В армію загарбників: як з українських юнаків окупанти роблять російських строковиків

Ще три роки тому ці хлопці з Запоріжжя та Херсонщини навчалися в українських школах, вишах чи починали будувати кар’єру в Україні. Хтось був уболівальником “Динамо”, у когось тато воював проти Росії на сході країни. Усі вони зустріли повномасштабне вторгнення на територіях, які нині окуповані. А у листопаді 2024-го опинилися на плацу військкомату в окупованому Сімферополі, де виконували команду “струнко” разом з хлопцями з Криму, яких російська пропаганда ще з 2014-го готувала до служіння РФ. Тепер усі вони стали російськими строковиками.

Редакція розслідувань Суспільного ідентифікувала 22 хлопців з ТОТ Херсонщини, Запоріжжя і Криму, що потрапили на фото і відео пропагандистів, знятих біля військкомату у Сімферополі. Хто вони, як опинилися у ворожому війську і що на них там може чекати? Відповіді на ці запитання — у нашому матеріалі.

Перша відправка строковиків на навчання

16 листопада 2024-го на плацу так званого республіканського військкомату у Сімферополі зібрали хлопців з Криму і тимчасово окупованих територій Запоріжжя та Херсонщини. Пропагандисти урочисто заявляли, що це “історичний момент”. Мовляв, вперше службу в російській армії проходитимуть призовники з “нових” територій, тобто з двох тимчасово окупованих у 2022 році українських регіонів.

Призвані на строкову службу в російську армію жителі Криму, ТОТ Херсонської та Запорізької областей. Скриншот з сюжету пропагандистського каналу “Крим 24”

Хлопців з ТОТ Запорізької та Херсонської областей поставили поруч з кримцями, яких призивають в російську армію вже десятий рік. Сюжети демонструють, як вони виконують команди окупаційного кримського військового комісара Євгєнія Машукова і його підлеглого Сєргєя Давідєнка. Їх начебто проводжають проходити курс молодого бійця, а потім служити у військових частинах чорноморського флоту і південного воєнного округу РФ.

Окупаційний військовий комісар Криму Євгєній Машуков (ліворуч) і начальник відділу підготовки та призову громадян на військову службу окупаційного кримського військкомату Сєргєй Давідєнко. За ними — гауляйтери Сергій Аксьонов, Володимир Сальдо, Євген Балицький та військові. Скриншот з сюжету “Росія 1”

Головними коментаторами в сюжетах пропагандистів з кримського військкомату були гауляйтери окупованих регіонів. “Я сьогодні дуже радий і від всіх запоріжців вітаю наших перших новобранців, які пішли служити в армію”, — заявляв зрадник України, “губернатор” тимчасово окупованої частини Запорізької області Євген Балицький.

Подібне казав і окупаційний “губернатор” Херсонщини Володимир Сальдо. Хоча у 2022-2023 роках обидва обіцяли, що жителі ТОТ не підлягатимуть призову до російської армії.

Окупаційний “губернатор” Володимир Сальдо у вересні 2023 року запевняв жителів ТОТ, що їх ставлять на військовий облік виключно для формування реєстру. Скриншот з каналу Володимира Сальдо у Telegram

Перший призов на строкову службу до армії РФ на тимчасово окупованих територіях України, які Росія незаконно приєднала у 2022-му, відбувся у 2023 році. І якщо тоді забирали хлопців від 18 до 27 років, то восени 2024-го, відповідно до указу очільника Кремля Владіміра Путіна, призивали “громадян РФ віком від 18 до 30 років”.

Усього на всій території Росії до 31 грудня 2024-го, відповідно до указу Путіна, мали призвати 133 тисячі людей. Російські пропагандисти заявляли, що лише з Криму до 31 грудня 2024 року планували отримати дві тисячі призовників. Про кількість призваних з ТОТ Запорізької та Херсонської областей ніхто не звітував.

