Про що сказав Гончар:
Серйозних наслідків від зупинки транзиту російського газу через Україну не варто очікувати, оскільки апокаліптичні прогнози є значно перебільшеними. Про це заявив президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" і експерт з міжнародних енергетичних відносин Михайло Гончар в інтерв'ю Главреду.
Він зазначив, що правобережна частина Молдови забезпечена газопостачанням. Ще у 2019 році, коли існувала загроза зупинки транзиту через необхідність укладення нового договору між "Нафтогазом" і "Газпромом", Молдова підготувалася до можливих перебоїв. Правобережжя споживає значно менше газу порівняно з лівобережжям, включно з Придністров'ям, де ситуація є більш складною.
"Кремль фактично карає свого ж васала - придністровський режим. Тому що основне споживання газу припадає саме на цю територію - близько 2 мільярдів кубометрів на рік, тоді як правобережжя споживає близько 1 мільярда", - зауважив експерт.
Гончар наголошує, що це фактично є актом газової війни проти Молдови, спрямованим на досягнення чіткої політичної мети — зміну влади в країні. Мета Кремля — сприяти поваленню чинного режиму. Якщо це не вдасться, залишається чинним договір між "Газпромом" і "Молдовагазом", який офіційно не було розірвано.
"До речі, "Газпром" досі домінує на молдовському енергетичному ринку. Якщо прямий транзит через Україну стане неможливим, "Газпром" може забезпечити постачання газу для "Молдовагазу" через другу нитку "Турецького потоку". Газ можна буде подати в Молдову реверсом через Болгарію і Румунію, включно з Придністров'ям", - припускає аналітик.
За словами Гончара, хоча альтернативний маршрут постачання газу є довшим і складнішим, технічно його можна реалізувати без значних труднощів. Проте такі дії є шантажем із боку Кремля, який прагне викликати невдоволення серед громадян Молдови. Таким чином, Росія намагається дискредитувати уряд і президента Маї Санду, звинувачуючи їх у неспроможності запобігти енергетичній кризі, яку нібито спричинила відмова України продовжувати транзит газу.
Кремль прагне переконати молдовське населення, що лише тісні відносини з Росією здатні гарантувати енергетичну стабільність. У протилежному випадку, заявляють у Москві, Молдова отримає дорогий газ і вироблену з нього ще дорожчу електроенергію.
"Я не виключаю, що Кремль розраховує на певний сценарій, за яким Україна стане "винною" у проблемах. Уряд Молдови, зрозуміло, не піде на поступки "Газпрому" і не визнає так званий борг, який оцінюється в 700 мільйонів доларів. Насправді такого боргу не існує. Раніше "Газпром" називав навіть більші суми - у межах 5-7 мільярдів доларів. Є певна поточна поточна заборгованість, однак міжнародні організації визначили, що реальна заборгованість становить лише кілька мільйонів", - зауважує Гончар.
Експерт підкреслює, що влада Майї Санду не може визнати цей борг, оскільки він не відповідає дійсності. Проте існує ймовірність, що делегація з опозиціонерів або проросійських сил, можливо, за участі башкана Гагаузії, може вирушити до Кремля з проханням відновити поставки газу. Вони можуть аргументувати це необхідністю порятунку молдовського народу від енергетичної кризи та "помилкової політики" чинного уряду.
"Цей сценарій може бути використаний для політичного шоу, щоб показати, хто нібито піклується про народ. Це нагадує ситуацію, коли Медведчук із Бойком їздили до Москви домовлятися про постачання газу в Україну перед 2019 роком. Тоді завершувався термін дії десятирічної угоди 2009 року, і мала бути підписана нова угода. Такий трюк може повторитися і зараз", - резюмує Гончар.
Аналітик зауважує, що уряд Молдови, на жаль, діяв недостатньо активно, сподіваючись на збереження транзиту газу через Україну. Чому було обрано таку стратегію — невідомо. Нинішня ситуація змусила владу оголосити надзвичайний стан в енергетиці.
Основні труднощі можуть виникнути на лівому березі Дністра, де для опалення здебільшого використовують дрова. Тож загрози "масового замерзання" перебільшені.
"Найбільші труднощі виникнуть у промисловому секторі лівобережжя. Основними споживачами газу та електроенергії є такі підприємства, як "Молдавська ГРЕС", Молдавський металургійний комбінат, "Дубоссарський цементний завод" та інші великі виробництва", - вказує він.
Михайло Гончар підсумовує, що Придністров’я стало заручником кремлівських маніпуляцій. Те, що регіон завжди служив інтересам Москви, не означає, що його підтримуватимуть безкінечно.
"Як показує приклад ставлення Росії до Вірменії під час вірмено-азербайджанської війни або до сирійського режиму, Кремль діє виключно у власних інтересах", - резюмував він.
Транзит газу з Росії через Україну – останні новини за темою
Нагадаємо, як раніше повідомляв Главред, припинення транзиту російського газу через Україну призведе до щорічних втрат Росії у розмірі 6–6,5 мільярдів доларів, що ще більше ускладнить фінансовий стан "Газпрому". Про це заявив президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" та експерт з міжнародних енергетичних відносин і безпеки Михайло Гончар.
Українські газопроводи, одні з найбільших у світі, можуть стати потенційною ціллю для ракетних атак з боку РФ. За майже три роки повномасштабної війни вони залишалися неушкодженими, оскільки ними здійснювався транзит російського газу, повідомляє Bloomberg.
Міністр енергетики Герман Галущенко запевнив, що завершення транзиту газу до Європи через Україну не вплине на постачання газу для українських споживачів.
Хто такий Михайло Гончар
Гончар Михайло Михайлович (нар. 17 лютого 1963) — український експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин. Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", головний редактор часопису "Чорноморська безпека", пише Вікіпедія.
У 2000-х роках працював у системі нафтогазового комплексу України, займаючи відповідальні посади. Досліджував питання енергетичної безпеки, міжнародних енергетичних відносин, нафтогазового сектору, нетрадиційних вуглеводнів, реформування енергетичного сектору, глобальних енергетичних ринків. Був експертом української частини міжурядових комісій з економічного співробітництва з Німеччиною, Польщею, Словаччиною, Чехією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією, Туреччиною.
З 2007 року працює в неурядовому секторі — спочатку очолював енергетичні програми і київське представництво "Номос-Енергія" аналітичного центру "Номос", а у 2009 році заснував і очолив аналітичний Think Tank Центр глобалістики "Стратегія ХХІ". Головний редактор часопису "Чорноморська безпека" (з 2017 року). Автор, співавтор та редактор низки книг та публікацій з проблематики енергетики, енергетичної безпеки, міжнародних відносин, виданих як в Україні, так і у Польщі, Словаччині, Німеччині, Великій Британії, Туреччині, Нідерландах, Фінляндії тощо. З 2016 року — член Державного комітету з промислової політики. Має статус асоційованого експерта Центру Разумкова та Центру дослідження Росії.