Виявили 4 типи перфекціонізму: як вони впливають на життя

Спосіб життя та особливості характеру людини впливають на його фізичне та психічне здоров'я, настрій, успішність на роботі та в особистому житті.

У минулому було проведено дослідження, яке визначило кілька найбільш поширених режимів сну і як вони впливають на якість життя. У новій роботі вчені зосередилися на різних формах перфекціонізму – переконання, що досконалість існує, її можна досягнути, і що будь-яке недосконале рішення немає права на існування.

Нове дослідження перфекціонізму

Дослідники зі Східнофінляндського університету опитали 511 учнів середніх шкіл, середній вік – 15,3 року, із п'яти шведськомовних шкіл у Фінляндії. На основі отриманих даних вчені описали чотири психологічні типи людей з різним рівнем перфекціонізму.

Автори роботи визначили рівень перфекціонізму та його зв'язок з якістю життя підлітка, вивчивши такі параметри: прагнення до досконалості, страх помилки, успішність у навчанні (залученість до навчального процесу, емоційне вигоряння), рівень загального щастя (у тому числі симптоми тривоги та депресії).

Учасники дослідження оцінювали за спеціальними шкалами, наскільки вони згодні з твердженнями про своє ставлення до вирішення різних завдань і про свій психологічний стан, наприклад: "Я майже ніколи не задоволений своєю роботою", "Я відчував себе самотнім в останній місяць".

Типи перфекціонізму

Вчені розділили учнів на наступні групи залежно від ступеня перфекціонізму:

• помірковано стурбовані (низьке прагнення до ідеалу, відносно високий страх помилитися),
• перфекціоністи (високі прагнення до ідеалу і страх помилитися),
• амбітні (високе прагнення до ідеалу, низький страх помилитися),
• не перфекціоністи (низькі прагнення до ідеалу та страх помилитися).

Як перфекціонізм впливає на життя

Як амбітні, так і перфекціоністські школярі були захоплені навчанням і прагнули високих результатів, проте в останніх було зафіксовано більше симптомів емоційного вигоряння, тривоги та депресії. Однак обидва ці типажі були пов'язані з великими стресом та нижчим рівнем добробуту.

Близько 82% учасників дослідження не змінювали свого рівня перфекціонізму протягом навчального року. Однак деякі з помірковано стурбованих перетворилися на не перфекціоністів або перфекціоністів, а деякі з перфекціоністів перейшли в категорію помірковано стурбованих.

Якщо змінювався рівень перфекціонізму, то змінювався і рівень психологічного щастя. Коли учасники дослідження починали сильніше прагнути досконалості, вони сильніше втомлювалися. Коли вони переходили до не перфекціоністського типу, симптоми депресії та тривоги слабшали.