Редакція розслідувань Суспільного ідентифікувала 22 хлопців із фото та відео, знятих пропагандистами біля окупаційного військкомату у Криму, і дослідила їхні біографії, щоб зрозуміти, чи могли вони добровільно погодитися на службу у російській армії. У деяких випадках ми знайшли факти колабораціонізму, участі у російських патріотичних заходах та організаціях.

Проте щодо багатьох ідентифікованих у нас виникли сумніви у добровільності їхнього призову. Ми намагалися зателефонувати їм чи їхнім родичам, надсилали запитання у месенджери, які вдалося знайти. Запитували, чи добровільно вони потрапили на службу. Також ми звернулися з аналогічними запитаннями до трьох призваних жителів Криму.

Наші запитання усі проігнорували.

Ми не розкриватимемо імена усіх, кого встановили, бо розуміємо, що частина могла опинитися в російській армії проти власної волі. Але розкажемо про тих, хто відкрито і вже давно демонстрував підтримку окупантам.

Поліцейський-зрадник з Токмака

У сюжетах одного з пропагандистських телеканалів був коментатором 27-річний старший лейтенант української поліції із Токмака Іван Степаненко. Він говорив на камеру, як пишається тим, що став російським військовим.

“Звісно, гордість. Що може бути кращим за відчуття відданого батьківщині боргу? Армія — дорога в життя, маса можливостей”, — розповідав Іван пропагандистці федерального каналу “Росія 1”.

Іван Степаненко коментує пропагандистці, що він відчуває, ставши строковиком російської армії. Скриншот з відео телеканалу “Росія 1”

Раніше Степаненко публікував у соцмережах багато світлин, демонструючи, що він — український поліцейський.

Іван Степаненко з однокурсником. Фото з російської соцмережі

На момент повномасштабного вторгнення Степаненко сім років працював в українських правоохоронних органах. З 2016-го по 2020-й був курсантом Харківського національного університету внутрішніх справ і деякий час паралельно працював у Головному управлінні Нацполіції у Запорізькій області. За два роки до повномасштабного вторгнення Степаненко повернувся в Токмак, де став дізнавачем сектору дізнання № 3 Пологівського відділу поліції.

Повномасштабне вторгнення він зустрів у Токмаку, будучи українським поліцейським аж до кінця травня 2022-го — доки його не звільнили через порушення дисциплінарного статуту Нацполіції України. Незадовго після цього правоохоронці відкрили кримінальне провадження і почали розслідувати, чи не став Степаненко колаборантом.

Іван Степаненко позує в українській поліцейській формі. Фото з російської соцмережі

Нам вдалося поспілкуватися з колишнім товаришем Івана Степаненка з Токмака, який опізнав його на фото серед строковиків у Криму й ім’я якого ми не називаємо з міркувань безпеки, оскільки на ТОТ залишаються його родичі.

Він розповів, що Іван мав проросійські погляди й тому, ймовірно, погодився працювати в окупаційній поліції Токмака. Крім того, за словами колишнього товариша Степаненка, Іван начебто заохочував ексколег приєднатися до нього.

Про співпрацю Степаненка з росіянами відомо управлінню СБУ у Запорізькій області. У січні 2024 року воно оголосило йому про підозру у колабораціонізмі. За версією слідства, Степаненко, маючи проросійські погляди, прийняв пропозицію від невстановлених представників окупаційної влади й з 1 липня 2022-го обіймав посаду слідчого відділу з розслідувань злочинів проти власності слідчого управління окупаційної поліції Токмака.

Зараз Жовтневий районний суд Запоріжжя розглядає його справу. З судових ухвал відомо, що у лютому 2024-го Степаненка оголосили у державний, міждержавний та міжнародний розшук.

Щоб довести вину Івана Степаненка, запорізькі правоохоронці зібрали покази кількох свідків, а також провели негласні слідчі (розшукові) дії. Як відомо з судової ухвали за червень 2024-го, Степаненко переховувався від органів слідства та перебував на території тимчасово окупованого Токмака. Принаймні до листопада 2024-го, доки не став строковиком російської армії й не опинився у Криму.

