В Україні зростає занепокоєння щодо масштабного застосування сильнодіючого опіоїдного знеболювального препарату налбуфін, який, за даними військових лікарів та експертів, спричиняє залежність у поранених військовослужбовців. Медики закликають Міністерство охорони здоров’я внести цей засіб до списку контрольованих речовин, аби запобігти його вільному обігу в аптеках, зокрема поблизу фронту.
Про це у Facebook повідомила громадська діячка та волонтерка Оксана Корчинська.
Вона стверджує, що медичні працівники, зокрема начмеди бойових бригад і представники департаменту охорони здоров’я Міноборони, вже неодноразово зверталися до МОЗ із вимогою або заборонити продаж налбуфіну в аптечних мережах, або принаймні прирівняти його до наркотичних засобів, згідно з постановою Кабміну №770. За її словами, препарат масово використовується не за призначенням, що призводить до залежності серед військових.
Корчинська вказує, що у 2024 році в Україні продали понад 2,8 млн упаковок налбуфіну, що зробило його четвертим за виторгом лікарським препаратом у країні. При цьому в електронній системі охорони здоров’я нібито зафіксовано лише близько 5 тисяч електронних рецептів, з яких реально погашено лише 794 — менш як 0,04% від загального обсягу продажів. Усе інше відбувалося через паперові рецепти або взагалі без них.
Волонтерка вказує, що препарат потрапляє до рук військових у прифронтових зонах без належного обліку. За її даними, деякі медики призначають налбуфін замість якісніших засобів, мотивуючи це браком фінансування. У результаті солдати, які після лікування повертаються додому, нерідко стикаються із серйозною залежністю.
Корчинська також звинуватила заступника міністра охорони здоров’я Євгена Гончара і Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками в лобіюванні використання налбуфіну. За її словами, посадовець виправдовує наявність препарату в аптеках прифронтових зон потребами цивільних пацієнтів, хоча, за твердженням онкологів, налбуфін не входить до офіційних протоколів знеболення при хронічному болю.
"Налбуфін є лише в ін’єкційній формі. У програмі реімбурсації натомість доступні пластирі з фентанілом та таблетки морфіну, які зручніші та ефективніші. До того ж ні в одному міжнародному протоколі немає рекомендацій щодо застосування налбуфіну при хронічному болю", — написала Корчинська.
Волонтерка нагадала, що раніше налбуфін входив до аптечок ЗСУ, а його використання дозволялося без спеціальних ліцензій. Препарат називають "опіоїдом для бідних", оскільки він дешевший за інші знеболювальні, але спричиняє сильну психічну й фізичну залежність. Відомі випадки, коли військові, які пережили лікування, не могли відмовитися від препарату.
Симптоми абстиненції після налбуфіну — ломота, безсоння, тривожність, панічні атаки. За словами Корчинської, бійці порівнюють "ломку" із залежністю від героїну. Однак зізнатися в проблемі важко: солдати побоюються втратити довіру командування, статус або посаду. Водночас пригнічувальна дія налбуфіну знижує бойову ефективність, ставлячи під загрозу як самого військового, так і його підрозділ.
Препарат наразі не внесений до таблиць контрольованих речовин, тому аптеки не зобов’язані дотримуватися жорстких вимог до його зберігання, обліку та відпуску. Медики та активісти наполягають на терміновому внесенні налбуфіну до списку контрольованих речовин, аби взяти його обіг під державний нагляд.
Біль, який можна лікувати, в Україні часто пропонують просто терпіти.
Як допомогти пацієнтам, якщо фахівців із лікування болю в Україні майже немає? Хто просуває реформи? Чому «Налбуфін» — погана ідея та які є альтернативи?
Відповіді на ці запитання — в інтерв’ю Юлії Мельничук із лікарем проєкту "Україна без болю" Андрієм Строканем "Пацієнтам — терпіти, лікарям — забороняти: як в Україні лікують біль".