/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F104%2F59dc88bb1f4914ef6a82a4e37b0437bb.jpg)
Вчені виявили бактерії, які можуть провокувати розсіяний склероз
Учені виявили, що певні кишкові мікроорганізми можуть не лише бути пов’язаними з розсіяним склерозом, а й безпосередньо сприяти його виникненню.
Про це повідомило видання MS Australia.
Дослідження, опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS), провела міжнародна група науковців під керівництвом фахівців з Мюнхенського університету Людвіга Максиміліана та Інституту біологічної інтелігенції імені Макса Планка.
Дослідники зосередили увагу на 81 парі однояйцевих близнюків, з яких лише один мав діагноз розсіяного склерозу (РС).
Такий підхід дав змогу мінімізувати генетичні та середовищні чинники, що дозволило точніше оцінити вплив мікробіому на розвиток хвороби.
У процесі дослідження було виявлено понад 50 видів бактерій, які суттєво відрізнялися у близнюків.
Особливу увагу вчені звернули на два види: Eisenbergiella tayi та Lachnoclostridium, які були помітно більш поширеними у кишківнику хворих на РС.
Щоб перевірити, чи можуть ці бактерії відігравати активну роль у запуску хвороби, їх пересадили стерильним лабораторним мишам із генетичною схильністю до РС-подібного стану.
Результати виявилися значущими: миші, які отримали мікрофлору від хворих близнюків, частіше проявляли симптоми, подібні до РС, у порівнянні з мишами, які отримали бактерії від здорових.
Крім того, самки мишей виявилися більш чутливими, що відповідає вищій захворюваності на РС серед жінок.
Автори підкреслили, що це дослідження демонструє прямий зв’язок між кишковими мікробами та імунними реакціями, які можуть провокувати розсіяний склероз.
Ідентифікація потенційно шкідливих бактерій відкриває нові перспективи у розробці персоналізованих підходів до профілактики та лікування РС.
Фахівці припускають, що подальші дослідження можуть зосередитися на використанні пробіотиків, корекції харчування або антибіотикотерапії для зміни мікробного середовища кишківника з метою зниження ризику розвитку хвороби або пом’якшення її перебігу.