За словами його колишнього товариша, з яким ми спілкувалися, піти на строкову службу Степаненко начебто був змушений: “Орки, як зайшли, казали, що вони не люблять “щурів” (зрадників — ред.), і всіх, хто залишився з ними працювати, відправляють на службу”.

Запитати у самого Івана, чому він зрадив країну і порушив присягу, ми не змогли, адже він видалив свої акаунти в соцмережах та змінив мобільні номери.

Про що говорять соцмережі призваних в російську армію хлопців з ТОТ

Більшості хлопців, які у листопаді 2024-го опинилися на плацу кримського окупаційного військкомату, у 2014 році було по 8-15 років. Їхні погляди сформувало середовище. Ті, хто опинився під окупацією в Криму ще в дитинстві, за нашими спостереженнями, тепер ідентифікують себе росіянами.

Ми дослідили сторінки хлопців та їхніх родин з ТОТ Херсонщини, Запоріжжя і Криму у соцмережах, щоб зрозуміти, як могла на цих людей вплинути російська пропаганда. Але оскільки нам не вдалося поспілкуватися з ними, ми не розкриватимемо їхні імена, адже маємо сумніви щодо їхньої вмотивованості служити в армії ворога.

Микола (ім’я змінено з міркувань безпеки) — житель невеликого містечка на окупованій з 2022 року території України. Його тато воював проти росіян на сході України принаймні з 2016-го. Зв’язку з Миколою чи його рідними нам встановити не вдалося.

Інший хлопець з тимчасово окупованих територій — Богдан (ім’я змінено з міркувань безпеки). Він — вболівальник “Динамо”, вів соцмережі українською мовою, а зараз закрив усі сторінки.

Дмитро (ім’я змінено з міркувань безпеки) перед повномасштабним вторгненням закінчив профучилище і висловлював проукраїнську позицію в соцмережах з 2014 року. Він проігнорував наші запитання про те, як опинився в російському війську.

У соцмережах цих та інших ідентифікованих хлопців ми бачили світлини зі свят в українських школах, з сімейних святкувань, фото, що фіксують колишнє мирне життя.

Разом із тим, ми знайшли й тих жителів ТОТ Херсонщини та Запоріжжя, які, судячи з соцмереж, підтримують дії Росії й за майже три роки великої війни встигли переїхати до Криму, вступили до російських навчальних закладів і тепер фотографуються у казармах і у російській військовій формі.

Призвані на службу в російську армію жителі ТОТ. Фото з російської соцмережі

Один із хлопців з ТОТ Запорізької області, 20-річний Олексій, за час окупації вступив до Інженерно-технічної академії у Таганрозі. У спілкуванні з нами він висловлював проросійські погляди й ображав Україну, чим дозволив припустити, що став строковиком добровільно. Тому ми називаємо його імʼя і показуємо обличчя.

Олексій Малюта у спілкуванні з журналісткою Суспільного висловлює проросійські погляди. Колаж — з фото з каналу Євгена Балицького у Telegram та переписки з Олексієм у російській соцмережі

Ще один хлопець з ТОТ Херсонської області торік переїхав до Криму і будував там кар’єру. Тепер він позує на фото з дружиною у російській військовій формі.

Російський строковик з дружиною. Скриншот з Instagram

Те, як російська пропаганда працює з молоддю, добре видно на прикладі жителів Криму, які нещодавно потрапили на строкову службу в російську армію. “Навіть коли тільки призивався, вже чітко розумів, що мене чекає. Це новий досвід, нове спілкування, нові знайомства. Дід, який полковник у відставці російських військ, сказав: “Внуче, відслужити треба кожному”. Тато теж спокійно (сприйняв — ред). Мама трохи переживала, але вже заспокоїлась, сказала, що все добре”, — розповів 22-річний Олексій Танічев з Феодосії пропагандистці каналу “Крим 24”.

Олексій Танічев розповідає пропагандистці про те, що його очікує на службі в російській армії. Скриншот з відео пропагандистського каналу “Росія 24”

Олексій з дитинства, разом з мамою Наталією Танічевою, яка народилася у Феодосії, брав участь у різних акціях і святкуваннях російських державних свят, окремі з яких, як це притаманно Росії, поєднували з військовою тематикою. Також Олексій був членом ДОСААФ — Добровільної спільноти сприяння армії, авіації та флоту Росії. Ця організація, зокрема, займається воєнно-патріотичним вихованням молоді. Її партнерами є міноборони РФ і партія “Єдіная Росія”.

