«Ядерка» Ірану: армія фізиків, центрифуги для збагачення урану та підземна фортеця Фордо
Коли 2002 року іранські опозиціонери розкрили світові секретні ядерні об'єкти в Натанзі та Араці, міжнародне співтовариство завмерло. Іран, який живе останні п'ятдесят років в історичній «кишені» приблизно з століття XVII-XVIII, опинився в центрі суперечки століття XXI: що Іран виробляє – ядерну енергетику чи атомну бомбу? Коротко про - про ядерну програму Ірану, яка стала приводом для ще однієї війни на Землі.
Від шаха до урану
Історія іранської "ядерки" розпочалася у 1950-х роках, коли шах Мохаммед Реза Пехлеві задумався про модернізацію країни. У 1957 році США поставили Ірану дослідницький реактор для Тегеранського ядерного дослідницького центру, а в 1970-х роках Іран замахнувся збудувати 20 атомних електростанцій, що працюють на урані. А його в Ірані багато – він входить до десятки найбільших власників запасів урану у світі (на першому місці – Австралія). Контракти підписали з Францією, Німеччиною та США, а в Ісфахані почали зводити центр ядерних досліджень.
Революція 1979-го перевернула все з ніг на голову. До влади в Ірані прийшов антизахідний фундаменталістський режим. Партнери пішли, залишивши недобудовану АЕС у Бушері, а ірано-іракська війна, яка тривала з 1980 по 1988 роки, додала хаосу: Ірак використовував хімічну зброю, і її ядерні амбіції підштовхнули Іран до відродження своєї програми.
Іран почав шукати нових союзників, звернувшись до Китаю, Пакистану і пізніше до Росії. Ключову роль відіграв пакистанський учений Абдул Кадір Хан, який нелегально передав Ірану креслення центрифуг для збагачення урану. Саме тоді Іран освоїв повний ядерний паливний цикл - від видобутку урану до його перетворення на ядерне паливо.
Росія добудувала Бушерську АЕС, а 2002 року світ дізнався про секретні об'єкти, і Іран опинився під прицілом МАГАТЕ. Інспектори виявили високозбагачений уран на ядерному об'єкті в Натанзі, після чого проти Ірану було запроваджено міжнародні санкції. У 2015 році Тегеран уклав ядерну угоду зі США та іншими західними країнами та погодився на суворий контроль своєї "ядерки" в обмін на ослаблення санкцій. Угода зобов'язувала Іран підтримувати рівень збагачення урану трохи більше 3,67%, скоротити запаси урану тощо.
2018 року, під час першого президентського терміну Дональда Трампа, незадоволені США вийшли з цієї угоди. Вашингтон ввів нові, жорсткіші санкції проти Ірану – і Тегеран передбачувано «забив» на всі домовленості, підвищив рівень збагачення урану до 40-60% та відключив камери спостереження МАГАТЕ на своїх ядерних об'єктах.
Втім, агентство і без камер виявило створені частки урану на трьох об'єктах – у Вараміні, Маривані та Туркузабаді, які не були вказані у списку офіційно заявлених ядерних об'єктів в Ірані. На подив МАГАТЕ Іран або взагалі не відповідав, або давав "технічно недостовірні відповіді", як заявляв генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі. І під цей галас іранці почистили ці об'єкти від присутності радіоактивних частинок.
Світ захвилювався: держава грається з ядерною іграшкою та не дає себе проконтролювати – нічого хорошого з цього не буде!
Бушерська АЕС з 1992 року будувалась за допомогою Росії. Фото: wikipedia.org
Навіщо Ірану "ядерка"
Офіційно Тегеран завжди наполягав, що його ядерна програма потрібна для мирних цілей - виробництва електроенергії та медичних ізотопів. Багатий на нафту і газ Іран заявляв, що атомна енергія дозволить економити вуглеводні для експорту. А ось США та Ізраїль так не вважають. Точніше, вони впевнені, що країна аятол так прикриває свої військові амбіції.
- Іран накопичив достатньо збагаченого урану, щоб потенційно зробити кілька ядерних боєголовок, - заявив Рафаель Гроссі.
За його даними, Іран має понад 140 кг урану, збагаченого до 60%, і понад 5000 кг низькозбагаченого урану. Для виробництва зброї (збагачення до 90%) залишилося лише кілька кроків, і експерти оцінюють, що Іран міг би створити 25 кг високозбагаченого урану за 2-3 дні, а повноцінну зброю – за 6-18 місяців.
- Іран становить найбільшу загрозу миру та стабільності на Близькому Сході, оскільки його ядерна програма стрімко наближається до військових цілей, - заявив у березні цього року прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу.
Вивчили на свою голову
Якщо пояснювати процес збагачення урану максимально просто, Іран робить це за допомогою газових центрифуг, які обертають гексафторид урану на величезних швидкостях, відокремлюючи легкий ізотоп U-235.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F11%2F85391a16b4c9db6474ae60e43d45b5a3.jpg)
Абдул Кадір Хан – «батько пакистанської ядерної бомби», який передав секрети Ірану. Фото: gettyimages.com
Почалося все ще у 80-х, коли Іран отримав від Абдула Кадира Хана центрифуги IR-1 – копії голландських моделей 1970-х років. Вони досить повільні і, ясна річ, вже давно застаріли. Але досі 5000 таких центрифуг в Ірані більш-менш працюють, а до них додалися ще й апарати нового покоління: у 2010-х роках у Ірану з'явилися центрифуги IR-2M, які в 4–5 разів ефективніші за старі.
