Коли краще приймати душ: зранку чи ввечері

Ті, хто любить ранковий душ, впевнені: струмені води допомагають підбадьоритися. Прихильники вечірнього душу наполягають – змивати з себе пил, мікроби приємніше саме перед сном. Як краще, розповіла на сторінках The Conversation Примроуз Фрістон, викладачка клінічної мікробіології з Університету Лестера, пише 24 Канал.

Вода змиває зі шкіри жир, бруд, піт і бактерії, які можуть стати причиною подразнень, висипань чи навіть інфекцій. Свіжий піт майже не має запаху. Але бактерії, зокрема стафілококи, із задоволенням використовують його як поживне середовище. Переробляючи його, вони виділяють ароматні тіоли з характерним різким запахом.

Вечірній душ: плюси та мінуси

Прийнявши душ перед сном, ви зменшуєте кількість алергенів, поту та шкірного сала, які можуть потрапити у ліжко. Проте є нюанс: навіть якщо ви лягли спати абсолютно чистими, за ніч організм усе одно виділяє піт, а бактерії на шкірі продовжують свою роботу. До ранку на простирадлах з’явиться новий "бактеріальний слід".

Якщо ж забувати регулярно прати постільну білизну, ефект вечірнього душу зводиться нанівець: мікроби і запахи швидко повертаються на шкіру з не дуже свіжих простирадл.

Окрім того, навіть після вечірніх водних процедур на шкірі залишаються відмерлі клітини – чудова їжа для пилових кліщів, чиї продукти життєдіяльності можуть провокувати алергію. Тож, якщо рідко змінювати білизну, ризик проблем лише зростає.

Переваги ранкового душу

Душ вранці допоможе змити те, що накопичилось на шкірі за ніч. Тому ви одягаєте чистий одяг на свіже тіло й зменшуєте ймовірність появи запаху. Тобто зберігати відчуття свіжості впродовж дня буде простіше, ніж тим, хто миється ввечері.

Як мікробіолог, я надаю перевагу ранковому душу. Але кожна людина може обирати свій режим залежно від звичок і стилю життя. Головне – не забувати регулярно прати постільну білизну,
– зазначає Фрістон.

Незалежно від того, коли ви приймаєте душ, мікробіолог радить прати простирадла й наволочки хоча б раз на тиждень. Це допоможе позбутися не лише поту, шкірного сала і бактерій, а й грибкових спор, а також частинок шкіри, які приваблюють пилових кліщів та мікроорганізмів, що викликають запах.