Мінус 10 - не біда: чому діти в СРСР спали взимку на вулиці

Главред дізнався, навіщо дітям спати на вулиці і чи була від цього користь.

Ви дізнаєтеся:

Зараз це може здатися дивним, але практика вкладання дітей спати на вулиці існувала в Радянському Союзі не тільки влітку, а й узимку. Сучасні батьки навряд чи б погодилися на такі умови, але в СРСР це вважалося нормою.

Главред дізнався, навіщо дітям спати на вулиці і чи була від цього користь.

Навіщо дітей укладали спати на вулиці?

Головною причиною була впевненість у користі свіжого повітря. Вважалося, що сон на морозі зміцнює імунітет, допомагає дітям менше хворіти і навіть запобігає туберкульозу - захворюванню, з яким в СРСР активно боролися у 20-30-х роках. Радянські лікарі також стверджували, що такий сон покращує апетит, пише Telegraf.

Крім того, вихователям у дитсадках було зручніше вкладати дітей спати на вулиці - там вони швидше засинали, а отже, не потрібно було витрачати багато часу і сил на їхнє заспокоєння.

Як раніше вкладали дітей спати?

Дітей до 2 років найчастіше вкладали спати на вулиці в спеціальних мішках з овечої шкури. Сон на свіжому повітрі був дозволений за температури до -10°C. У деяких дитсадках ліжка для сну розміщували навіть на дахах будівель.

Такий режим існував не тільки в дитячих садках, а й у піонерських таборах, санаторіях та інших дитячих установах. У таборах, крім сну на вулиці, не передбачалася гаряча вода - діти милися виключно в холодній.

Чому традиція зникла?

Незважаючи на впевненість радянських лікарів у користі вуличного сну, батьки часто стикалися з труднощами. Діти, які звикли до засинання на свіжому повітрі, погано спали в теплих квартирах, і батькам доводилося відчиняти вікна навіть у холодну погоду.

З роками ставлення до цієї практики змінилося. У 70-80-х роках радянські дитячі установи поступово відмовилися від вуличного сну, і сьогодні така традиція залишилася лише у спогадах старшого покоління.