Зірки-вампіри використовують спільників, щоб пожирати інші зірки: як це відбувається

Астрономам давно відомо про існування зірок-вампірів, які висмоктують плазму зі своїх сусідів. Вони відомі як білі карлики. Дослідження, опубліковане в журналі Publications of the Astronomical Society of the Pacific, показує, що деякі білі карлики мають спільників, які допомагають ефективніше здійснює крадіжку плазми, пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Білий карлик, який перебуває в системі з іншою зіркою, називається катаклізмічною змінною, хоча вся система також має таку назву. Білі карлики — це ядра померлих зірок, схожих на Сонце. Білі карлики витягують плазму з близько розташованих зірок, і коли на їхній поверхні накопичується занадто багато матерії, відбувається вибух наднової, і зірка-вампір знищується. Хоча процес розпаду катаклізмічних змінних зірок досить добре вивчений, це дослідження пропонує нову версію їхнього походження. Вчені кажуть, що ключову роль у появі катаклізмічних змінних зірок відіграє прихована третя зірка.

Наразі вважається, що катаклізмічні змінні виникають, коли дві зірки об'єднуються спільною оболонкою з газу. У підсумку одна із зірок збільшується приблизно в 100 разів і перетворюється на червоного гіганта. Потім червоний гігант скидає свої зовнішні шари і перетворюється на білого карлика. Але поруч знаходиться звичайна зірка, у якої білий карлик висмоктує плазму.

Хоча багато зірок існують у подвійних системах, потрійні зоряні системи також поширені у Всесвіті. Тому астрономи вирішили з'ясувати, як цей процес відбувається за наявності трьох зірок у системі. Для цього вони використовували дані космічного телескопа Gaia.

Учені виявили 50 катаклізмічних змінних зірок у потрійних зоряних системах, у яких дві зірки перебувають у тісній взаємодії, а третя — на набагато більшій відстані. Таким чином астрономи припустили, що приблизно 10% катаклізмічних змінних зірок трапляються в потрійних зоряних системах.

Після цього астрономи створили моделювання взаємозв'язку зірок у потрійних системах. З'ясувалося, що в більшості випадків третя зірка призводила до утворення фази спільного газового опромінення і сприяла тому, що дві інші зірки опинялися на дуже близькій відстані одна від одної.

У підсумку вчені дійшли висновку, що 40% катаклізмічних змінних зірок формуються в потрійних системах. Це вчетверо більше, ніж передбачали дані телескопа Gaia. Вчені пояснюють це тим, що багато третіх зірок у цих системах або занадто важко побачити, або були викинуті з системи.

Також учені з'ясували, що білі карлики з більшою вірогідністю забирають плазму у своїх сусідів, коли їх розділяє відстань, що в 100 разів перевищує відстань від Землі до Сонця, тобто приблизно 15 млрд км.

Як уже писав Фокус, на відстані 154 світлових роки знайдено планету, і вона шле на Землю повторюваний сигнал.

Також Фокус писав про те, що 60 років тому зонд NASA вперше зробив знімки Марса з близької відстані. 14 липня 1965 року космічний апарат "Маринер-4" назавжди змінив уявлення вчених про Червону планету, коли пролетів повз Марс на близькій відстані.