Олексій Танічев (крайній ліворуч) на мітингу ДОСААФ у Феодосії у 2017 році. Фото: пропагандистський ресурс “Feo today”

Ми звернулися до матері Олексія з проханнями розповісти, чи з власного бажання її син опинився в російській армії. Вона видалила повідомлення і заблокувала наш контакт у Telegram.

Ми знайшли також світлини з іншими юнаками з Криму, де вони ще дітьми у російській військовій формі беруть участь у різних акціях та мітингах. Тепер вони, після років російського патріотичного виховання, стали військовими армії РФ.

Росія активно займається заохоченням місцевого населення до служби. Особливо — працює з молоддю, переконаний Роман (ім’я змінено з міркувань безпеки), житель ТОТ Запорізької області, який восени 2024-го виїхав з окупації:

“Росіяни промивають людям мізки: телевізор, зарплата, рекламні афіші й так далі. Вони на кожному кроці, пропаганда ще в школах. “Разгавори о важном” (курс уроків у школах РФ — ред.), якісь патріотичні настанови. Це в школах, училищах, технікумах. Перший рік, думаю, ще хтось опирався цьому, а опісля вже прийняли й все”.

У червні 2024 року міжнародна правозахисна організація “Human Rights Watch” заявила про численні порушення Росією міжнародного права дітей на освіту на тимчасово окупованих територіях.

“Відповідно до Конвенції ООН про права дитини, дітям має бути гарантовано право на освіту, яка виховує повагу до “власної культурної самобутності, мови й цінностей”, а також до “національних цінностей” країни походження дитини”, — йдеться у звіті організації. Натомість Росія не лише займається росіянізацією дітей, а й проводить військовий вишкіл у межах навчальної програми.

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні повідомляла, що російська окупаційна влада вимагає від середніх шкіл та вишів на захоплених територіях надавати списки військовозобов’язаних, яких вони вважають придатними для призову до збройних сил РФ.

“Ніхто не хотів на службу, нікому це не треба”

У своїх телеграм-каналах гауляйтери Євген Балицький і Володимир Сальдо заявили, що про призов чоловіків повідомлятимуть паперовими повістками, які доставлятимуть під розписку або рекомендованими листами. А сама служба у війську начебто триватиме 12 місяців.

Також обидва очільники окупаційних адміністрацій обіцяли, що строковиків з ТОТ Херсонщини та Запоріжжя не відправлять на “територію проведення “СВО” (так російські пропагандисти називають війну проти України).

Але такі обіцянки російське Міноборони дає щороку, а потім їх порушує. Головне управління розвідки Міністерства оборони України неодноразово повідомляло, що Росія залучає строковиків до війни на території України. Крім того, РФ використовувала строковиків у боях в Курській області.

Редакція розслідувань Суспільного поспілкувалася з двома хлопцями, яким вдалося покинути ТОТ Запорізької області. Іван (ім’я змінено з міркувань безпеки) виїхав з окупації навесні 2024-го. З його слів, ще тоді військкомати готувались до призову.

“Перед тим, як я виїхав, збирали інформацію про чоловіків на роботі, писали автобіографії для їхнього військкомату. Ніхто не хотів на службу, нікому це не треба, навіть проросійським. Погоджуються хіба відчайдухи без грошей, які думають, що все переживуть. Коли навесні почали нагнітати з військкоматом на роботі, виїхали ще два молоді хлопці, крім мене. Скажімо так, всі були насторожі, що в будь-який момент можуть оголосити мобілізацію чи ще щось”, — розповідає Іван.

Роман (ім’я змінено з міркувань безпеки) жив в окупованому містечку на Запоріжжі до листопада 2024 року. Каже, покинув дім, бо хотів зберегти життя і не потрапити до російської армії.

