Нове дослідження показало, що домінування самців не є нормою в природному середовищі

Поширене уявлення про самців як домінантну стать у групах приматів виявилося значно спрощеним, повідомляє Phys.org. Міжнародна група дослідників з Університету Монпельє, Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка та Німецького центру приматів виявила: у більшості видів приматів соціальні структури значно складніші, а чітке домінування однієї статі – рідкісне явище. 

Дослідження, яке опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, охопило поведінку 121 виду приматів у 253 популяціях. Аналіз даних про агресивні взаємодії між самцями та самками показав, що міжстатева конкуренція поширена набагато більше, ніж вважалося раніше. У середньому майже половина зафіксованих випадків агресії виникала саме між особинами протилежної статі, що суперечить традиційній думці, ніби конкуренція притаманна переважно представникам однієї статі.

“Спостереження, що в більшості популяцій будь-яка особина частіше бере участь у боротьбі з іншою особиною протилежної, а не тієї ж статі, підкреслює, що битва статей є поширеним явищем і в інших тварин”, – зазначає Дітер Лукас з Інституту еволюційної антропології Макса Планка.

Подальший аналіз виявив: чітке домінування самців, тобто перемога в понад 90% міжстатевих конфліктів, зафіксовано лише у 25 популяціях зі 151 з кількісними даними. Ще 16 популяцій продемонстрували аналогічне домінування самок. У понад 70% випадків дослідники спостерігали баланс сил або відсутність чітко вираженої домінантної статі.

Дослідники також перевірили кілька гіпотез, щоб пояснити цю варіативність. Домінування самців характерне для видів, які мешкають на землі, мають перевагу у вазі чи “зброї” та спаровуються з кількома самками. А домінування самок частіше трапляється у видів, де:

• самки не поступаються самцям у розмірах;
• пари залишаються моногамними;
• харчування здійснюється переважно на деревах, що забезпечує кращу мобільність;
• є жорстка конкуренція за ресурси;
• догляд за потомством дозволяє самкам бути менш вразливими до конфліктів.

“Хоча самці приматів отримують владу за допомогою фізичної сили та примусу, розширення прав і можливостей самок спирається на альтернативні шляхи, такі як репродуктивні стратегії для отримання контролю над спарюванням”, – підкреслює Еліз Юшар з Університету Монпельє.

На думку авторів дослідження, результати мають вагомі наслідки не лише для розуміння еволюції соціальної поведінки тварин, але й для тлумачення соціальних моделей у людському суспільстві. Той факт, що примати рідко мають чітке домінування самців, а домінування самиць майже так само ймовірне, ставить під сумнів уявлення про патріархат як “природну” систему.

Дослідники зазначають, що люди не мають сукупності характеристик, що притаманні видам із суворим чоловічим домінуванням. Натомість ми ближчі до тих приматів, у яких влада розподіляється гнучко, а взаємодія статей базується на складному балансі поведінкових, екологічних і соціальних чинників. Це означає, що гендерні ролі у людському суспільстві варто розглядати в ширшому контексті, а не як прямий результат біологічної еволюції.

Нещодавно вчені зі Стенфордського університету виявили генетичну мутацію, що відповідає за руде забарвлення котів. Йдеться про делецію у Х-хромосомі, яка активує ген Arhgap36, викликаючи надмірне вираження пігментів рудого кольору. Через особливості успадкування Х-хромосоми самці частіше бувають рудими, тоді як у самок такий колір зазвичай проявляється лише у поєднанні з іншими.