Чому люди заїкаються: вчені виявили нові причини

Доктор Грегорі Снайдер, професор Університету Міссісіпі, разом зі своєю командою присвятив дослідженню заїкання понад два десятиліття, пише 24 Канал.

Його робота показує, що заїкання проявляється не лише у вимові, але й у мові тіла та навіть у почерку. Повторення, подовження та нерішучість під час письма можуть вказувати на загальні труднощі мозку із запуском та перемиканням між автоматизованими руховими мовними патернами.

Заїкання складніше, ніж здається

За даними Національного інституту глухоти та інших комунікаційних розладів, понад 3 мільйони американців (близько 1% населення) стикаються із заїканням. Найчастіше розлад проявляється у дітей віком від 2 до 6 років, причому хлопчики страждають у 2 – 3 рази частіше, ніж дівчатка.

Сьогодні діагностика заїкання переважно базується на спостереженнях та самозвітах, використовуючи модель CALMS, яка враховує емоції, уникнення слів, соціальний вплив та особливості мовлення. На жаль, біологічних тестів досі не існує, а медикаментозна терапія є обмеженою, в основному спрямованою на придушення дофамінової активності.

Кишківник і метаболізм впливає на заїкання

Команда Снайдера розпочала пілотне дослідження із застосуванням вітамінно-мінеральних добавок для корекції заїкання. У дослідженні вже беруть участь близько 10 добровольців, і перші результати вказують на надзвичайно важливу роль здоров'я кишківника та обміну речовин.

Команда аналізує органічні кислоти в сечі учасників, щоб оцінити їхній неврологічний стан та роботу кишківника. У всіх учасників було виявлено зниження засвоєння антиоксидантів та низькі рівні амінокислотних метаболітів. За словами Снайдера, ці ознаки вказують на більш комплексну біологічну природу заїкання.

Деякі учасники дослідження повідомляли про відчутну різницю: коли вони припиняли приймання добавок, говорити їм ставало значно важче. Це лише підтверджує гіпотезу про глибокий біохімічний вплив.

Дослідження Снайдера є частиною ширшої роботи кафедри комунікаційних наук: розробка персоналізованих, науково обґрунтованих методів лікування. Його команда сподівається, що розуміння біологічних основ заїкання відкриє шлях до цільової, неінвазивної діагностики та абсолютно нових терапевтичних підходів.