Майже Гріліш, майже Дракслер, майже Матерацці. Що потрібно знати про Гоффенгайм

Ви могли цього не помітити, але березень 2023-го став щасливим днем для всіх “традиційних” фанатів Бундесліги. У лізі стало на один “пластиковий”, “штучний” та інші неприємні синоніми клуб менше – Дітмар Гопп відмовився від виключення у правилі "50% +1" і передав контрольний пакет акцій назад до Гоффенгайма. Той самий Гоффенгайм, який він витягнув із рівня, який і сільським назвати – означає зробити комплімент, до Ліги чемпіонів.

Як німецький Гейтс свою мрію здійснив

Гопп – один із тих людей, яких у Німеччині вивчатимуть на уроках історії (якщо ще не). Все ж таки розуміють, що Білл Гейтс і Марк Цукерберг вже заслужили увічнення в підручниках навіть на світовому рівні? Так ось, Гопп створив явище, яке саме в Німеччині значно не менше умовного Microsoft. Ще 1972-го він став одним із засновників SAP – компанії, назва якої розшифровується як “Systems, Applications and Products in Data Processing”.

Історію успіху від гаража батьків до власних хмарочосів опустимо – головне, що варто знати: за десятиліття роботи Гоппу з товаришами вдалося зробити SAP надважливим гравцем на ринку комплексних систем програмного забезпечення для корпорацій. За даними минулого року, ця компанія має більше 100 тисяч співробітників, загальний капітал більше 40 мільярдів – і, як наслідок, капітал Гоппа оцінюється приблизно у вісім з них.

А народився Гопп у Гоффенгаймі – місці, яке зазвичай називають селом, але, чесно кажучи, багато українських сіл виглядають порівняно з ним мегаполісами. Навіть зараз, коли там відкрився офіс клубу, у цьому населеному пункті дві вулиці. Стадіон, якщо що, розташований уже у містечку поблизу: Динамо сьогодні зіграє у Зінсхаймі.

Але Гоппу захотілося витягти через терни до зірок клуб не з Берліна і навіть не з Вальдорфа, де на його честь вже названо вулицю, а саме з рідного села. Спонсувати клуб він почав ще 1989-го року – і спочатку допомога обмежувалася придбанням атрибутики. “Сільські” неспішно піднімалися нижчими лігами, могли 3-4 сезони грати в одному й тому самому дивізіоні.

Історичну роль для клубу зіграв Ральф Рангнік. Ставши тренером команди ще в регіональлізі (заради справедливості, у Німеччині тоді просто нормального третього дивізіону не було: регіональні турніри розпочиналися відразу після Другої Бундесліги), він створив команду-машину. Перший рік його роботи – Гоффе виходить до другого дивізіону; другий рік – виходить до еліти; третій – у еліті бореться за чемпіонство!

То був фантастичний сезон Бундесліги. Сезон, коли очки втрачали та набирали все, за салатницю боролося з десяток команд, і коли “сільські” видали серію із восьми перемог у дев'яти матчах, вони логічно стали лідерами та претендентами на титул. Той Гоффенгайм неймовірно багато забивав, проти зв'язки Ібішевич – Ба суперники просто не знали, що робити. Пам'ятаю, тоді було незрозуміло чого чекати від клубу: а раптом Гопп подивився на Абрамовича і вирішив створити свій світовий гранд? Баварії треба починати боятися?

На жаль, у середині сезону Ібішевич порвав “хрести”, і замість казки Гоффенгайма ми дізналися зв'язку Вольфсбурга. Незабаром і Ба поїхав до Англії, і взагалі всі невдовзі зрозуміли, що амбіції Гоппа все ж таки обмежуються участю, а не перемогою в Бундеслізі. Гоффенгайм і без Рангника вміє знаходити таланти, згодом він навчився їх і ростити – але Фірміно після прекрасної гри за “сільських” летить в Ліверпуль, а Зюле – Баварію. Тому, власне, через роки Гопп і може собі дозволити на старості років (84 роки все-таки людині) відмовитись від виняткових повноважень: клуб уже чудово забезпечує себе сам.

Жива мiшень для фанатів

А всі ці роки Гоффенгайм піддавався цькуванню за “штучність” – за те, що 100, 50 і 30 років тому грав за любителів і став одним із еліти лише завдяки вливанням однієї людини. Фанати різних команд вивішували на адресу Гоппа банери з образами, серед яких “сукин син” було ще не найжорсткішим: серед творчості, наприклад, було його обличчя, яке дивляться крізь оптичний приціл.

