Валерій Федорович Залужний: досьє, біографія

Дата народження : 8 липня 1973 (51 рік)

Місце народження: місто Новоград-Волинський (нині Звягель), Житомирська область

Хто він такий: український воєначальник, ексголовнокомандувач ЗСУ, володар вищого звання — генерал, Надзвичайний та Повноважний Посол України у Великій Британії

Національність: українець

Сімейний стан: одружений

Знак Зодіаку: Рак

Соціальні мережі : Facebook, Instagram, Telegram

Ексголовнокомандувач ЗСУ Валерій Федорович Залужний вписав своє ім’я в сучасну історію України та отримав прізвисько "Залізний генерал". Саме завдяки йому українська армія на початку війни змогла вистояти у боях із російською армією. І все це неспроста, адже кар’єру військового Залужний розпочав будувати ще у 1997 році і дуже наполегливо йшов до своєї мети. Саме це згодом допомогло йому досягти фантастичних успіхів у цій сфері.

Залужний, серед іншого, є автором книги, має три вищі освіти та безліч нагород, а також не соромлячись зізнається, що справжньою опорою для нього є його міцна родина.

Освіта

Залужний Валерій Федорович народився 8 липня 1973 року у місті Новоград-Волинський (зараз Звягель) у сім’ї спадкових військовослужбовців. Перші роки життя Залужний провів у будинку бабусі та дідуся. Своє раннє дитинство у селі він згадує як щасливі та безтурботні часи.

1989 року закінчив міську школу № 9. Потім майбутній український воєначальник вступив до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму, який закінчив 1993 року з відзнакою.

Валерій Залужний має три вищі освіти. У 1997 році він з відзнакою закінчив загальновійськовий факультет Одеського вищого об’єднаного командного училища.

У 2007 році із золотою медаллю закінчив Національну академію оборони України.

У 2014 році Залужний завершив навчання у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Як кращий випускник оперативно-стратегічного рівня підготовки був нагороджений перехідним мечем королеви Великобританії.

У 2020 році отримав ступінь магістра з міжнародних відносин в Острозькій академії у Рівненській області.

У 2023 році захистив дисертацію з права та отримав науковий ступінь доктора філософії.

Варто зазначити, що Залужний дуже добре навчався і всі вузи закінчував із відзнакою. Він вільно володіє англійською мовою.

Сім’я

Валерій Залужний щасливий у шлюбі з дружиною Оленою понад 20 років. Він називає її найближчою людиною і справжньою другою половинкою. До війни Олена Залужна працювала в "Укргазбанку" і за професією вона фінансист.

У подружжя є дві доньки: Христина та Аріна. Молодша донька — Христина — планує стати лікарем і навчається в Одеському медичному університеті. А старша — Аріна — пішла стопами батька і стала військовослужбовицею у Київському гарнізоні.

Відомо, що після призначення Залужного послом України у Великій Британії його дружина поїхала разом із ним до Лондона.

Акаунт Олени Залужної у Facebook закритий, оскільки вона вважає за краще залишатися не публічною особою.

Служба в армії та військова кар’єра

Паралельно із навчанням Валерій Залужний будував успішну кар’єру військового. У 1997 році після закінчення Одеського вищого об’єднаного командного училища він пройшов усі щаблі військової служби: командир взводу, командир навчального взводу, командир бойового взводу, командир навчальної роти, командир роти курсантів та командир батальйону.

У 2007 році Залужний закінчив навчання у Національній академії оборони України та був призначений на посаду начальника штабу – першого заступника командира 24-ї окремої механізованої бригади. На цій посаді успішно проходив службу протягом двох із половиною років.

З 2009 року до 2012 року очолював 51-у окрему механізовану бригаду.

З липня 2014 року брав участь у війні на Донбасі, ставши заступником командувача сектору "С". У боях під Дебальцевим він командував батальйоном.

У 2017 році Валерію Залужному було надано звання "генерал-майор". Цього ж року він отримує посаду начальника штабу — першого заступника командувача військ оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України.

З 2018 до 2019 року був начальником об’єднаного оперативного штабу ЗСУ — першим заступником Командувача об’єднаними силами.

З 2019 року — командувач військ оперативного командування "Північ".

27 липня 2021 року призначений Головнокомандувачем Збройних Сил України. Член РНБО з 28 липня 2021 року. Одним з його перших кроків після призначення на посаду головнокомандувача став дозвіл солдатам відкривати вогонь у відповідь без погодження з вищим керівництвом.

Розвивав сержантський армійський корпус, зобов’язав військовослужбовців вивчати англійську мову та виступав за інтеграцію до НАТО.

5 березня 2022 року, у розпал російського вторгнення в Україну, генерал-лейтенант Залужний був підвищений президентом Володимиром Зеленським до звання генерала, що є найвищим званням у ЗСУ.

