Росія платить школяркам за народження дітей: що відомо про демографічну стратегію Кремля

Кремль пропонує російським жінкам фінансові стимули для збільшення кількості народжень. Ця ініціатива, впроваджена в десяти регіонах, є розширенням демографічної політики, що раніше стосувалася лише дорослих жінок. Вона покликана виправити катастрофічний спад народжуваності: у 2023 році коефіцієнт народжуваності в Росії становив 1,41, що значно нижче необхідних 2,05 для підтримки чисельності населення.

Про це повідомляє The Conversation.

Російський контекст та глобальні тенденції

Виплати дівчаткам-підліткам за народження дітей, поки вони ще навчаються в школі, викликають суперечки в Росії: 43% росіян схвалюють політику, тоді як 40% виступають проти. Проте це вказує на високий пріоритет, який держава надає збільшенню народжуваності.

На думку кремлівського диктатора Володимира Путіна, велика кількість населення є однією з ознак «процвітання великої держави», на рівні з контролем над великою територією та потужною армією.

Видання зазначає, що загарбницькі плани Путіна збільшити територію Росії шляхом окупації України призвели до скорочення російського населення: за деякими оцінками, кількість загиблих російських солдатів сягнула 250 тисяч. Крім того, через війну з Росії масово виїхали сотні тисяч росіян, більшість яких — молоді освічені чоловіки, які могли б стати батьками нового покоління.

Попри екстремальність демографічної ситуації в Росії, зниження народжуваності є глобальною тенденцією. За оцінками, до 2050 року понад три чверті країн світу матимуть настільки низькі показники народжуваності, що не зможуть підтримувати свою чисельність населення.

Путін не єдиний світовий лідер, який запроваджує політику заохочення народжуваності. В Угорщині Віктор Орбан пропонує податкові пільги та субсидовані іпотеки тим, хто має трьох і більше дітей. Польща виплачує 500 злотих щомісяця на дитину родинам з двома і більше дітьми, хоча є докази, що це не стимулює народжуваність серед жінок з високими доходами. У США Дональд Трамп пропонує платити жінкам 5000 доларів за народження дитини.

Водночас, іспанська політика вирішення демографічної кризи полягає у спрощенні процедур отримання громадянства для мігрантів, зокрема тих, хто прибув нелегально, що пов’язують з поточним економічним зростанням.

Ідеологічний вимір пронаталізму та його наслідки

Зворотні демографічні тенденції є складними, оскільки на рішення стати батьками впливає безліч чинників, включаючи особисті прагнення, фінансові можливості та культурні цінності. Тому вплив «пронаталістських» політик є неоднозначним, і жодна країна не знайшла легкого способу подолати спад народжуваності.

Уряди, які приймають пронаталістські політики, часто зацікавлені не лише у збільшенні загальної кількості населення, а й у заохоченні народжуваності серед «бажаних» груп громадян, що має ідеологічний вимір. Стимули часто спрямовані на тих, кого держава вважає найбільш цінними громадянами, наприклад, за їхньою расовою, етнічною, мовною, релігійною приналежністю або сексуальною орієнтацією.

Наприклад, Угорщина надає стимули лише гетеросексуальним парам з високими доходами. Підкреслення збільшення частки «бажаних» громадян пояснює, чому деякі адміністрації не бачать суперечностей, коли закликають до збільшення народжуваності і водночас депортують мігрантів або намагаються скасувати конституційні гарантії громадянства.

Автори статті звертають увагу, що успіх чи провал пронаталістських політик залежить від здатності урядів переконати людей, насамперед жінок, прийняти батьківство. Поряд з фінансовими стимулами, деякі держави пропонують шану та визнання матерям великих родин.

Прикладом є відновлення Путіним сталінської «материнської медалі» для жінок з десятьма і більше дітьми. Водночас, це супроводжується неявною або явною критикою жінок, які відкладають народження дітей або відмовляються від нього.

Російський парламент минулого року ухвалив закон про заборону пропаганди бездітності, а також запровадив обмеження на аборти в приватних клініках. У Росії також публічно засуджують жінок, які обирають кар’єру замість шлюбу та виховання дітей.

Заможні держави світу, якби пронаталістська політика була виключно про робочу силу, мали б активніше залучати іммігрантів. Натомість ці спроби часто пов’язані з обмеженням вибору громадян — особливо жінок — та формуванням населення з бажаними для уряду характеристиками.