Наскільки це зачіпало самого Гоппа? Складне питання. Синові нациста (а Еміль Гопп був офіцером, який, наприклад, громив синагоги Кришталевої ночі) якісь плакати на трибунах мають здаватися дрібницею. Він зустрічав і підтримку: якщо фанати Баварії його ображали, то гравці та керівництво підтримували. У 2020-му був випадок, коли під час матчу Гоффенгайма та Баварії команди на знак протесту проти образливих банерів пішли з поля, умовляти ультрас прийшли такі люди, як Кан, Саліхаміджич та Румменігге , а потім команди повернулися і спеціально 15 хвилин пасували одна одній – на знак протесту проти протесту!

Цікаво, як інші команди будуть ставитись до Гоффенгайма тепер. Клуб зараз, як і всі (крім Баєра, РБ та Вольфсбурга), керується вболівальниками – але, звичайно ж, інфраструктуру в сотні мільйонів отримав завдяки одній людині, та й вплив Гоппа на всі процеси у клубі просто грандіозний. Від себе скажу, що з України про такі речі – серйозний осуд приватних інвесторів, які за свої гроші розвивають футбол – говорити дуже складно. У нас простіше сказати, хто не є Колосом чи Рухом, Інгульцем чи Поліссям – причому, зрозуміло, питань про походження капіталів часто набагато більше.

Тренер – фанат атаки

Гопп підкуповував ще й тим, що не боявся ставити ризиковані варіанти тренерів. Колись, як із Рангнiком і Нагельсманном, виходило чудово; колись, як із Гісдолем та Станіславськi – не дуже; але факт у тому, що навіть ветерана Губа Стевенса бігбос призначав, маючи в дублі суперперспективного Нагельсмана. Саме таким – черговим рок-н-рольщиком, який має голосно заявити про себе – був Пеллегріно Матараццо (четверта буква “А”, остання “О”).

Як і Нагельсманн, Матараццо багато працював у молодіжних командах Гоффенгайма. Він йшов у Штутгарт і повернув його з Другої Бундесліги в еліту – але, за всієї поваги, зараз уже можна з упевненістю говорити, що зі швабами він працював слабо. Себастьян Генесс з, можливо, і чемпіонство минулого сезону б взяв, якби не неймовірний Байєр — а Матараццо навіть в еліту повернувся з другого місця, а там займав 15-те.

Матараццо – тренер дуже сміливий. Він віддає перевагу схемі з трьома захисниками, прагне, щоб команда якнайшвидше доставляла м'яч в атаку – і, головне, вважає за краще атакувати великими силами. Минулого сезону був типовий гоффенгаймівський рок-н-рол: лише три команди пропустили більше, ніж “сільські”, але вони пробилися до Ліги Європи. Але цього сезону у команди все дуже погано: навіть аматорський Вюрцбургер Кікерс у Кубку команда пройшла лише по пенальті, а у чемпіонаті йде третьою з кінця.

Рок-н-рол стає надто рок-н- рольним: в останньому матчі “сільські” вели проти Вердера 3:0, але програли 3:4. Це можна назвати класикою Бундесліги – ті ж команди за не таку довгу історію зустрічей грали 4:5, 5:3 та 4:4 – але для команди, яка програла, це, звичайно, великий удар. Є чутки, що американець (а Матараццо, хоч і працює все життя в Німеччині, американці) сподівався очолити збірну США – і вибір на користь Почеттіно його сильно підкосив.

Але тренер на поле не виходить. Що у Гоффенгайма із гравцями?

Воротар республіки

Насамперед, Гоффенгайм – зважаючи на все, команда основного воротаря збірної Німеччини. Саме “судячи з усього”, оскільки ще недавно про Баумана жартували як про символ марності або, як мінімум, епізодичності в житті футбольної команди. Два майстри гри на останньому рубежі, дві людини з самої вершини топу “Кращі воротарі світу”, рубалися за одне місце у воротах бундестім – а Олівер Бауманy їздив на домашній Євро як турист.

Але за останні пару місяців Ноєр травмувався, тер Штеген отримав травму – і хлопець із нулем матчів за збірну, за логікою, може отримати підвищення до основного кіпера . Напевно, більшість у Німеччинi сподівається, що до цього не дійде: все-таки Бауманн воротар дуже куражний, який і тягне багато, і може помилитися на новому місці.

Своєрідний блат у Олівера є, і полягає він у персонi Нагельсманна: все-таки воротар у Гоффенгаймі грає вже 11-й сезон, і перші роки Юліана як головного тренера минули, коли з іншого боку поля був Бауманн. Ймовірно, тому Юліан узяв третім воротарем на домашній Євро людину, яка, повторюся, до 34 років за бундестим навіть не дебютувала. Але це збірна, а у Гоффенгаймі Бауманн беззаперечна легенда, рекордсмен за кількістю матчів та капітан. Що, втім, не скасовує факту, що він може помилитися, а новий сезон почав відверто слабко: 16 пропущених у шести іграх.

