Портнова вбили, але його справа живе. Хто і чому блокує створення військових судів?

Портнов десятиліттями працював над тим, щоб підривати українську державність. ЗМІ неодноразово писали про його вплив на судову систему та адвокатуру, де соратники Медведчука утворили монополію. Але спрут, який вибудував Портнов, робить все, щоб заблокувати створення надважливих для обороноздатності країни військових судів.

Саме вони, разом з військовою поліцією та прокуратурою, мають підтримувати правопорядок у Збройних силах. Завдяки діяльності військових судів повинна надаватися військовим можливість ефективно забезпечувати внутрішню дисципліну та захист прав військових. Порушення військової дисципліни мають розглядатися швидко і в багатьох випадках каратися більш суворо, ніж у разі вчинення аналогічного порушення цивільною особою. Створити їх повинні Верховна рада та президент.

Коли держава створить військові суди, то це суттєво посилить обороноздатність країни. Питання давно на часі і його обговорюють і на рівні профільного комітету Верховної Ради, і на пленумі Верховного Суду, який відбувся на минулому тижні. Щоправда, ці розмови поки не мають результату. А воно і не дивно, бо до них долучені такі портновські гравці, як Національна Асоціація Адвокатів України, яку досі очолює соратниця Медведчука – Лідія Ізовітова.

У комітеті обговорювали два законопроєкти, які ініціювали нардепи. Один з них подав Сергій Власенко («Батьківщина») «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо функціонування військових судів» (№ 13048), а другий – Максим Дирдін («Слуга народу») зі схожою назвою «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо створення та організації діяльності військових судів» (№ 13048-1).

Лідія Ізовітова нібито ідею військових судів підтримує, але її риторика свідчить про протилежне: «...надання суддям статусу військовослужбовців та підпорядкування їх військовій системі управління прямо суперечить стандартам незалежності суддів, гарантованим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

На підтвердження чого вона приводить два рішення Європейського суду з прав людини у справах «Findlay v. the United Kingdom» та «Gürkan v. Turkey», «...які вказують на те, що наявність у суддів військового статусу і підпорядкованості військовій владі унеможливлює визнання суду як незалежного та неупередженого». У це може повірити лише той, хто не читав ці рішення.

Якщо підсумувати, то ЄСПЛ у цих рішеннях стверджує, що має місце порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», тому що у складі військових судів брали участь військові, які мають чітку підпорядкованість командуванню, яке ініціювало суд та не є професійними військовими суддями.

Щобільше, Європейський суд з прав людини у справі «Ялоуд проти Нідерландів» навпаки, у цьому рішенні приходить до висновку, що наявність військового судді, який не підпорядкований військовій владі є підтвердженням його незалежність та неупередженості, як і у цивільних судах.

Розуміючи, що Асоціація, яку «очолює» Ізовітова, нічого не зробила, аби позбавити Медведчука і не лише його права займатися адвокатською діяльністю, є всі підстави стверджувати, що Ізовітова навмисно вводить в оману членів Комітету з питань правової політики.

У новині, яка була опублікована на сайті Асоціації щодо цього засідання Комітету є така фраза: «Натомість у запропонованих моделях маємо суд, до складу якого входять офіцери, що перебувають на військовій службі, вбудовані в ієрархію та діють в межах військової дисципліни. А такий суд безперечно не може вважатися незалежним і неупередженим у розумінні конвенції».

Ця фраза, не дослівно, взята з рішення по справі «Findlay v. the United Kingdom». Це означає, що той, хто готує їй доповіді та веде сайт, за дорученням Ізовітової читав це рішення суду і не міг не знати суть його змісту, про що я писав вище. А це, в свою чергу, означає, що була чітко поставлена задача, щоб знайти обґрунтування невідповідності практиці Європейського суду з прав люди, а якщо не знайти, то придумати, що і було зроблено. Тому ми бачимо явний умисел в діях Ізовітової щодо введення в оману учасників засідання Комітету.

Ще один аргумент, який у своїй промові використала Ізовітова – це «вплив через звання».

Ізовітова висловила думку «що процедури присвоєння та підвищення військових звань суддям створює реальну загрозу їх залежності від виконавчої влади та втручання у здійснення правосуддя», судді які перебувають на військовій службі, зобов’язані виконувати накази командування.

Повне невігластво. Військовий суддя не може виконувати накази командування! Є законодавство, процесуальні закони, які вимагають незалежне відправлення правосуддя, а в Статуті Внутрішньої служби ЗСУ прямо вказано, про заборону виконання «злочинних наказів». Ба більше, для нівелювання такої ситуації, коли старший лейтенант юстиції відправляє правосуддя відносно генерала і тому на нього чиниться тиск по військовій ієрархічній вертикалі, проєктами законів передбачено прийняття окремого положення про проходження військової служби суддями військових суддів, яке затверджується указом президента.

