Почему Украина должна отходить от советских практик и изменить политику в отношении наркотиков

Мирний план для України існує — її треба терміново запросити до Європейського Союзу.

Особисто я вже сьогодні прийняв би Україну до ЄС, дозволивши виконати частину критеріїв для вступу вже в межах Союзу.

Адже особливі обставини вимагають особливих рішень.

Але Україна також мусить якомога швидше виконати частину свого "домашнього завдання", зокрема в одній із найважливіших галузей для євроінтеграції — наркополітиці.

Наркополітика держави — це більше, ніж вживання наркотиків.

Це лакмусовий папірець для оцінки криміналітету та правоохоронної системи, захворювань та медицини, порушень прав людини та цінностей.

Європейський Союз — це спільний ринок, у кордонах якого повинні діяти спільні правила.

Громадянин ЄС не може купити щось у Відні, а потім бути покараним за це в Києві.

А відповідно, Україна має гармонізувати свою наркополітику з європейською.

І для початку де-юре, чи принаймні де-факто, декриміналізувати психоактивні речовини для особистого вживання.

Це шлях, до якого вже більше десяти років закликають Всесвітня організація охорони здоров’я й Програма розвитку ООН, а також організація, яку представляю я — Комісія з наркополітики Східної, Центральної Європи та Центральної Азії.

Декриміналізація має багато аргументів, тут я виділю два.

По-перше, психоактивні речовини середньої тяжкості, тобто алкоголь та тютюн, в Україні можна зберігати та вживати.

Вас не арештують за пачку сигарет на вулиці, але можуть — за легші наркотики, наприклад ЛСД чи марихуану.

Це лицемірний підхід, заснований на пострадянській стигмі, спільній для країн регіону, а не доказовій науці.

По-друге, кримінальне покарання за вживання наркотиків не лікує людей від залежності.

Навпаки — потрапляння у в’язницю лише затягує людину в кримінальний світ та поглиблює її проблеми: додатково стигматизує, відрізає від суспільства, зачиняє кар’єрні двері, погіршує здоров’я, може призвести до нових злочинів.

Понад двадцять країн світу (серед яких Португалія, Німеччина, Чехія, Аргентина та інші) вже сповідують іншу філософію: лікування замість покарання.

Якщо людина вживає наркотики та не шкодить іншим, нам немає за що вести її до суду.

Якщо ж у неї розвинулася залежність, ми повинні запропонувати їй допомогу.

Ця стратегія показує результати і зменшує як кількість ув’язнених, так і кількість залежних.

Адже останні не бояться звертатися за підтримкою.

Натомість зусилля правоохоронців треба спрямувати на організовану злочинність: виробників та продавців наркотиків.

В Україні ж великий ресурс витрачається на переслідування хронічно хворих, які радше потребують лікування та соціальних послуг.

Декриміналізація дала б велику економію коштів, які наразі йдуть на правоохоронну, судову та тюремну системи.

Ще один крок у цьому напрямку, який слід зробити Україні, — підняти межу зберігання речовин, після якої настає кримінальна відповідальність.

В Чехії, наприклад, такою є 1,5 грама героїну, в Україні — 0,005 грама.

Це найнижча межа в Європі й одна з найнижчих у світі.

Вона просто не дозволяє ефективно виділяти реальну загрозу.

А наркотики, не сумнівайтеся, — загроза, до того ж міжнародна.

Найчастіше їхнім виробництвом та поширенням займається міжнародна злочинність.

Нові способи розповсюдження наркотиків долають кордони, так само як і нові ідеї для психоактивних речовин.

Тому Україна мусить бути частиною міжнародної спільноти, сучасної спільної політики протидії наркотикам.

У дечому ваша держава вже надихає інші країни.

Зокрема, Україна легалізувала медичний канабіс, чого досі не зробила, наприклад, Литва.

Також Україна сьогодні демонструє найкраще зростання за програмами зменшення шкоди від наркотиків.

Зокрема, у 2023 році запрацював інститут пробації як альтернатива тюремному ув’язненню.

Але на цьому не можна зупинятися.

Саме тому за останні кілька днів ми з колегами провели зустрічі з Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, народними депутатами, журналістами та громадськими активістами.

Україна повинна прискорити реформу наркополітики й не керуватися у 2025 році ще радянськими підходами покарання хворих.

Я, як медик, захоплююся вашими новаціями у військовій медицині.

І бачу неймовірний ентузіазм та бажання змін у наркополітиці.

Україна може бути лідером й у цій галузі серед повоєнних суспільств та багато чому навчити інших членів Європейського Союзу.

Але спочатку Україна має сама позбутися залежності — від радянських практик.

Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів.