Лікарі виявили несподівану роль мелатоніну у відновленні ДНК

Дослідники вважають, що необхідні масштабніші дослідження, які б розглядали різні дози та довгострокові ефекти. Маленьке клінічне дослідження, опубліковане в журналі Occupational & Environmental Medicine, свідчить, що прийом мелатоніну може допомогти нейтралізувати пошкодження ДНК, пов’язані з роботою в нічні зміни, шляхом покращення здатності організму до їх відновлення. Дослідники наголошують на необхідності проведення масштабніших досліджень, щоб вивчити різні дозування мелатоніну та оцінити його потенційні довгострокові ефекти.

Зв’язок роботи в нічні зміни та пошкодження ДНК

Працівники нічних змін зазнають зниженого вироблення мелатоніну вночі – гормону, який регулює внутрішній біологічний годинник. Це пригнічення послаблює здатність організму відновлювати окисне пошкодження ДНК, яке є природним побічним продуктом клітинних процесів, що потенційно підвищує ризик розвитку певних видів раку. Щоб з’ясувати, чи може прийом мелатоніну зменшити ці пошкодження шляхом покращення механізмів репарації ДНК, дослідники провели експеримент за участю 40 працівників нічних змін.

Дизайн дослідження та методологія

Половина учасників випадковим чином отримувала щоденну дозу мелатоніну (3 мг), яку слід було приймати разом із їжею за годину до денного сну протягом чотирьох тижнів. Інша половина отримувала плацебо за аналогічним графіком. Усі учасники працювали щонайменше два послідовних нічних чергування на тиждень, тривалістю не менше 7 годин, принаймні протягом 6 місяців. Жоден із них не мав розладів сну чи хронічних захворювань.

Зразки сечі збиралися під час другого з двох послідовних періодів денного сну та нічної зміни – один раз до початку дослідження і ще раз наприкінці чотиритижневого періоду. Учасники носили пристрої для моніторингу активності, щоб відстежувати тривалість денного сну. У всій сечі, виділеній під час денного сну та наступної нічної зміни, вимірювали рівень 8-OHdG – біомаркера здатності організму відновлювати пошкодження ДНК.

Рівень 8-OHdG у сечі під час денного сну був на 80% вищим у групі, що приймала мелатонін, у порівнянні з групою плацебо. Це свідчить про покращення процесів репарації ДНК. Однак суттєвої різниці у рівнях 8-OHdG під час наступної нічної зміни не спостерігалося.

Подальші дослідження та потенційні наслідки

Автори визнають, що це невелике дослідження, і більшість його учасників працювали у сфері охорони здоров’я, тому результати можуть не стосуватися інших категорій нічних працівників. Також не вдалося врахувати вплив природного освітлення, що може змінювати рівень циркулюючого мелатоніну.

Проте дослідники наголошують:

“Збільшене окисне пошкодження ДНК через знижену здатність до її відновлення є важливим механізмом, який може сприяти канцерогенності роботи в нічні зміни. Наше рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження свідчить, що прийом мелатоніну може покращити здатність до репарації окисного пошкодження ДНК серед працівників нічних змін.”

Вони роблять висновок:

“Наші результати вимагають проведення масштабніших досліджень, які б оцінювали різні дози мелатоніну та довгострокові наслідки його використання. Якщо подальші дослідження підтвердять ці дані, прийом мелатоніну може стати ефективною стратегією для зменшення ризику розвитку раку серед працівників нічних змін.”

Дослідники також наголошують на важливості оцінки довгострокової ефективності цієї стратегії, оскільки працівники нічних змін можуть змушені приймати мелатонін протягом багатьох років для максимального зменшення онкологічних ризиків.