Вчені дослідили останки жінки, яку після жорсткого покарання виставили на показ у середньовічному Лондоні

У 1991 році на прибережній смузі Темзи були виявлені останки жінки, яка померла між 680 – 810 роками нашої ери, повідомляє Phys.org. Її скелет пробув у Музеї Лондона понад два десятиліття, перш ніж став об'єктом ґрунтовного дослідження, результати якого опубліковано в журналі “World Archaeology”. Доктор Медлін Мант та її команда пролили світло на долю цієї жінки, яка, ймовірно, стала жертвою публічної розправи.

#Analysis of early medieval remains from the Thames foreshore reveals a rare case of brutal #Execution and public display of a woman, offering new insights into law and punishment in 7th–9th century England. https://t.co/v9ItObSj7r https://t.co/ZaQ1oWnxgp

— Phys.org (@physorg_com) June 4, 2025

Жінку знайшли не в поховальній ямі, а на очеретяному килимку, покладену між двома шарами кори, з моховими подушечками на обличчі, тазу та колінах. Місце, де її залишили, було видимим для навколишніх громад під час припливу. Це, на думку дослідників, свідчить про те, що її тіло було виставлено напоказ, ймовірно, як попередження.

Аналіз її останків показав, що на момент смерті їй було від 28 до 40 років. Стабільні ізотопи вказують на те, що вона була уродженкою Лондона або його околиць. Цікаво, що після п'ятирічного віку рівень стабільного азоту в її організмі підвищився. Це може свідчити або про збільшення кількості м’яса в раціоні, або ж про період голодування, коли організм розщеплював власні жирові та білкові запаси.

Найбільш шокуючі знахідки пов'язані з численними травмами, яких жінка зазнала перед смертю. За два тижні до загибелі вона пережила щонайменше два жорстокі побиття, що залишили понад 50 слідів пошкоджень по всьому тілу. Перший інцидент призвів до переломів обох лопаток, схожих на ті, що бувають після ДТП, але в цьому випадку, ймовірно, спричинені побоями батогом. Друга серія травм, нанесена тупими предметами або ногами, включала пошкодження тулуба та черепа, що схоже на тортури. Смертельний удар, що обірвав її життя, був завданий у ліву частину голови.

Доктор Мант припускає, що така форма тілесних покарань пов'язана зі змінами в законодавчих кодексах Раннього Середньовіччя. Якщо кодекс Етельберта (кінець VI – початок VII століття) не передбачав тілесних покарань, то кодекс Вітреда Кентського (кінець VII – початок VIII століття) вже дозволяв побиття тих, хто, до прикладу, не міг сплатити штрафи. За часів короля Альфреда (IX століття) смертна кара стала застосовуватися за дедалі більше злочинів, включаючи крадіжку, державну зраду та чаклунство, і могла здійснюватися через побиття камінням або утоплення.

Розміщення тіла на березі Темзи мало символічне значення. Багато дослідників вважають, що поховання на відкритих просторах, таких як прибережні зони, вказувало на “девіантність” людини, тобто її злочинну поведінку.

“Похоронний хід UPT90 sk 1278 дає нам зрозуміти, що її тіло мало бути видимим на ландшафті, що можна інтерпретувати як попередження для свідків. З остеобіографії цієї особи та похоронного ходу ми можемо сказати, що її стратили, але конкретне правопорушення неможливо точно знати. Ми можемо лише зробити висновки з юридичних кодексів того періоду”, – пояснює доктор Мант. 

Незважаючи на жорсткість законів, страти в той період були відносно рідкісними. Також археологічні дані свідчать про те, що на страчувальних кладовищах на одне жіноче тіло припадало близько 4,5 чоловічих. Це робить залишки UPT90 sk 1278 особливо унікальними для вивчення того, як середньовічне право застосовувалося до жінок, і дає нове розуміння судового контексту ізольованих поховань.

Нещодавно археологи знайшли печеру в Таджикистані, яка служила притулком для предків людини понад 130 тисяч років. Місце стало "спільним домом" для людей сучасного типу, неандертальців та загадкових денісівців. Це відкриття змінює уявлення про їхню взаємодію в Центральній Азії.