Оборона: коли і Кабак зійде за лідера

З такою обороною, втім, і Ноєр навряд чи пропустив би значно менше. “Сільські” грають біля своїх воріт просто жахливо погано, їм закидають все і багато. Це досить типово для Гоффенгайма, ця команда і в найкращі часи давала собі багато забивати. Чого далеко ходити: минулого сезону різниця м'ячів команди становила 66-66. Зважаючи на те, що у Бундеслізі 34 матчі, можна сказати, що середнім (!) результатом матчів команди були 2:2.

Ну, а 9:15 після п'яти турів означають у середньому 2:3. Кабак, той самий Кабак, який на півроку був орендований Ліверпулем і з яким Ліверпуль постійно програвав, у такій обороні зміг стати оплотом. Минулого сезону Озан грав у основі, і з ним команда змогла зачепити сьоме місце – зараз він травмований, і оборона перетворилася на решето, навіть із перманентними порятунок капітана.

Кадержабек і Акпогума, чех і нігерієць, змогли, звичайно, чудово побудувати кар'єру в Бундеслізі: мало в якому клубі вони могли б постійно грати в основі, але в Гоффенгаймі вони, можна сказати, сенатори. Великі надії на вундеркінда Дрекслера (третя буква “Е”!”), який почав грати в основі через лічені дні після 19-річчя – але Тіму, звичайно, потрібен час (і, можливо, навіть зміна клубу), щоб вирости у топа. А так, загалом, Матараццо не справляється, і якщо він найближчим часом нічого не вирішить, то може втратити своє місце.

Атака: “кат” збірної України, бомбардири з нижчих ліг

Вистачить про сумне – чим ближче до атаки, тим розкішніше виглядає Гоффенгайм. Флоріан Грiлліч (дві “л” та остання “ч”) – хоч і оборонний, але винятково важливий для атаки гравець. Цей опорник чудово видряпує м'яч, при цьому класно забезпечує їм партнерів. На Євро-2020 великим ударом для збірної України став вихід Грiлліча в основі: матч проти північномакедонців він подивився з найкращих місць, проти нідерландців вийшов на заміну, а ось проти наших розвантажив Лаймера із Забітцером – і дав виграти центр поля загалом без шансів.

У середній лінії “сільських” таким Лаймером стає Антон Штах, але, загалом, при Матараццо команда прагне просувати м'яч швидко, не затримуючи його в центрі поля. А от у фінальній третині команди розкішний вибір опцій.

В атаці Гоффенгайма головна фігура, звичайно, Андрій Крамарич, але зараз найкращий бомбардир в історії клубу (більше того: наступний гол дозволить хорвату перевершувати другого бомбардира в історії Гоффенгайма вдвічі!) травмований. Травмований і Робін цього Бетмена: Ілас Бебу, форвард, який провів у Зінсгаймі п'ять попередніх сезонів і оформлював у них 6-9 голів, цього сезону ще не дебютував. Ну і Максимілліан Баєр, який у минулому сезоні став найкращим бомбардиром, пішов на підвищення – до дортмундської Борусії.

Але Матараццо не працював би у вищій лізі, якби й атаку не вмів ставити. Баєр поїхав з Гоффенгайма, зате в Гоффенгайм приїхав гравець з Баєра. Адам Гложек зовсім загубився на тлі інопланетного Боніфейсу та виконавця кращої ролі другого плану Шика – пішов на рівень нижче і вже встиг відзначитися голом. Травми лідерів дали розкритися Маріусу Бюттеру – людині, яка у 31 рік дебютувала в єврокубках, а до 25 грав у регіоналізі. Та навіть якщо останні роки взяти: у сезоні-21/22 він грав із Шальке у Другій Бундеслізі, а у сезоні-22/23 вилітав із Першої. Але потім його взяли “сільські”, сезон він провів у статусі запасного – а цього сезону відзначився вже трьома голами.

Найважливішим трансфером Гоффенгайма став фланговий Александр Прасс, якого підписали із чемпіонського Штурму. Просто найважливіший гравець атаки без Крамарича – Мергім Бериша, який удостоївся викликів до збірної Німеччини. А ще підписали в Герті Табаковича, який минулого сезону забив 22 голи – нехай і в другому дивізіоні, але це і за його мірками багато... Загалом, в атаці у “сільських” все дуже і дуже добре: не просто так вели проти Вердера 3:0 на 12-й хвилині.

Але зрештою програли 3:4. В обороні у “сільських” коїться справжній треш (не про колишнього захисника збірної Німеччини мова), проти Вердера Грiлліч грав центрального захисника – і це дає шанс будь-кому. Для Динамо критично важливо цими шансами скористатися.