Якщо ефір – етер, то зефір – зетер? 10 запитань до мовознавиці
«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».
Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!
Мене завжди цікавило, чому багато мовознавців закликає мовців казати й писати «розважливий», коли це слово, здається, позначає того, хто, навпаки, постійно розважається, дуркує, жартує. Невже «розсудливий» – калька?» Ні, не калька. «Розсудливий» є в старих та сучасних словниках і означає «здатний мислити, міркувати, діяти правильно й розумно». «Розважливий» теж є: «Здатний всебічно зважувати, обмірковувати що-небудь». Це синоніми. У словниках Кримського і Єфремова, Підмогильного і Плужника, Ізюмова подані разом.
Однак у класиків дорадянської доби дуже часто трапляється саме «розсудливий»:
- «Тихий був Василько, розсудливий. Хто його й на розум добрий наставляв, Господь його знає!» (Марко Вовчок).
- «Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи» (Панас Мирний).
- «Діди правили щось про гріхи та останній час, молодші нахвалялися не пустити ворогів на виноградники, перестріляти з рушниць, розсудливі гамували запал» (Михайло Коцюбинський).
Отже, вживаймо обидва слова, а редакторів закликаю не виправляти «розсудливий» на «розважливий».
• 1 •
Олена Світлична: Чи треба замінювати «відважний» на «відчайдушний»? Перше калька?
Ні, не треба. Обидва слова українські, але не абсолютні синоніми. «Відважний» – це безстрашний, той, що не боїться небезпеки. А «відчайдушний» – безрозсудно сміливий.
• 2 •
Віталій Холоднюк: Прокоментуйте, будь ласка: «Співачка та сонграйтерка Роксолана випустила композицію «Бардак». Слово «бардак» – із тюркських мов, як «чердак»?
Ні, «бардак» – це видозмінене в російській мові французьке слово «бордель». Саме так його виводить український етимологічний словник, а словники Уманця і Спілки та Кримського і Єфремова підтверджують: наводять російською «бордак» (через о) і перекладають як «бардак» і «борділь». Тобто можна припустити цікаву ситуацію: «бордак» зайшло з російської, видозмінилося в українській до «бардак» і повернулося в російську в такому вигляді. А в сучасній українській мові «бардак» – це «безлад». Окреме слово щодо «сонграйтерки»: українською це «піснярка». Згідно з сучасним тлумачним словником – автор тексту пісні та/або композитор, який створив до віршів музику.
• 3 •
Михайло Дубчак: Ефірна олія – етерна? Тоді зефір – зетер, а кефір – кетер? Щось цей сучасний правопис на межі кітчу (чи кринжу).
У «Словарі російсько-українському» Уманця і Спілки (1893–1898) «эфирный» перекладається як «етерний, летучий». А повертаючись до «етерної олії», варто нагадати, що правопис дозволяє і «ефірну», і «ефір» (§ 123 «Буквосполучення th у словах грецького походження»). У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: анафема і анатема, дифірамб і дитирамб, ефір і етер, кафедра і катедра тощо. А у слові «зефір» літера фіта, а не тета: zέφυρος. У слові «етер» – тета: αιθηρ. Слово «кефір» узагалі тюркського походження. Правило про th поширюється тільки на грецизми. Тому «етер», але «зефір», «кефір».
• 4 •
Петро Шевченко: Чим замінити прикметник «обслуговуючий» (персонал)? «Обслуговувальний»?
Бачила «обслуговувальний» і «експлуатувальний», але обидва ці слова перевантажені. Бачила навіть «обслуговчий». Але тоді й «експлуатовчий»? Раджу залишити «обслуговуючий». Слова з «-уюч-» хоч і обмежено, але вживаються в українській мові. На прикладі слова «шокуючий» можемо переконатися в безальтернативності цієї лексеми і штучності замінників «шоківний» чи «шокувальний», яких немає у словниках. Я навіть бачила таку «перлину», як «шокливий». Не можна втрачати здоровий глузд.
