Від чого залежить наша соціальна поведінка визначають два гормони

Дослідники хотіли зрозуміти, як працюють складні нейронні механізми, які лежать в основі соціальної поведінки. І їм вдалось запропонувати абсолютно новий погляд на те, як мозок обробляє та винагороджує саме соціальну взаємодію.

Отримані дані допоможуть створити нові терапевтичні підходи до лікування низки станів, від соціальної ізоляції до розладів аутистичного спектру.

Як проводили дослідження

В центрі експерименту була "гра в ультиматум", — добре відома економічна гра в психологічних дослідженнях. Учасникам запропонували відповісти на пропозиції щодо розділення суми у 20 доларів, варіанти відповідей були або від людини або комп'ютера.

Ці пропозиції були різноманітними, причому одні були справедливими (наприклад, поділ 10 – 10 доларів), а інші менш (наприклад, поділ 16 – 4 доларів на користь того, хто пропонував).

"Виявилось, що дофамін функціонує як своєрідна система безперервного відстеження і реагує на те, чи кожна нова пропозиція в грі була кращою чи гіршою за попередню", – ідеться у досліджені.

Учені пояснили, що це вказує на те, що серотонін може відповідати за оцінку ситуації в кожному конкретному випадку без впливу попередніх висновків.

Перспектива дослідження

Дослідження показало, що дофамін виступає як система безперервного відстеження, яка є таким собі механізмом контролю та реагує на те, чи кожна нова пропозиція в грі є кращою або гіршою за попередню.

Інакше кажучи, дофамін може бути одним із ключових елементів оцінки змін у нашому оточенні та відповідного коригування наших очікувань і рішень. Зокрема, цей нейромедіатор допомагає нам аналізувати нову інформацію та вирішувати, яка її цінність.

А серотонін допомагає нам реагувати на те, що відбувається в моменті, і впливає на наше миттєве рішення відносно умов.

Ці два нейромедіатори спільно регулюють нашу поведінку та реакції на зовнішні обставини, забезпечуючи баланс між оцінкою минулих та поточних подій для оптимального прийняття рішень.