Під час трансформації Кабінету міністрів, затвердженої Верховною Радою 17 липня, було об’єднано Міністерство економіки, Міністерство аграрної політики та Міністерство захисту довкілля в нове Міністерство ресурсів.Очолив його Олексій Соболєв. Також ліквідували Міністерство національної єдності та Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості.
Це не перша реорганізація урядової структури. У серпні 2019 року парламент уже приєднував Мінагро до Мінекономіки, що викликало критику аграріїв і експертів. Вони застерігали: у великому міністерстві сільське господарство втратить пріоритет. Через рік уряд рішення скасував. Після цього Мінагро встигло змінити трьох міністрів і знову зникло в надрах мегаструктури.
Зауважимо, що ліквідувати Мінагро планували також і восени 2022 року, але тоді низка очікуваних «трансформацій», коли з 20 міністерств планували залишити 14, так і не була реалізована в повній мірі.
При цьому основна проблема — в тому, що уряд досі не сформулював державну політику для агросфери. Під тиском великого бізнесу згорталися програми підтримки, фермерів витискали з ринку, а обіг землі запускався без достатніх гарантій. Тепер інтереси дрібного й середнього аграрія знову можуть залишитися без голосу.
Особливу тривогу викликає об’єднання Міндовкілля з Мінагро. Це не просто управлінська логістика, а загроза для екологічної політики. У парламенті, як і в уряді, аграрна та екологічна сфери часто конфліктують. Одні розорюють, інші — зберігають. У спільному міністерстві баланс зникне. Приклад — законопроєкт №12089, що, за оцінками експертів, ослаблює екологічні запобіжники. Міндовкілля тоді принаймні публічно висловило позицію. У новій конфігурації такої інституційної противаги може не залишитися.
До слова, Міндовкілля вже «оптимізовували»: у 2019 році його приєднали до Міненерго. Через рік об’єднання скасували. Історія повторюється, але щоразу — з дедалі серйознішими наслідками.
Таокж менше ніж за рік після створення ліквідували Міністерство національної єдності. Його сформували на базі Мінреінтеграції, але ключові функції — реінтеграцію та соцдопомогу — роздали іншим відомствам. Після корупційного скандалу навколо міністра Олексія Чернишова й відсутності результатів, «єдність» просто скасували. Під потребу перевели напрям у МЗС — створили департамент світового українства. Класика міністерства «під своїх».
Також припинило існування Міністерство стратегічних галузей промисловості, яке діяло з 2020 року та відповідало за оборонку, авіа- і космічну промисловість. Тепер його інтегрували у структуру Міноборони.
Це не перша реорганізація за шість років. Наприклад, у 2019-му створене Мінкульту, молоді й спорту вже за кілька місяців знову розділили. Очікувати системності не доводиться.
Ще один показовий кейс — 2022 році уряд об’єднав Міністерство інфраструктури з Міністерством розвитку громад і територій, утворивши Міністерство розвитку. Це рішення фактично ліквідувало команду, яка займалася децентралізацією та регіональним розвитком, а самі ці напрями зникли з порядку денного.
«Після реорганізації залишилось місце для інфраструктури, але регіональна політика розчинилася у кілометрах, мостах і автомобілях. А це при тому, що в ЄС регіональна політика — один із пріоритетів», — наголошував Анатолій Ткачук, директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства. За його словами, ліквідація органу часто означає і згортання політики загалом.
Показово, що віцепрем’єра Кубракова звільнили саме через провал регіональної політики. У Раді тоді пообіцяли знов розділити міністерство-монстр на два — розвитку громад і територій (формування політики) та інфраструктури (реалізація). Утім, новий віцепрем’єр Олексій Кулеба продовжує очолювати об'єднану структуру.
Щодо агросфери, яка була ключовим експортним сектором України, Ткачук неодноразово підкреслював: основним ресурсом влада вважає землю, а не людей. Концентрація землі в руках холдингів і вимирання сіл — наслідки відсутності системної політики. Замість її посилення — маємо знову ліквідацію міністерства.
І кожна така трансформація, за словами експерта, порушує планування, виплати і фінансові потоки щонайменше на пів року.