Розмови про те, що бойові дії почнуться у ще одній області України – Дніпропетровський, а російські війська готують наступ на місто Дніпро, точаться вже більше місяця. Місяць тому відстань від лінії фронту до адміністративного кордону Дніпропетровської області на Покровському напрямку становила 6,5 км. Минув місяць – відстань скоротилася до 5 км. Тобто за місяць ворожим військам вдалося подолати всього 1,5 км.
При цьому, за даними Головного управління розвідки Міноборони України, які пізніше підтвердив Сирський та інші, втрати російських окупантів за місяць склали близько 15 тисяч особового складу, і це тільки на одному напрямку – Покровському. І за таких шалених втрат росіянам вдалося просунутися лише на півтора кілометри!
Крім того, саме місяць тому почали розганяти інформацію про те, що окупанти зайдуть у Дніпропетровську область, і станеться це вже найближчим часом.
Втім, якщо зважати на середні арифметичні дані, що свідчать про швидкість просування російських військ, навряд чи можна припускати початок бойових дій на території Дніпропетровщини. До того ж у січні кількість атак ворога у порівнянні, наприклад, із груднем, суттєво зменшилася, натомість втрати росіян збільшилися. Тому говорити про початок боїв на Дніпропетровщині як про найближчу історичну перспективу не доводиться. Ба більше, на Покровському напрямку після призначення Драпатого вдалося дещо стабілізувати ситуацію і провести низку успішних контратак з метою покращення тактичного становища.
Загальні втрати окупантів на Покровському напрямку з моменту початку наступу становлять близько до 150 тисяч осіб. Ці дані підтверджує і британське розвідтовариство. Просто для розуміння 150 тисяч осіб – це західний військовий округ збройних сил країни-окупанта. Тобто втрати росіян на Покровському напрямку колосальні.
Менше з тим, я не виключаю можливості того, що з метою оточення Покровської агломерації окупанти спробують здійснити фланговий маневр і зайти на територію Дніпропетровської області. Тобто фактично зайти в тил нашим військам. Адже вони не будуть штурмувати Покровськ в лоба, пам’ятаючи негативний для росіян досвід боїв, наприклад, у Часовому Яру, де досі тривають бойові дії вже протягом року, але місто контролюється приблизно на 40% Силами оборони України, або в Торецьку, де попри бої, які тривають більше року, місто приблизно на 20% контролюється українськими оборонцями.
Тобто в разі спроб російських військ розпочати бої на Дніпропетровщині у них будуть колосальні втрати в живій силі. Покровськ – це велике промислове місто з розвинутою "промкою". Плюс місто підготовлено до активної фази бойових дій в умовах міської забудови. Тож говорити про швидке просування російських військ навряд чи буде сенс.
Все це прекрасно розуміють і самі окупанти. Саме тому наразі тактика їхніх дій на Покровському напрямку полягає у спробі організувати оперативне оточення фланговими маневрами, взяти під контроль основні локації Сил оборони України і створити передумови для видавлення наших підрозділів з Покровської агломерації. Адже йдеться не тільки про Покровськ, а про низку промислових міст: Мирноград, Добропілля тощо.
От зараз росіяни реалізовують сценарій флангового маневру: вони рухаються вздовж залізниці і намагаються просуватися до основних локацій: Покровськ – Костятинівка і Покровськ – Межева. Цього я не виключаю.
Істерика у ЗМІ про рух окупаційних військ до Дніпропетровської області, на мій погляд, є елементом активних операцій російських ЗМІ з метою формування відповідної громадської думки у нас. Росіяни прагнуть викликати паніку та хаос серед цивільного населення Дніпропетровської області, які можуть спричинити масовий відтік цивільного населення. А це, відповідно, створить додаткове навантаження на центральний і місцеві бюджети, фактично паралізує логістику, яка буде працювати виключно на евакуаційні заходи, а не на передислокацію особового складу і техніки Сил оборони України тощо.
А головне – це елемент політичного тиску, бо йдеться ж не тільки про Покровський напрямок: аналогічну інформацію про можливість прориву до Дніпропетровської області вкидають і щодо Времівського напрямку після взяття Великої Новосілки.
Втім, як на мене, перед окупантами зараз стоїть задача стратегічного рівня – встановити контроль над усією територією Донецької області. Тому що без цього подальше просування вглиб українських територій, зокрема Дніпропетровської області, а також масштабування театру бойових дій у Запорізької області не має сенсу. Оскільки так у тилу будуть залишатися потужні українські угрупування, які контролюють найбільші промислові міста Донецької області: Покровськ, Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівку, Дружківку.
Невипадково нинішня активізація бойових дій відбувається не тільки на Покровському напрямку, але й на всіх без винятку напрямках, які мають на митті вихід на Слов’янсько-Краматорську агломерацію. Так, наприклад, жорсткі бої в Торецьку пов’язані не тільки з тим, що Торецьк – це панівні висоти, які дають можливість нам тримати під вогневим контролем тилові бази накопичення окупантів у так званому "горлівському трикутнику", але і з тим, що Торецьк – це вихід на Костянтинівку, на цю агломерацію.
Аналогічними є причини загострення ситуації на Куп’янському напрямку. Йдеться навіть не про прорив до Куп’янська (це завдання тактичного рівня), а про просування вздовж річки Оскіл до Слов’янсько-Краматорської агломерації. Тобто окупанти намагаються відтворити події 2022 року, коли російське ізюмське угруповання було найбільш боєздатним і чисельним та мало на меті блокування українських підрозділів Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Те саме стосується і Лиманського напрямку, де росіяни раптом активізували бойові дії. Ціль – це не стільки Лиман, скільки прорив до Слов’янсько-Краматорської агломерації.
І, відповідно, сам Краматорський фронт – це бої в Часовому Яру. Там відбулася стрімка активізація боїв. З району Кліщіївки окупанти намагаються вийти в тил українському угрупуванню – до Костянтинівки.
Таким чином, усі чотири напрямки напряму пов’язані з вирішенням стратегічного завдання російських військ – взяття під контроль Слов’янсько-Краматорської агломерації. Саме це основна ціль російських окупантів.
Не виключаю, що саме це є умовою Російської Федерації для можливих мирних перемовин. Їй передусім потрібен тотальний контроль над територіями Луганської і Донецької областей.
Тож загроза наступу на Дніпропетровщину є елементом інформаційно-політичного тиску на українське керівництво з метою змусити його сісти за стіл переговорів.
Отже, навіть якби у Росії були апетити щодо Дніпропетровщини і Дніпра, у неї немає оперативних резервів і сил для виконання цієї задачі.
Дмитро Снєгирьов, військовий аналітик, співголова громадської ініціативи "Права справа", спеціально для Главреда
Хто такий Дмитро Снєгирьов
Дмитро Снєгирьов (11 жовтня 1971, Луганськ) – експерт з військових питань, блогер. Історик та юрист. Співголова громадської ініціативи "Права справа". Виступає на радіо, телебаченні та Інтернет-ресурсах у якості експерта з військової та політичної тематики.