У травні 2022 року головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний увійшов до списку 100 найвпливовіших людей року за версією журналу Time. Він став першим українським військовим, котрий з’явився на обкладинці журналу.

Окрім фотографії на першій шпальті, Залужному присвятили велику статтю, де розповіли чимало маловідомих фактів із життя українського генерала. У виданні зазначили, що загартований роками боротьби з Росією на східному фронті Залужний належить до нового покоління українських лідерів, які навчилися бути гнучкими та делегувати рішення командирам на місцях.

Його наполеглива підготовка напередодні повномасштабного вторгнення та розумна тактика бою на ранніх етапах війни допомогли ЗСУ відбити тиск російських військ.

Успіхи Збройних сил України на початку російського вторгнення у багатьох аспектах справді залежали від їхнього керівника — Валерія Залужного. Завдяки його наказам вдалося не лише ліквідувати понад 50 тисяч російських окупантів, а й досягти успіху під час контрнаступів на Харківському та Херсонському напрямках. Звичайно ж, мужність наших захисників відігравала при цьому найважливішу роль, але без мудрого керівника було б складніше.

8 лютого 2024 року Залужного було звільнено з посади Головнокомандувача ЗСУ та нагороджено званням Герой України. Після цього було здійснено повну ротацію в керівництві Генштабу ЗС України.

Призначення послом

У лютому 2024 року Володимир Зеленський підписав указ про звільнення Валерія Залужного з посади Головнокомандувача Збройних Сил України.

Президент тоді зазначив, що Збройні Сили України потребують змін, і починати треба вже зараз. Міністр оборони України Рустем Умеров підтримав рішення Зеленського, і підкреслив, що 2024 рік вимагає нових підходів і нових стратегій.

У березні Зеленський погодив кандидатуру колишнього головнокомандувача ЗСУ на посаду посла України у Великій Британії.

У квітні 2024 року колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного затвердили в якості посол України у Великій Британії. Він отримав агреман (попередню згоду уряду однієї держави на ухвалення певної особи як голови дипломатичного представництва іншої. — Ред.) від Британії про те, що може бути призначений на цю посаду.

Офіційно Надзвичайним та Повноважним Послом України у Великій Британії Залужний став 9 травня після указу президента Володимира Зеленського.

У липні 2024 року Валерій Залужний прибув до Лондона вже в якості посла України у Великій Британії і приступив до роботи.

Екс-главком ЗСУ Валерій Залужний, будучи послом України у Великій Британії, дуже часто відвідує Київ і зустрічає високопоставлених гостей.

Нагороди та звання

• Герой України з удостоєнням Ордена "Золота Зірка" (8 лютого 2024 р.) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
• Хрест бойових заслуг (6 травня 2022 року) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові та вірність військовій присязі.
• Орден Богдана Хмельницького III ступеня (12 грудня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
• Відзнака "Іменна вогнепальна зброя" (26 липня 2023 р.) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зміцненні обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, виявлені честь і звитягу.
• Всеукраїнська премія імені Братів Лепких (2022) — за створення боєздатної армії, ефективну оборону та звільнення окупованих територій України.
• Орден святого великомученика Георгія Побідоносця.
• Почесний нагрудний знак "За доблесну військову службу Батьківщині".
• Нагорода Міністерства оборони України "Ветеран військової служби".
• Почесний нагрудний знак "За заслуги перед Збройними Силами України".
• Нагрудний знак Начальника Генерального штабу "За досягнення у військовій службі".
• Нагрудний знак "Учасник АТО".
• Офіцер ордена Хреста Вітіса (5 липня 2023, Литва) "за надзвичайну мужність, стійкість духу та вірність обов’язку у війні з найбільшим агресором XXI століття, терористом Росією".
• Звання "Почесного громадянина Києва" (8 травня 2024 року).

Книги

Наприкінці грудня 2024 року Валерій Залужний видав книгу "Моя війна", яка стала справжнім бестселером. Це перша частина трилогії, яку складуть книжки "Моя війна", "Наша війна" та "Їхня війна".

Початковий наклад видання — 20 000 примірників. За словами Залужного, він сів за рукопис у березні 2023 року, незадовго до контрнаступу ЗСУ на півдні України.

Залужний презентував твір так: "Це книга про мою війну. По-перше, війну з власними страхами, які не дають що-небудь робити. По-друге, війну з людьми, які перешкоджають досягненню мети. І нарешті, війну з обставинами, які стають перепонами в житті".

У цій книзі Валерій Залужний розповідає про своє життя до повномасштабного вторгнення. У ній є цікаві спогади про те, що в молодості ворожка попередила його про війну задовго до її початку. За його словами, історія сталася з ним 25 років тому.

Залужний каже, що цей епізод він згадав наприкінці лютого 2022 року і неодноразово прокручував його в голові, коли було справді важко. За його словами, він тоді вже розумів, що попереду велика та важка війна на виживання, яка має завершитись українською перемогою.