Путін не змінив своїх планів щодо України: чи виконає Трамп "хотілки" Росії

Уся тактика російських окупантів із розширення лінії фронту мала на меті створення передумов для "територіального обміну".

Щодо так званих пропозицій Сполучених Штатів до Росії щодо завершення війни в Україні та нібито пропозиції Стіва Віткоффа, описаних у польському виданні Onetможна сказати,такі прогнози зʼявилися щонайменше за два місяці до початку так званих мирних переговорів. Водночас за інформацією Bloomberg, Росія пропонує виведення своїх підрозділів із Сумської, Харківської та умовно з Дніпропетровської області. В обмін на це вимагається виведення Сил оборони України з територій, які Росія вважає "своїми", тобто включених до складу РФ указом Путіна — йдеться про Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області.

Фактично вся тактика російських окупантів із розширення лінії фронту в Сумській, Харківській та Дніпропетровській областях мала на меті створення передумов для саме такого "обміну". Тобто росіяни намагалися штучно збільшити лінію фронту, щоб змусити Сили оборони України відтягнути оперативні резерви з головних напрямків — зокрема, з Донецького, а також створити підґрунтя для військово-політичного тиску на українське керівництво.

Зважаючи на те, що Bloomberg є виданням, яке періодично публікує інформацію, що дивним чином співпадає з інтересами Росії, — це лише підтверджує правильність наших попередніх оцінок. Саме тому ми сьогодні бачимо загострення ситуації на Запорізькому напрямку — Росія хоче показати, що нібито повністю контролює цю область. Також маємо повідомлення про можливу десантну операцію в Херсонській області — аж до захоплення Херсона. Хоча у військовому сенсі передумов для цього немає. Але сам факт таких заяв — це демонстрація намірів претендувати на контроль над Херсонською, Запорізькою, а також Донецькою областями.

Наскільки реалістичні ці сценарії? Я критично ставлюся до "хотілок" Росії. Не виключаю, що саме контроль над Запорізькою та Херсонською областями буде каменем спотикання в будь-яких переговорах. Імовірно, також на порядку денному буде питання встановлення повного контролю над Донецькою областю. Саме це й може стати головним елементом тиску на Україну, зокрема з боку США. На сьогодні Україна контролює приблизно 33% території Донецької області, тобто більшу частину промислового потенціалу та природних копалин в регіоні.

Тому говорити про якісь поступки без створення буферних зон у Сумській і Харківській областях, де Росія не має сталого контролю, — це абсурд. У Дніпропетровській області російської присутності взагалі немає. Про що тоді говорити?

Крім того, у Донецькій області ми контролюємо такі великі агломерації, як Краматорськ і Покровськ. Військовим шляхом Росія взяти їх не зможе. Згадаймо приклад Бахмута — 9 місяців боїв і понад 100 тисяч втрат. Часів Яр із населенням усього 10 тисяч — і вже півтора року штурмують, але безуспішно (попри численні заяви про тактичні успіхи). А з урахуванням того, що Краматорськ, Слов’янськ, Костянтинівка — це великі промислові міста, то їхнє захоплення у найближчій перспективі неможливе. І росіяни це чудово розуміють. Саме тому вони здійснюють тиск на українське керівництво — як військовий (до 200 бойових зіткнень щодоби), так і дипломатичний та інформаційний. На жаль, навіть у деяких українських медіа з’являються "вкиди" про можливі штурми в Херсонській області, прориви в Харківській, чи захоплення Вовчанська. Але на практиці жодного стратегічного успіху у ворога немає. Фронт не посипався.

Росіяни змушені зважати на успішні удари українських сил оборони по території РФ. І саме успіхи цих ударів, можливо, змусили Путіна демонструвати певну "зговірливість". Хоч подається це, звісно, як поступка Трампу — мовляв, Росія припинить удари. Але саме українські удари по об’єктах у глибині Росії — найбільш дошкульні, адже ударами по НПЗ вже виведено з ладу 14% потужностей нафтопереробної галузі РФ.

У серпні очікується падіння надходжень до бюджету з нафтогалузі — замість 100 млрд рублів надійде лише 65. Через зниження обсягів переробки та падіння цін на нафту. Це для Росії — катастрофа. Не кажучи вже про те, що через закриття аеропортів внаслідок українських атак втрати росіян оцінюються в 40 мільярдів рублів за 10 днів. Отже, тактика дій України є надзвичайно ефективною.

Щодо подальших перспектив, то заяви держсекретаря США Марко Рубіо чітко засвідчують: умовою переговорів має стати згода на територіальні поступки. Якими б не були наші емоції, ілюзії — факт залишається фактом: США критично важливо завершити цю війну. І вони будуть тиснути на обидві сторони — і на фронті, і за столом переговорів.

Дмитро Снєгирьов, військовий аналітик, співголова громадської ініціативи "Права справа", спеціально для Главреду