Мухи, бджоли та лайно. Олександр Авраменко відреагував на закиди у втечі з країни

Ситуація взагалі загадкова. Ми в нашій редакції такого не любимо. Минулого тижня у медіа з'явилася інформація, що зірка української філології Олександр Авраменко нібито виїхав з країни. Це пояснювалося його зникненням з інформаційного поля. Але ще більше підозр викликала геолокація його профілю в інсті – показувало Іспанію. Минулого ж року він постив фото з відпочинку біля моря і у підписників теж виникли запитання, на які Авраменко прямо так і не відповів. 

Іспанська геолокація у нього була вже тоді. Нині він її прибрав. Як і цей допис. 

Але це не вберегло його від колотнечі, бо інформацію про його нібито втечу почали шерити колеги, медійні люди, та й понеслося. 

Журналісти писали, що намагалися уточнити у пана Олександра, що взагалі відбувається, але він не відповідав. Аж ось нині у фейсбуку він написав усім послання. Ну, принаймні ми в «Антоніні» так трактуємо його допис у стилі «сталося те, що сталося».

Людоньки, звісно, це почали трактувати так: усі ці гейтери – то брудні мухи, а я – красіва й трудяща бджола, яка прикраша цей світ і робить йому користь.

А взагалі такі тексти ми можемо собі пояснювати як заманеться: бжола, муха, лайно, мед, квітки, і жук, і жаба, і гадюка. Все як у сучасному мистецтві – твір розкривається у головах глядачів. 

І сам пан Олександр, схоже, не збирається втрачати ореол таємничості, бо своїм читачам й читачкам нічого нормально не пояснює. 

Ваша Антоніна, звісно, написала панові Олександру і запитала, що значать усі ці мухи, бджоли, лайно та квіточки. Але поки відповіді не отримала. Утім, сподівається на краще. Та вже зараз дозволить собі сказати суто від себе. Поки лайном можна назвати хіба таку комунікацію, яка шкодить перш за все самому Олександру Авраменку. Олег Винник та його «божі лохотрони»це якраво доводять. 

Ну і про неоднозначний імідж Авраменка серед колег почитайте ось тут. Адже далеко не усі погоджуються з тим, його до його порад варто сліпо дослухатися. Хоча, треба також визнати, що срачі серед філологів – це ще те видовище. Подейкують, епічніше тільки у фольклористів.