Як говорити з Росією правильно?

Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан підтвердив готовність своєї країни провести третій раунд переговорів між Україною та Росією. Турецькі ЗМІ повідомляють, що Фідан очікує на відповідь України.

Попередні два раунди переговорів (16 травня та 2 червня), що відбулися за сприяння США, мали певний прогрес, зокрема обмін полоненими. Однак переговори не досягли заявленої мети — встановлення припинення вогню та переходу до тристоронніх перемов для досягнення справедливого та міцного миру.

Москва постійно зволікає з досягненням будь-яких змістовних мирних угод, як щодо України, так і в переговорах з американцями. Вона продовжує «тягнути час, бомбардуючи цивільні цілі в Україні». Про це вже заявив спецпосланець США Кіт Келлог. І, як зазначав державний секретар США Марко Рубіо, відсутність «гнучкості з російського боку щодо припинення цього конфлікту» викликає розчарування.

Творчий порив вийшов на промисловий рівень.

Росія, подібно до СРСР, розглядає дипломатію як зброю у своєму арсеналі. Це суперечить західному підходу до переговорів, який полягає в пошуку взаємовигідних рішень. Хоча підхід Росії до переговорів не є унікальним.

З давніх часів правителі використовували дипломатію та переговори, щоб створити сприятливі міжнародні умови для ведення війн. Включно з усуненням союзників ворога, заманюванням нейтральних сторін на свій бік та послабленням ворога шляхом створення перешкод у його торгівлі. Однак існує кілька кроків, які можуть допомогти подолати переговорну тактику росіян.

Ось десять принципів переговорів із Москвою.

Ведіть переговори з позиції сили. Лише сильний тиск на Росію змусить її дотримуватися обмежень міжнародного права, що дасть можливість досягти будь-якого прогресу в переговорах. Відмова Україні у військовій допомозі та послаблення російських санкцій призводить до протилежного результату, оскільки Москва посилює свої напади на цивільне населення України.

Підготуйтесь. Під час взаємодії з Кремлем важливо ознайомитися з його поглядами, намірами, термінологією та відповідним міжнародним правом, про що йдеться далі.

Що ж пішло не так, та чому це треба виправляти строком на вчора?

Перевіряйте кожне твердження в режимі реального часу. Учасники переговорів мають підтримувати зв’язок із фахівцями, які дивляться пряму трансляцію перемов і перевіряють кожну тезу, а також правові норми, на які посилається Москва для підтвердження своїх заяв. Навіть якщо цитата правильна, краще переконатися, що вона є актуальним правовим терміном.

Зберігайте ту саму команду впродовж усіх переговорів. Розбиття команди на робочі групи або заміна її членів дасть змогу Москві скористатися порушенням комунікації.

Залиште всі рішення лідерам. Команда переговорників повинна мати чіткі директиви щодо перемов та залишатися в їх межах. Тиск і плутанина під час переговорів можуть спотворити процес ухвалення рішень.

Домінуйте в процесі. Не переоцінюйте навички російських дипломатів. Приходьте підготовленими, просувайте свій порядок денний і майте кілька готових рішень для кожного спірного питання. Нехай вони коригують свої стратегії на ходу. Те саме стосується психологічного тиску: дізнайтеся все, що можете, про кожного члена російської команди та застосуйте індивідуальний тиск.

Можемо повторити, але дещо треба оптимізувати.

Будьте гнучкі. Не встановлюйте самі собі терміни. Не дозволяйте російській стороні формувати штучні обмеження, що може створити додатковий психологічний тиск. І вже це з часом призведе до ухвалення невдалих рішень. Краще будьте готові відмовитися від переговорів, якщо це буде необхідно.

Запишіть кожне слово. Серйозно, запишіть. Кожне. Окреме. Слово.

Не дозволяйте Москві заплутувати свої наміри термінологією. Заздалегідь просіть російських делегатів дати визначення кожному терміну, який вони використовують. Вони можуть запропонувати інші визначення, які можна використати собі на користь.

Найголовніше: визначити результати переговорів до того, як Москва матиме можливість це зробити. Медіаплан, тези для обговорення пресконференції, проєкти пресрелізів та оновлені новини під час перемов. Усе це має бути підготовлено заздалегідь. Після зустрічі публікуйте свою заяву негайно. Не дозволяйте РФ скористатися паузою і визначати результати переговорів. Висвітлення перемов у ЗМІ може бути важливішим за самі переговори. Комунікація визначає реальність.

Окрім зазначених принципів ведення переговорів із Москвою, важливо розуміти інструменталізацію Кремлем мови та дискурсу. Саме це дає йому змогу спотворювати й маніпулювати міжнародними нормами і концепціями.

Росія послідовно створює власні інтерпретації фундаментальних міжнародних актів та історичних прецедентів. Тому розмова з її дипломатами є дезорієнтуючим досвідом. Можна розмовляти з ними російською, але все одно виникатиме відчуття, ніби ви спілкуєтесь різними мовами. А ще на різні теми і зовсім без перекладача.