“Повістка мені не приходила. Але вони можуть її на роботу надіслати, через директора і так далі. Військкомат отримує дані, якщо людина офіційно працює. А зараз всіх кидають на офіційне працевлаштування. Неофіційно у них неможливо працювати. Тобто про всіх збирають інформацію”, — говорить Роман.

За його словами, уникнути примусової служби складно, адже затримати чоловіка з метою призову в російську армію можуть просто на вулиці. Каже, багато чоловіків через це переховуються.

“Треба постійно ховатись або виїжджати якимись обхідними шляхами. У мене є однокласник — він просто сидить вдома. Паспорт не робив (російський — ред.), його мама працює, а він сидить, ховається”, — розповідає хлопець.

За словами Романа, декілька його знайомих потрапили на строкову службу в російську армію і проходять навчання у Криму: “Про кого знаю, то це було примусово, сам ніхто не збирався. Але здається, у нас є й такі, що самі хочуть. Можливо, когось мотивують виплати — може тому, що у людей грошей немає — вони йдуть служити. А хтось проросійський. Хоча дізнатися, як люди думають насправді, нереально. Тому що хтось може піти й здати. А потім прийдуть з автоматами й будуть погрожувати. Чи на підвал”.

Хто організував призов в окупації?

Згідно з наказом міністра оборони Росії Андрєя Бєлоусова, забезпечити організацію та проведення осіннього призову мали командувачі військ військових округів, військові комісари, виконавчі органи та органи місцевого самоврядування.

На території тимчасово окупованих територій Запорізької та Херсонської областей головними відповідальними за проведення призову були окупаційні очільники адміністрацій Євгеній Балицький та Володимир Сальдо, а також військові комісари.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Росії, у липні 2023 року у Мелітополі створили окупаційний “Військовий комісаріат Запорізької області”. Станом на 19 лютого 2024-го тимчасово виконувачем обов’язків окупаційного військового комісара області був Дмітрій Кучабскій. Більш актуальної інформації про керівництво цього військкомату у російських реєстрах немає, адже доступ до даних обмежили у лютому 2024-го.

Дмітрій Кучабскій. Фото з російського пропагандистського ресурсу “Ріа Біробіджан”

Дмітрію Кучабскому — 47 років, він народився в українському Волочиську Хмельницької області. Має звання підполковника армії Росії. До того, як стати т.в.о. військового комісара окупаційного комісаріату Запорізької області, обіймав аналогічну посаду у Єврейській автономній області РФ. А ще раніше був заступником військового комісара Амурської області та обіймав інші посади у структурах російської армії.

“РІА Південь” повідомляло, що за керівництва Кучабского у 2023-му у Мелітополі біля військкомату знімали постановні сюжети, метою яких було показати наплив добровольців в російську армію.

Інформація про чинного окупаційного військового комісара ТОТ Херсонської області, на відміну від запорізького, у російських реєстрах не прихована. З 20 липня 2023 року цю посаду обіймає Вадім Шуригін.

Вадім Шуригін з сином Владіславом. Фото — зі сторінки дружини Шуригіна у російській соцмережі

За інформацією проєкту KibOrg, який розшукав довідку з його біографією, Шуригіну — 50 років. Він — уродженець Самари, має звання полковника армії Росії. З 1995 був командиром десантно-штурмового взводу, а потім роти 810-ї окремої бригади морської піхоти чорноморського флоту. У 2014-му Шуригін брав участь у захопленні Криму, а у 2019-му воював у Сирії, тоді став заступником окупаційного військового комісара Севастополя.

Також, за інформацією проєкту KibOrg, Шуригін входить до складу призовної комісії окупованої частини Херсонщини. Детальніше про інших представників комісії, яких Володимир Сальдо призначив у 2023 році, — за посиланням.

До слова, окупаційна адміністрація Херсонської області, на відміну від Запорізької, оприлюднила імена військових комісарів всіх населених пунктів і контакти кожного комісаріату.

Ці військові комісари є головними виконавцями наказів Путіна і Бєлоусова на ТОТ і мають, на нашу думку, понести покарання за проведення примусової мобілізації.

