Пам’яті старшого стрільця оператора Миколи Остап’юка

Мріяв здобути перемогу у війні задля своїх доньок

Микола Остап’юк народився 27 травня 1993 року в селі Яблуниця, що на Івано-Франківщині. Родина була багатодітною, тож батьки змалку привчали дітей до працелюбності та готовності допомогти ближньому.

«З дитинства вирізнявся щирістю та невичерпною енергією, завжди мав багато друзів, бо вмів підтримати і розрадити в потрібну хвилину. Любив життя, поважав старших і з неймовірною любов’ю ставився до рідних. Люблячий батько двох донечок,  добрий, світлий, завжди готовий прийти на допомогу», - таким запам’ятала брата сестра Ганна.

У 2012 році чоловіка призвали для проходження строкової військової служби, а вже за два роки його мобілізували в зону антитерористичної операції.

«Перебування в АТО змінило брата. Після демобілізації шукав себе в цивільному житті, проте його тягнуло до армії. Мріяв про перемогу і всяко її наближав, ще мріяв про подорожі з доньками, адже дві  донечки були його найбільшою мотивацією», - згадує Ганна.

Так, вже у 2016 році чоловік пішов на військову службу за контрактом в місті Краматорськ, де оселився та здобув вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент».

Ганна розповіла, брат був настільки чуйною людиною, що просив не говорити матері про те, що він на передовій.

«Турбувався за її здоров'я, не хотів нашкодити сумним новинами. Щоразу вигадував історії для мами, коли та питала: «Чому немає зв'язку?», тож мусили якось разом викручуватись», - із теплотою розповідає жінка.

Микола був досвідченим воїном, який протягом багатьох років сумлінно виконував військовий обов’язок. З початком повномасштабного вторгнення РФ  він став старшим солдатом, старшим стрільцем, оператором стрілецької роти в складі 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. За словами Ганни, побратими згадують Миколу як сильну духом людину, яка завжди вирізнялась непохитним оптимізмом. У нього була крилата фраза «Поборемо орду загарбників і все буде добре».

Однак 22 серпня 2024 року родину сколихнула страшна звістка - боронячи Україну від російських загарбників, Микола Остап’юк загинув поблизу міста Вугледар у Донецькій області.

«Я безмежно люблю, вдячна і пишаюся своїм братом. Мій брат - був люблячим батьком,  турботливим сином, найкращим братом, відважним воїном, справжнім патріотом, який поставив своє життя на приціл, але став на захист своєї сім’ї і нашої країни», - з гордістю каже Ганна.

У воїна залишились дві донечки.

Родина воїна зареєструвала на сайті Президента петицію з проханням присвоїти Миколі Остап’юку звання Героя України.

Вічна шана Герою!

Фото із сімейного архіву родини та Фейсбук-сторінки Ганни Бобик