З часом розсудлива людина починає відчувати, що втрачає почуття реальності, здорового глузду й моралі, потрапляючи у вир такої дволичності.

Спочатку останні переговори у Стамбулі, здавалося б, проходили позитивно. Обидві сторони обговорювали обмін військовополоненими. Та російська сторона поступово вводила тему цивільних осіб, дітей і журналістів у розмову про військовополонених. Це збентежило українську сторону.

Воюємо далі, коротше кажучи.

Президент України пізніше заявив: «Росіяни насправді пропонували ось що: ми їм даємо солдатів, а вони нам дітей. Це просто поза межами розуміння та міжнародного права».

Не існує міжнародних норм, які б регулювали торгівлю військовополоненими дітьми-заручниками. Немає історичних прецедентів для такого сценарію. Депортація і незаконне переміщення дітей є воєнним злочином. Це порушення має бути вирішене через Женевські конвенції та Міжнародний комітет Червоного Хреста, місія якого полягає в «захисті життя й гідності жертв збройного конфлікту», а не в тому, щоб бути предметом мирних переговорів, оскільки Москва намагається обміняти дітей на бійців.

Одним із ключових термінів перемов як між Україною та РФ, так і між США, Євросоюзом та РФ є те, що Кремль називає «усуненням корінних причин». Російський президент під час телефонної розмови заявив президенту США, що Росія не відступить від своєї мети «усунення відомих корінних причин, які призвели до нинішнього стану справ».

Усунення корінних причин, на думку Москви, означає повернення НАТО до її кордонів 1991 року, посилаючись на нібито порушення зобов’язань Альянсу не розширюватися на схід.

Також Росія регулярно використовує термін «законні територіальні інтереси» під час переговорів. Міністр закордонних справ Сергій Лавров визначив російські «законні територіальні інтереси», виражені тут як «російський суверенітет», як рівнозначні «реальній ситуації на місцях» або «сфері впливу».

Тоді Лавров заявив, що «підстави, на яких Росія здійснює суверенітет над вищезазначеними територіями» (маючи на увазі референдуми, які анексували п’ять українських областей) ґрунтуються на Декларації про принципи міжнародного права щодо дружніх відносин і співробітництва між державами.

Західні країни засудили референдуми як незаконні. Державний департамент США назвав ці заходи «фіктивними виборами», використаними російською стороною для «підриву суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності України».

Ще однією з ліній Росії під час переговорів є «неподільність територіальної безпеки». «Концепція зовнішньої політики Російської Федерації» 2023 року визначає захист територіальної цілісності «від деструктивного іноземного впливу» як одну зі своїх головних цілей.

Москва розуміє свої інтереси безпеки як такі, що поширюються далеко за межі її кордонів. У запропонованому Росією проєкті угоди зі США від 2021 року двом країнам було запропоновано «не впроваджувати заходи безпеки… які можуть підірвати основні інтереси безпеки іншої сторони».

Згідно з такою пропозицією, Штати повинні запобігати подальшому розширенню НАТО на схід. У пропозиції Альянсу, опублікованій того ж дня, Москва вимагатиме від НАТО не розгортати жодних сил чи озброєння в країнах, які приєдналися до Альянсу після 27 травня 1997 року.

Кремль також вважає, що концепція «права народів на самовизначення», як писав радянський лідер Володимир Ленін у 1914 році, не застосовується до сфери впливу Росії.

Натомість, тлумачення Москвою «усунення корінних причин», «законних територіальних інтересів» та «неподільності територіальної безпеки» підриває принципи суверенітету і територіальної цілісності народів, які проживають на територіях, що Росія вважає своєю сферою впливу. Принципи глобальної безпеки не передбачають досягнення однією країною своїх інтересів безпеки за рахунок іншої.

Ось про що поляки говорять із бійцями СОУ.

В результаті такої тактики стіл переговорів став місцем, де російська сторона ставить українцям черговий ультиматум і тлумачить міжнародний порядок відповідно до власних правових концепцій та розуміння, які не існують у міжнародному праві або навіть суперечать йому. І навпаки, українська сторона відповідає поняттями основ міжнародного права, включаючи Статут ООН та інші норми.

Москва вступає в переговори з позиції стратегічної слабкості, незважаючи на свої спроби використати перемови, щоб виграти час, маніпулювати сприйняттям та підірвати міжнародні норми.

Ця стратегія досі була ефективною у гальмуванні прогресу й затримці змістовних переговорів. Насправді, цілі Москви на полі бою так і не досягнуті, її економіка під тиском, а її міжнародна ізоляція поглиблюється з кожним скоєним воєнним злочином. Будь-який прогрес, досягнутий у переговорах, виявить ці недоліки, а не компенсує їх.