Все про вовчанку: чому її так важко діагностувати та неможливо повністю вилікувати

Цього разу розберемо основні питання про це захворювання, симптоми якого у кожного пацієнта проявляються по-різному, повідомляє24 Канал з посилання на The Lupus Foundation of America.

Що таке вовчанка

Вовчанка — це хронічне системне аутоімунне захворювання.

• Аутоімунне означає, що імунна система атакує не лише інфекції, але й власні здорові тканини організму.
• Системне означає, що хвороба впливає одразу на кілька органів і систем: суглоби, шкіру, серце, нирки, мозок та інші.
• Хронічне означає тривале захворювання, яке може зберігатися роками.

Причини виникнення вовчанки досі точно не встановлені.

Коли говорять про вовчанку, найчастіше мають на увазі системний червоний вовчак (СЧВ). Крім неї, існують шкірна форма, лікарськоіндукована (спричинена певними препаратами) та неонатальна, яка вражає дітей матерів із цим захворюванням.

Чому важливо знати про СЧВ

Вовчанка найчастіше вражає людей віком від 15 до 44 років. Жінки становлять 90% усіх хворих. Але передбачити, у кого саме і в якому віці з'явиться хвороба, неможливо. Оскільки вовчанка вражає безліч органів, її симптоми проявляються по-різному, а діагностика часто ускладнена. У середньому від початку захворювання до встановлення діагнозу минає близько 6 років.

Попри складність хвороби, завдяки сучасним методам діагностики та підтримуючій терапії більшість пацієнтів продовжують жити повноцінним життям. Однак 10 – 15% людей помирають від ускладнень. Вовчанка входить до двадцяти основних причин смертності жінок у віці від 5 до 64 років.

Причини розвитку вовчанки

Точні причини появи вовчанки невідомі. Ген вовчанки не знайдено, хоча виявлено близько 30 генетичних ділянок, пов’язаних зі схильністю до цього захворювання. Більшість із цих генів відповідають за роботу імунної системи. Ймовірно, зміни в них впливають на те, чому імунна система починає атакувати організм.

Генетика впливає на розвиток вовчанки лише на 18%. Решта факторів, таких як вплив токсинів, інфекцій, стресу, приймання певних препаратів або жіночі гормони, можуть активувати хворобу. За дослідженнями, у 10% випадків провокаторами стають наркотики.

Симптоми системної червоної вовчанки

Вовчанка відома як "великий імітатор", адже її прояви нагадують симптоми багатьох інших хвороб. У кожного пацієнта вона проявляється по-своєму, а універсального тесту для діагностики не існує.

Діагноз "системний червоний вовчак" ставлять, якщо збігаються чотири з наступних 11 критеріїв:

1. Сип у вигляді метелика на щоках (характерний, але необов’язковий симптом).
2. Червоні плями на шкірі.
3. Чутливість до сонячного світла (поява висипу після перебування на сонці).
4. Виразки на слизових оболонках (рота або носа).
5. Запалення тканин, які вкривають внутрішні органи, включно із серцем.
6. Біль та набряки у суглобах.
7. Проблеми з нирками (наявність білка у сечі, зміни в аналізах крові).
8. Порушення нервової системи (судоми, втрата рівноваги тощо).
9. Зниження рівня клітин крові.
10. Імунні порушення (виявлення специфічних антитіл).
11. Наявність антинуклеарних антитіл у крові (АНАтест).

Серед інших частих симптомів – головний біль, хронічна втома, субфебрильна температура, випадіння волосся, болі в грудях при диханні. Симптоми можуть з’являтися раптово або розвиватися повільно, бути легкими чи важкими, тимчасовими чи постійними. У більшості пацієнтів хвороба проявляється у вигляді періодичних загострень, після яких стан тимчасово покращується.

Як лікувати вовчанку

Якщо симптоми схожі на вовчанку, спершу потрібно звернутися до ревматолога. Залежно від уражених органів до лікування можуть залучатись дерматологи, кардіологи, нефрологи та інші фахівці. Головна мета підтримуючої терапії – зменшити частоту загострень і мінімізувати ураження органів. Пошук ефективного лікування може тривати роками.

Через різноманітність симптомів лікування включає кілька груп препаратів:

• Знеболювальні та протизапальні засоби (наприклад, ібупрофен, напроксен) для зняття болю та набряку.
• Гідроксихлорохін (антималярійний препарат), який зменшує запалення та захищає шкіру.
• Кортикостероїди, що знімають запалення та допомагають при ураженні нирок.
• Імуносупресори, які пригнічують активність імунної системи, щоб зменшити атаку на власні тканини.

Крім медикаментозного лікування, важливі зміни способу життя. Пацієнти з вовчанкою часто відчувають страхи та тривогу за своє здоров’я, тому підтримка близьких є надзвичайно важливою.

Що станеться без лікування

Без належного лікування вовчанка поступово уражає нові органи, що призводить до їхнього руйнування. Найбільш небезпечні ускладнення – ниркова недостатність і ушкодження судин. Крім того, пацієнти можуть стикатися з когнітивними порушеннями, підвищеним ризиком серцевосудинних захворювань, запаленням легень та інших органів. У жінок із вовчанкою ризик викиднів є значно вищим.