О, Сонцесяйна Ольго! В Мін'юсті накреативили кринжевий ролик про поклоніння Ользі Стефанішиній

Тому, замість плюсиків до іміджу, над пані Стефанішиною зараз си сміють у всіх соцмережах. Ну а як же не сміятися, якщо для цього все зроблено? 

Отже, в тіктоку Міністерства юстиції з'являється ролик такого змісту: дівчина ходить з камерою по кабінетах і запитує тамтешніх працівників, яке фото в них стоїть на телефоні. І виявляється, що кожнісінький з них так любить і обожнює свою ШЕФИНЮ, що поставив її портрет собі на екран. І не соромиться радісно це продемонструвати.

Цей шедевр помітила наша колега Марина Данилюк-Ярмолаєва, яка його скачала і запостила у фейсбуку. З ядючими коментарями, звісно. 

Майже одразу після цього ролик з тіктоку прибрали. Але він лишиться в історії назавжди. 

Реакція, звісно, не забарилася. Данило Мокрик навіть долучився до цього флешмобу, що має дуже знущальницький вигляд, бо він пісочив Стефанішину ще до того, як це стало модно. 

У коментарях багато співчуття працівникам Мін’юсту, яких начебто змусили це робити. Ваша Антоніна, звісно, не бачила творчого процесу, який передував появі ролика, але в неї є досвід. Я (та й, думаю, ви також) не раз стикалася з такими чи схожими випадками. Від скидання грошима на їжу викладачам під час іспитів в університеті до прохань пошерити допис начальника. І від усього цього завжди можна було віхреститися. 

Та й взагалі, не погоджуватися робити щось неприйнятне чи дурнувате можна значно частіше, ніж про це заведено думати. Навіть якщо ми говоримо про щось на кшталт темників — їх теж хтось відмовлявся робити, а хтось брався і не задумувався. Тому припускаю, що над героями та героїнями ролика не стояли з биткою і не вимагали в ньому зніматися. Можливо, вони не думали, що з цією ідеєю щось не так — просто жарт такий, корпоративний. Хоча є люди, які виконуватимуть майже що завгодно і над опцією «сказати ні» навіть не задумуються. 

У кожному разі є сенс у тому, що написала Тамара Горіха Зерня. 

Зважаючи на всю цю катавасію, ми тепер в редакції розуміємо і колотнечу з мовним омбудсманом. Нагадаю, невдовзі уряд вибере нову людину на цю посаду, але точно не Тараса Кременя, на підтримку якого з цілим листом виступила наша культурна спільнота. Пан Тарас чогось не підходить, хоча й може лишитися на другий термін. Подейкують, що він занадто самостійний. 

Нині є три кандидати, компетентність яких доволі сумнівна, але найбільш яскравим виявився висуванець саме від Мін’юсту — актор дубляжу Олександр Завальський, який днями дав феєричне інтерв'ю Сергію Смальчуку, котрого впродовж усього ефіру чомусь називав «паном Сірьожею». Дуже раджу почитати про це і офігіти. Коротко: пан Олександр узагалі не розуміє, куди йде, але цього і не приховує. Якщо в Мін'юсті змогли додуматися висунути такого кандидата, то не варто дивуватися і їхнім роликам. 

Важливо, звісно, додати, що у випадку з мовним омбудсманом Мін’юст міг діяти абсолютно не суб'єктно. Бо багато питань у нас, як відомо, вирішуються на Банковій. Тому теоретично можемо уявити сюжет як із фільмів Коенів: ОП змушує Стефанішину висувати кринж-кандидатів на Уповноваженого з прав державної мови, а Стефанішина змушує підлеглих зніматися у кринж-ролику.