Призов мешканців ТОТ — злочин проти людяності

Адвокат та експерт громадської організації “Медійна ініціатива за права людини” Андрій Яковлєв вважає, що росіяни усвідомлено відмовилися від зобов’язань статті 51 Четвертої Женевської конвенції й всупереч їй примушують жителів тимчасово окупованих територій долучатися до їхнього війська.

Яковлєв припускає, що за рахунок тимчасово окупованих територій вони хочуть поповнити війська з якомога меншими ризиками для своєї влади. “Здається, це у них вимушена необхідність, і вона показує, що насправді у росіян не так багато сил і що вони готові йти на порушення раніше озвучених обіцянок, щоб продовжувати вторгнення з метою окупації України”, — каже він.

На думку експерта, з одного боку, примусово призвані на службу в армію РФ українці є потерпілими від воєнного злочину, а з іншого, можуть сприяти російській агресії та вчиняти колабораційні злочини або державну зраду.

“Як тільки їх (українців з ТОТ — ред.) примусово залучили до служби, це вже є воєнний злочин щодо них. Але тут важливий і зворотний бік. Наскільки можна вважати примусовою мобілізацію людини, яка отримує зарплату і вже мобілізована, припустімо, рік або два. Тут виникає запитання, чи не вчинили вони таким чином колабораційні дії або державну зраду? А якщо вчинили, то після якого терміну перебування у війську. Бо дискусія навколо цього питання іде. Чи люди є потерпілими від злочину примусової мобілізації? Чи вони мають бути обвинувачені за колабораційну діяльність або державну зраду? Тому рекомендації, які напрацьовували правозахисники — вважати їх потерпілими від воєнних злочинів, якщо тільки не доведено, що вони добровільно мобілізувалися. У цьому випадку останні можуть бути обвинуваченими в злочині проти основ нацбезпеки, а якщо вони брали участь в бойових діях, це впливатиме на посилення кримінальної відповідальності.

І тут, знаєте, яка проблема виникає. Коли мобілізованих (які беруть участь у війні проти України — ред.) беруть в полон, вони ж — полонені. Ми вважаємо, що їх примусово мобілізували, але вони — військовополонені. І ми, в принципі, маємо право їх утримувати протягом війни, до завершення бойових дій”, — каже Яковлєв.

На його думку, важливо говорити, що служба українців в російській армії — це, першочергово, воєнний злочин з боку РФ. Але Україна має діяти обережно: з одного боку, наголошувати на цьому, а з іншого, визначати рівень індивідуальної відповідальності у кожному випадку, щоб не збільшити кількість прихильників Росії на ТОТ. У цьому питанні має бути напрацьована державна політика та диверсифікований підхід щодо покарання, переконаний експерт.

Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець в інтерв’ю “РБК-Україна” у березні 2023 року пояснював, що примусово мобілізованих українців не вважатимуть зрадниками, якщо вони здаватимуться у полон:

“Людина повинна здатись у полон самостійно. Тільки після цього ми розуміємо, що людина не брала участь у збройній агресії проти нашої держави. До цього часу, якщо людина з автоматом була на передовій, встановити факт, що її примусово мобілізували і людина не бажала брати у цьому участь, достатньо складно. Але ми зараз напрацьовуємо якісь варіанти, як можна це робити. Принаймні теоретично”.

Українські громадяни, які потрапили на строкову службу в російську армію, пробудуть у військових частинах ворожої держави як мінімум до кінця 2025 року. У певний момент їм, як і всім російським строковикам, запропонують службу за контрактом або ж їх можуть і без контракту залучити до війни проти України. Наприклад, як це зробили з російськими строковиками у Курській області.

Центр прав людини “Zmina” розробив покрокову інструкцію, як діяти, якщо вас чи ваших знайомих примусово залучили до служби у російській армії. Про випадки незаконного залучення громадян України до служби в армії РФ потрібно повідомляти Національне інформаційне бюро.

Авторка: Ганна Калаур

Джерело: СУСПІЛЬНЕ