США готують «мирний план». Україна – об’єкт домовленостей Трампа з Сі і Путіним?

«Рада» повідомила, що візит спецпредставника Келлога відбудеться 20 лютого (очікувався 15-17) – тобто, вже після завершення конференції у Мюнхені (14-16.02). Отже, Келлог, ймовірно, привезе вже узгоджений варіант пропозицій. Або ж (що ймовірніше) привезе перелік тез, за якими наявні позиції не передбачають компромісів і треба капітально міняти підхід.

Bloomberg твердить, що до початку конференції, наступного тижня (10-14.02) Трамп представить свій план припинення вогню в Україні. Попередній зміст: заморожування ситуації «як є» і «надання Україні гарантій безпеки» = гарантій ненападу Москви.

Якими механізмами буде забезпечено зазначені «гарантії»? Поки немає навіть натяків.

Найголовніше: Україна тут виступає як об’єкт домовленостей Трампа з Сі і Путіним (можливо, ще з Європою), а не як суб’єкт переговорів. Нашу суб’єктність ми отримали ззовні, а не як результат стратегічних зусиль влади. Просто ми знайшли в собі сили протистояти величезному ядерному ворогу – і це зробило нас суб’єктом міжнародної політики.

Однак на сьогодні ця суб’єктність, на жаль, практично розмилась – бо не була підтримана відповідними продуманими кроками влади. Українська влада не включилась в гру, провалила інформаційну кампанію спротиву Кремля на глобальному та національному рівні – і так і лишилась реципієнтом чужих ініціатив. Ініціатив як позитивних, так і негативних щодо нас.

А щодо пошуку способу припинити війну, то є певні припущення, що Зеленський діє через посередників за межами відкритого процесу: тобто, він передає пропозиції і вимоги, йому передають відповіді і зустрічні вимоги...

Що підтверджують формулювання, обрані для заяв Пєскова: «Контакти за лініями окремих відомств дійсно є, і останнім часом вони інтенсифікувались». І слова Трампа, що «тривають серйозні переговори» щодо проблеми війни в Україні (з ким і через кого – не повідомляється, але точно не прямі). Тобто, десь іде прихований багатосторонній діалог через третіх осіб і окремі відомства.

Дехто вважає, що відкладення візиту Келлога на 20 лютого пов’язане саме з цим: що «таємна дипломатія» поки так і не знайшла спільного знаменника за жодним з принципових питань.

Заяви Трампа, що «йде хороший діалог», заяви Пєскова, що тривають обговорення через треті руки, – все це насправді в жоден спосіб не свідчить, що дійсно відбуваються якісь реальні процеси досягнення домовленостей. А не вже звичний обмін неприйнятними вимогами.

Зрештою, вже практично всім зрозуміло, що Трампа не цікавить результат, тим більше тривалий. Йому треба швидкими й жорсткими способами домогтись ситуації, коли він зможе приписати собі тріумф миротворця. Припинення вогню, навіть короткострокового, для цього йому буде цілком достатньо.

Власне, з цієї причини, очевидно, і не озвучується ніде механізм гарантування безпеки Україні чи гарантування дотримання Путіним якихось угод. Бо цього механізму, найімовірніше, ніхто і не пробував продумувати в команді Трампа. Бо без потреби.

Адже це знадобиться вже для подальших процесів, «на після тріумфу Трампа-миротворця» – отже, знадобиться не Трампу. Тож логічно, що Трамп і звантажив відповідальність за це на нас і Європу.

Отже, поки ми не маємо якоїсь обнадійливої інформації, що Мюнхенська конференція може стати чимось серйознішим, ніж черговим майданчиком для дуже попереднього обговорення «що Трампу і Європі робити з Путіним і Сі».

ідстав вважати, що у Мюнхені за тиждень буде розпочато реальний процес узгодження хоча б припинення вогню немає. Зрештою, це так і оцінювалось ще в січні: ймовірність «переговорів до Пасхи і миру до «9мая» дуже низька.

Але все ще лишається сподівання на якісь неочікувані ходи Трампа: те, що він вже продемонстрував з іншими проблемами. Відсутність конкретних оприлюднених планів таке припущення підтверджує. Однак і в таких схемах Україна так само не виступатиме суб'єктом.