У будь-якому варіанті, в будь-якій країні, в будь-які сучасні часи, система військової юстиції не є в однієї військовій ієрархічній вертикалі.

Логіка Ізовітової хибна. Якщо військовий суддя залежний від органів виконавчої влади щодо присвоєння чергових військових звань, то я так само можу стверджувати, що цивільний суддя залежний від Державної судової адміністрації, від якої залежить виплата винагороди суддям.

Третій аргумент, який вона навела, – це «цивільний контроль»

Ізовітова вважає, що якщо судді у військових судах будуть не військовослужбовцями, а цивільними особами, всі ризики нівелюються. І це не буде перешкодою здійснювати правосуддя у справах пов’язаних із військовою сферою, тому що повинен працювати принцип цивільного контролю над військовими. Вони повністю забули про війну.

Про який цивільний контроль може йти мова, коли стаття 64 Конституції України прямо передбачає обмеження прав і свобод людини та громадянина в період дії військового стану. Достатньо прочитати статтю 8 Закону про правовий режим військового стану, в якій наведений перелік заходів, які застосовуються при військовому стані і стає зрозумілим, що цивільний контроль в період війни не діє.

Військова юстиція, частиною якої є військові суди, це окрема правова система, яка застосовується до військовослужбовців. Увага! Головною метою є збереження військової дисципліни та правопорядку у збройних силах та забезпечення обороноздатності!

Структури, правила та процедури, що застосовуються у військовій юстиції, можуть суттєво відрізнятися від цивільних аналогів. У багатьох випадках військова юстиція функціонує як окрема система правосуддя з більш суворими правилами та процедурами, направленими на забезпечення внутрішньої дисципліни та боєздатності збройних сил. Основним обґрунтуванням існування спеціалізованої судової системи є унікальний характер військового життя, де дисципліна, організація та ієрархія відіграють вирішальну роль. Ці принципи є фундаментальними для підтримання боєздатності та боєготовності збройних сил. Справи мають розглядатися швидко, а покарання за певні правопорушення можуть бути досить суворими.

Підсумовуючи аргументи Ізовітовою, хочу зробити висновок, що демократичний інструментарій використаний не з метою зміцнення демократичних основ системи правосуддя, а як зброя, з метою підриву обороноздатності країни.

Асоціація під її головуванням бездіє і нам разом з колегами доводиться позбавляти права бути адвокатами України десятки зрадників, у тому числі і звинуваченого у державній зраді Віктора Медведчука та Тетяну Монтян. Це боротьба із тими, не просто з тими хто залишилися на окупованих територіях, а з тими, хто став адвокатами так званої ЛДНР та РФ. Мова про тих, хто активно співпрацював з окупантами, у тому числі із ворожими спецслужбами. Ця боротьба триває майже 10 років.

Тому, окрім військових судів, профільний комітет мав би дослухатися і до звіту Єврокомісії, де йдеться про необхідність реформи адвокатури. Асоціація адвокатів – це монополія, яку створив Портнов у 2012 році, коли з’явився його закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». З того часу, якщо ти критикуєш дії Асоціації – у тебе можуть забрати право на професію – адвокатське свідоцтво. Тобто лише ця Асоціація вирішує, кому бути адвокатом в нашій країні, а кому – ні.

Про методи Ізовітової та її команди, краще всього сказав колишній нардеп, мій побратим, який зараз воює – Ігор Луценко. (Посилання було видалене).

Щоправда, стосувалось це Портнова і пост був присвячений кінцю його земного життя: «майстерно використовував право – інструмент, покликаний захищати від диктатури і свавілля, він перетворив на засіб для утвердження тиранії та беззаконня. А цьому жонглюванні йому мало було рівних».

Про проблеми, які наразі є в адвокатурі можна прочитати у двох Тіньових звітах за 2018 та 2023 рік, які підготовлені коаліцією відомих громадських організацій. Звіт за 2023 рік це першій звіт, який надав громадський сектор України Європейській Комісії після отримання України статусу кандидата в членство в Європейському Союзі.

Саме тому, коли мова йде про обороноздатність країни Ізовітова та Асоціація – це маркери, які вказують на одне: для захисту нацбезпеки треба послухати їх і зробити навпаки. Створити військові суди в державі, де 11 років триває війна – це те, що давно мало бути зроблене.