Чому виникають фобії та чим вони відрізняються від страху

У страху в мозку є два основні шляхи: короткий та довгий. Обидва вони ведуть до мигдалика – структури мозку, яка обробляє емоційні реакції. Мигдалина розпізнає страшні стимули та активується, коли щось сприймається як загроза.

Як виникає страх

Але давайте по черзі:

1. спочатку інформація надходить до органів чуття;
2. потім передається в таламус – структуру в мозку, яка перерозподіляє сигнали у наступні відділи для подальшої обробки;
3. таламус вирішує, яким з двох шляхів відправити інформацію в мигдалину.

Короткий шлях працює швидко – таламус передає інформацію від органів чуття відразу ж мигдалині. Так, якщо ви почуєте різкий звук на кухні, ви здригнетеся ще до того, як усвідомите, що це був тостер.

Довгий шлях для ретельнішого аналізу ситуації – таламус передає інформацію в кору головного мозку, де вона обробляється детально. Так можна точно оцінити загрозу та сформувати більш адекватну реакцію. Кора ухвалить рішення, що від тостера тікати не потрібно, він безпечний. Але якщо ваша трирічна дитина засуне в тостер вилку, кора швидко передасть мигдалику тривожний сигнал – це змусить вас діяти.

Якщо мигдалина "запам'ятовує" певний об'єкт чи ситуацію як загрозу, вона може активувати реакцію страху при повторному зіткненні зі схожою ситуацією.

Як з'являються фобії

Фобію діагностують, коли вона заважає вчитися, працювати чи жити (або все одразу). Наприклад, якщо людина щодня пішки підіймається на тридцятий поверх, бо не може їздити ліфтом.

Мигдалина не тільки реагує на поточні загрози, але й використовує пам'ять про минулий досвід для передбачення майбутніх небезпек. Деякі дослідники вважають, що фобії розвиваються через порушення її роботи.

Коли людина усвідомлює безпеку об'єкта, зазвичай у мигдалині відбувається процес згасання – страх знижується. Іноді цей процес порушується, і мигдалина продовжує реагувати на об'єкт як загрозу, попри відсутність реальної небезпеки.

Є також дані про те, що фобії можуть передаватися нам від батьків і навіть від братів і сестер: у першому випадку залучені генетичні механізми, а в другому механізм навчання. Страх дуже заразливий: якщо бачимо, що хтось близький боїться, ми про всяк випадок теж починаємо боятися.