Не мала паспорта та намагалася втопитися: 5 маловідомих фактів про художницю Катерину Білокур

Та шлях до визнання для української художниці-самоучки був надзвичайно важким. 24 Канал зібрав 5 маловідомих фактів про Катерину Білокур, які розкриють її по-новому.

Була художницею-самоучкою

Перші свої роботи Катерина Білокур створювала за допомогою фарб, які виготовляла власноруч – з ягід калини, бузини та навіть цибулевого лушпиння. Пензлі теж були саморобними. Вона робила їх із коров’ячої вовни, шерсті котів, гілочок вишні та жерсті від консервних бляшанок.

Катерина Білокур / Фото Wikipedia

Один із цих пензлів був настільки тонкий, немов голка. Як розріджувач вона використовувала лляну олію. Дивовижно, але у Катерини не було посібників з малювання, вона не читала спеціальну літературу. Художниця усьому навчилася сама.

Катерина вчилася малювати шляхом спостереження за природою та розпитування сільських малярів.

Ніколи не зривала квітів

Для Катерини Білокур квіти уособлювали найошатнішу красу буття. Вона ніколи не зривала їх, адже вважала це вбивством. Щоб зобразити квіти на полотні, художниця йшла просто до них із мольбертом і писала свої картини біля мальв або кущів жоржин.

Часто, задумавши намалювати якусь конкретну квітку, Катерина проходила десятки кілометрів, доки не знаходила її.

Квіти, як і люди, – живі, мають душу! А зірвана квітка – вже не квітка,
– вважала художниця.

Художниця вважала, що квіти живі та мають душу / Картина Катерини Білокур "Квіти за тином"

Хотіла скоїти самогубство через заборону малювати

Катерина Білокур почувалася чужою серед своїх, її любов до малювання залишалася незрозумілою для оточення. Хтось насміхався з неї, інші уникали спілкування, вважаючи її дивакуватою. Через це Катерина майже не контактувала з однолітками. Вона мусила виконувати всю важку сільську роботу по господарству та на городі, а потім бігла малювати.

Батьки дорікали доньці тим, що ніхто її не сватає, обзивали та принижували. Такі скандали часто завершувалися тим, що їй забороняли малювати, а створені роботи – знищували.

Восени 1934 року Катерина не витримала і у розпачі вона побігла до річки з наміром покінчити з життям. Зайшла по груди в крижану воду і стояла там, прощаючись із життям. На щастя, її помітила мати і врятувала.

Художниця хотіла втопитися / Автопортрет Катерини Білокур

Проте ця подія не минулася безслідно. Катерина серйозно застудилася і довго виходила із тяжкого морального стану та хвороб. Ноги, застуджені тієї осені, все життя боліли й нагадували про пережите.

Нею захоплювався Пікассо

Пабло Пікассо Із "наївним мистецтвом" Катерини Білокур познайомився на виставці у Парижі.

Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!,
– сказав Пікассо побачивши картини Білокур.

Цікаво тут те, що сам Пікассо недолюблював сучасне мистецтво і майже нікого з нових художників не визнавав.

Та навіть слава і визнання не змінили звичне життя Катерини: вона продовжувала жити у батьківській хаті в Богданівці, куди до неї дедалі частіше навідувались журналісти, митці, директор Музею українського народного декоративного мистецтва і дружина Павла Тичини – відома у ті часи мистецтвознавиця.

Не мала паспорта

Після так званого "розкуркулення", примусової колективізації та Голодомору, українські селяни виявилися буквально прикутими до своїх сіл. У них не було паспортів, а отримати його можна було лише через райвідділ НКВС за наявності довідки від голови колгоспу і керівника місцевого компартійного осередку.

Оскільки селяни були необхідні колгоспам як дармова робоча сила, то такі дозволи видавалися вкрай неохоче, навіть коли йшлося про навчання в місті.

Пам'ятник Катерині Білокур у музеї-садибі в селі Богданівка / Фото Wikipedia

Фактично, селяни залишалися без паспортів аж до Першого з’їзду колгоспників 1969 року, коли Рада Міністрів СРСР дещо полегшила процедуру отримання документа колгоспниками. Проте це не відбувалося автоматично, тому на практиці багато хто ще довгі роки залишався без паспортів.

Серед таких була й Катерина Білокур. Вона все своє життя прожила в рідному селі. Радянська влада представляла її творчість як "роботи колгоспниці з Богданівки".

"Це – геній, поставлений в умови, що унеможливлювали самореалізацію: вона не мала паспорта, була фактично "прикріплена" до свого колгоспу, до того ж, вона була жінкою – у неї не було шансів. І ось ця жінка з її неймовірною, просто скаженою гордістю і впертістю, одна проти системи, проти спільноти і проти родини, з якою теж треба було воювати за право бути собою", – каже про Катерину Білокур письменниця Оксана Забужко.

До слова, раніше ми розповідали про цікаві факти з життя Вінсента ван Гога. Зокрема про те, що він не відрізав собі вухо, як багато хто думає.