співробітника, а з 2012 року — наукового співробітника.

Він є автором понад 100 наукових статей та 15 книг. Його наукові інтереси зосереджені на сфрагістиці, генеалогії та історії українського козацтва. У 2020-2021 роках він координував українське відділення проєкту Принстонського університету «Framing the Late Antique and Medieval Economy».

З початком російсько-української війни у 2014 році Алфьоров активно включився в суспільно-політичну діяльність. З 2014 по 2018 рік він був прессекретарем народного депутата Андрія Білецького, а з зими 2014 по червень 2015 року очолював пресслужбу полку «Азов». 

На парламентських виборах 2019 року Олександр балотувався під 15-м номером у списку блоку Об'єднаних націоналістів, як представник Національного корпусу.

У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії, він вступив до Сил Спеціальних Операцій «Азов-Київ» як офіцер, а з вересня 2022 року служив у 3-й окремій штурмовій бригаді, обіймаючи посаду начальника групи гуманітарної підготовки та інформаційного забезпечення. 

За свою службу він отримав звання майора запасу і був нагороджений президентською нагородою «За участь в антитерористичній операції» у 2015 році. У травні 2025 року Алфьоров повідомив, що звільнений з армії як багатодітний батько.

27 червня 2025 року Кабінет міністрів призначив його головою Українського інституту національної пам'яті. На цій посаді він став наступником Антона Дробовича, який завершив свою каденцію в грудні 2024 року. 

Призначення Алфьорова викликало позитивні відгуки в історичному та суспільному середовищі, де його цінують як професійного історика, ветерана та комунікатора. Серед завдань, що стоять перед ним, — налагодження діалогу з польськими колегами з питань Волинської трагедії та подальша дерусифікація українського культурного простору.

Скандали

Олександр Алфьоров уникав великих публічних скандалів. В інтерв'ю РБК-Україна у 2024 році він коментував скандал навколо Ірини Фаріон, пов'язаний з критикою використання російської мови в армії. 

Алфьоров зазначив, що подібні питання часто роздуваються штучно, і підкреслив, що на фронті мова відходить на другий план в умовах бойових дій. Його позиція викликала певні суперечки в соціальних мережах, але Олександр уникнув прямого залучення в конфлікт, акцентуючи на необхідності дипломатичного підходу.

Як керівник експертної групи з дерусифікації в Києві, Алфьоров стикався з критикою з боку окремих груп, які виступали проти масового перейменування вулиць, названих на честь радянських або російських діячів. 

Деякі звинувачували його в зайвій радикальності, проте він аргументував свою позицію необхідністю позбавлення від колоніальної спадщини.

Декларація

У червні 2025 року Олександр Алфьоров подав електронну декларацію про свої доходи за минулий рік.

Він володіє квартирою в Києві (73,6 м², придбана у 2018 році за 320 тисяч гривень, 50% власності) і має право користування житловим будинком в Києві (113,9 м², придбаний у 2012 році за 203,7 тисячі гривень). 

Його дружина, Тетяна Алфьорова, володіє квартирою в Херсоні (78,8 м²) і двома автомобілями: Daewoo Matiz (2010) і Mitsubishi Outlander (2019, вартість 532 тисяч гривень). Також Алфьоров задекларував цінне рухоме майно: колекцію сфрагістики (5000 одиниць) і предмети старовини (630 одиниць, включаючи монети і графіку).

Доходи Олександра у 2024 році склали: 993 784 гривень (зарплата у військовій частині А4638), 1000 грн (соціальні виплати), 527 269 гривень (монетизація YouTube-каналу), 78 878 гривень (грант від університету Ексетера). 

Доходи дружини: 317 284 гривень (підприємницька діяльність), 93 300 гривень (соціальні виплати), 1245 гривень (національний кешбек) і 4000 гривень (програма «Зимова підтримка»). 

У банках Алфьоров зберігає 16 254 доларів і 45 6220 тисяч гривень, а на електронному гаманці — 10 208 доларів. Готівкою у нього задекларовано 350 тисяч гривень і 7500 доларів.