Зараз моделі IR-4 та IR-6 сильніші і швидші за своїх попередників у 2-2,5 рази, а розробили їх іранські (!) інженери. Порівняно зі світовими лідерами Іран відстає на 10–15 років, проте Іран компенсує відставання кількістю та інженерною кмітливістю. Його технології вже дозволяють збагачувати уран до 60% і навіть 83,7%, як було зафіксовано на заводі у Фордо у 2023 році.
Так, іранська ядерна програма тримається на плечах тисяч фізиків та інженерів, підготовка яких почалася ще за шаха Пехлеві в далеких 70-х. Тоді сотні іранців навчалися ядерної фізики у США, Нідерландах, Франції та Німеччині.
Після революції 1979 року багато хто повернувся додому - добре розуміючи процеси та навчені практиці. Вони й заклали фундамент ядерної програми Ірану.
Сьогодні кадри для ядерної енергетики готують в університетах Тегерана, Ісфахана та Шаріфа, а Ісфаханський центр ядерних досліджень став справжньою кузнею фахівців. Крім того, у 1980–1990-х роках іранці проходили стажування у Пакистані та Китаї, а Росія навчала інженерів для Бушерської АЕС.
За іранськими фізиками-ядерниками по всьому світу йде полювання. У 2010-2020 роках було вбито п'ятьох провідних ядерників, а цього року після ізраїльських ударів втратили життя ще кілька, включаючи Фереїдуна Аббасі-Давані. Так, Іран компенсує втрати завдяки молоді, але досвідчених учених йому замінити буде складно.
Завод зі збагачення урану Фордо розташований на глибині до 90 метрів, і нашкодити йому можуть лише потужні американські бомби. Фото: press.lv
Центрифуг багато – і ще будуть
Загалом в Ірані знаходиться, за різними даними, від 18 до 27 об'єктів ядерної інфраструктури. У центральній провінції Ісфахан розташовано науково-дослідний центр на 3000 фахівців, заводи з переробки урану та виробництва паливних таблеток для реактора IR-40. В Ардакані завод переробляє руди з уранових копалень, які згодяться як для атомної енергетики, так і для озброєння. Також Іран зводить дві нові атомні електростанції - «Сирік» та «Карун», а до 2041 року планується збудувати п'ять АЕС.
Найбільший ядерний об'єкт Ірану – комплекс в Араці. Це ядерний реактор потужністю 40 МВт, який дозволяє виробляти збройовий плутоній, і завод, що випускає до 100 т важкої води на рік.
Ще є заводський комплекс у Натанзі, який складається із шести надземних та трьох підземних будівель, розрахованих не менш ніж на 50 000 центрифуг. У листопаді минулого року Тегеран повідомив МАГАТЕ про план встановлення там ще 6000 центрифуг.
Підземний завод зі збагачення урану у Фордо знаходиться на глибині 80-90 метрів і працює з 2012 року. За офіційною версією, 3000 центрифуг збагачували на ньому уран до 20% під потреби медицини, сільського господарства, промисловості та науки. 2023 року МАГАТЕ виявило на заводі частки урану, збагачені до 84%. І ось нещодавно голова іранської організації з атомної енергії Мохаммад Есламі заявив, що Тегеран поставив на заводі нові продуктивні центрифуги IR-6.
Якщо Натанз - це «робітнича конячка» іранської програми, то завод у Фордо - її неприступна фортеця. Побудований у горі поблизу Кума, цей підземний комплекс стійкий до більшості авіаударів. Ізраїльські ракети пошкодили наземну інфраструктуру Фордо, але підземний комплекс уцілів. Для його знищення потрібні надпотужні протибункерні бомби, які мають тільки США.
Карта основних ядерних об'єктів Ірану. Фото: wikipedia.org
Як стежать за "ядеркою" у світі
Виявити ядерну програму – завдання для шпигунів, супутників та вчених. МАГАТЕ інспектує об'єкти, бере проби повітря та води, відстежує запаси урану (з 2021 року Іран обмежує доступ інспекторів). Супутникові знімки типу Maxar розкривають нові об'єкти, а сейсмічні датчики вловлюють ознаки можливих підземних випробувань. Також про ядерні роботи свідчать розвідники, перебіжчики, є інформація зі зламаних хакерами комп'ютерних мереж.
На загальну думку, підкріплену фактами, поки що Іран балансує на межі: він досить близький до ядерної зброї, щоб лякати сусідів, але досить обережний, щоб не провокувати війну. «Ми не дозволимо Ірану стати ядерною державою», - наголосив ізраїльський прем'єр-міністр Нетаньягу, Іізраїль навіть почав втілювати це в життя, проте на обертання підземних центрифуг на тому ж заводі у Фордо це ніяк не вплинуло. Але поки що можна вважати, що Ізраїль дає Ірану трохи часу, щоб аятоли самі ухвалили єдине вірне рішення і не провокували знесення Ірану до давньоперської цегли.