• 5 •
Віталій Федорів: Підкажіть, чи відмінюються чоловічі та жіночі прізвища, що закінчуються на -ів? Я вважав, що чоловічі – так, а жіночі – ні.
§ 142 правопису наводить тільки чоловічі прізвища: Прокопів – Прокопіва і Прокопова. Можливі обидва варіанти. Про жіночі прізвища нічого не сказано. Але у вжитку я не бачила, щоб жінка була записана Федорова, якщо батько або чоловік Федорів. Вочевидь ідеться про дистанціювання від тотожної російської форми. Хоча Наталена Королева (дружина Василя Короліва-Старого) відмінювала своє прізвище за зразком присвійного прикметника, а могла бути записана як Наталена Королів.
• 6 •
Олекса Лупич: Цікавить ваша думка в питанні, що роблять судна різного типу по воді. У моєму студентстві в Академії ім. Сагайдачного викладачі жартували, що слово судно правильно вимовляти з наголосом на перший склад, оскільки на останній – це вже медичний тазик для сечі. Щодо «корабель пливе» також були жарти: на кшталт «корабель іде», а «пливе гівно». Тож цікавить ваша думка, яким саме чином рухаються судна різного типу по воді – пливуть чи ходять. Дякую.
Усе дуже просто: в українській мові судноплавство, а не судноходство (на відміну від російської). У словнику Кримського і Єфремова теж «корабель пливе». Що ж до наголосу, то «судно» в українській мові в усіх значеннях має наголос на останньому складі. Решта – забобони (на зразок «сісти можна тільки до вʼязниці», «крайній, а не останній» тощо). Це все чиста радянщина.
• 7 •
Юлія Грак: Якщо «веснушки» українською – це ластовиння, а не «веснянки», як тоді замінити слово «веснянкуватий»?
Ластовинчастий. Як каміння – камінчастий, коріння – корінчастий, склепіння – склепінчастий, пірʼя – пірчастий тощо. В Уласа Самчука читаємо: «Відволікли [якась особа й песик] мою увагу від мого ластовинчастого типа, і я на хвилинку стратив його з очей». Також у СУМ-20, крім «ластовинчастий», є «ластовинястий». «Веснянкуватий» теж є у словнику, але приклади наведено тільки з творів радянських письменників.
• 8 •
Ольга Єрмоленко: Чи правильно я розумію, що «танець» – витвір хореографічного мистецтва, а «танок» – конкретний вид танцю, «хоровод» російською?
Танок – це танець по колу / навколо чогось. Тому справді, «хоровод» українською – «танок». Можна вживати «танок» і у значенні «швидкий танець» (будь-який): веселий танок. А повільний, ліричний – тільки танець.
• 9 •
Сергій Охріменко: Як ставитеся до слова француженка? Так, маємо його у словниках, водночас людське слово «французка» позначено як застаріле (так Росія вбивала наші слова) з метою привподоблення мови до язика. Чи не час «француженку» викинути з нашої мови?
Так, правильно «французка». Як і «англійка», а не «англічанка», «туркеня», а не «турчанка» тощо. У нас розмаїта система суфіксів жіночих етнонімів. Слово «французка» є в тлумачному словнику з позначкою «застаріле». Утім, треба розуміти, що це єдина питома і притомна форма. У Лесі Українки читаємо: «Тільки французка може дати панні відповідне виховання, до того ж Юзя вже досить вміє по-німецьки».
• 10 •
Олександр Ярошенко: Як перекласти назву фільму Луїса Бунюеля «Le charme discret de la bourgeoisie»? Російською перекладають «обаяние». Українською тільки «привабливість»? Також цікавить, як перекласти російське «прелести».
Назву фільму я переклала б «Скромна принадність буржуазії», а не «привабливість». Слово charme, на мою думку, – це саме принадність. Російське «прелести» перекладається як «принади», а «обаяние» – як «принадність». Узагалі я не люблю перекладати з російської на українську, бо для цього треба знати російську, яку вже воліла б забути. Однак ми живемо не в комфортній бульбашці, а в середовищі боротьби з двомовністю. Тому українські відповідники будемо шукати і знаходити.
«Главком»
