Румыния выбирает ЕС: почему президентские выборы у соседей стали сенсацией европейского масштаба

Президентські вибори у Румунії могли завершитися вкрай неприємно для України – всі шанси стати новим президентом сусідньої країни мав відверто проросійський політик, який оголошував територіальні претензії до України та є у нас персоною-нон грата.

А ще лідер партії AUR Джордже Сіміон обіцяв зупинити передачу Києву військової допомоги та блокувати санкції проти Росії.

Втім, цього сценарію вдалося уникнути.

Переможцем другого туру став цілком проєвропейський політик – незалежний мер Бухареста Нікушор Дан.

Більш того – його перемога виявилася достатньо впевненою, що змусила Сіміона, який заявляв про невизнання будь-якого результату, окрім своєї перемоги, відмовитися від проведення протестних акцій.

Втім, від початку своєї президентської каденції Дану доведеться вирішувати непросте завдання – нинішня коаліція розвалена і президент мусить або переформатувати її, або відправити країну на дострокові парламентські вибори.

Що означає для України румунська "електоральна сенсація"?.

Чому Сіміон, який впевнено переміг у першому турі, програв у другому? І чому він відмовився від масових протестів, визнавши свою поразку?.

А разом із тим – чому вибори у Румунії стали подвійною поразкою для угорського прем’єра Віктора Орбана?.

На ці питання "Європейської правди" відповідає заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма" Сергій Герасимчук.

Прогнозована "сенсація".

Оцінюючи результати другого туру та впевнену перемогу Нікушора Дана, часто можна почути про сенсаційність цього результату.

Особливо зважаючи, що після впевненої перемоги Джордже Сіміона у першому турі найоптимістичнішим варіантом здавался перемога Дана із дуже невеликим розривом.

Складається враження, таким чином ми опинилися жертвами великої інформаційної маніпуляції.

Пригадаймо, як оцінювали сценарій другого туру напередодні першого туру.

Йшлося про те, що існує лише один кандидат, який може перемогти Сіміона, і цим кандидатом є Нікушор Дан.

Адже до нього у другому турі мали відійти і голоси націонал-лібералів, і частина голосів соціал-демократів, і голоси, що були віддані за ліберальну Елену Ласконі.

Проте, коли ми побачили за результатами першого туру двократний розрив між опонентами, то відразу з'явилася занепадницька риторика – мовляв, це стрибок, який не можна подолати.

А всі попередні розклади, які були проаналізовані, проговорені, були просто викинуті на сміття.

Мовляв, тепер ми починаємо з нуля і маємо низькі шанси на перемогу прозахідного кандидата.

А багато хто говорив, що шансів взагалі немає.

Зрештою, це навіть дещо "розслабило" Сіміона.

Будучи впевненим у своїй перемозі, він навіть поїхав до Польщі, щоб підтримати кандидатуру Кароля Навроцького на посаду президента цієї країни.

Чинники перемоги Дана.

Чому ця перемога все-таки відбулася? Тут зіграло кілька чинників.

Багато хто говорить про діаспору, і дійсно – діаспора справді зіграла свою роль.

Зокрема, зіграла свою роль відверта агітація за Нікушора Дана у Республіці Молдова.

Тут ми маємо високу явку та високі показники на підтримку Дана.

Більш того, ми побачили унікальний випадок, коли.

президентка Молдови Мая Санду голосувала на виборах президента сусідньої держави.

Вона голосувала у консульстві в Албанії, перебуваючи на саміті Європейської політичної спільноти.

Звичайно, ми не знаємо, за кого Санду голосувала, але зважаючи, що раніше вона відкрито агітувала за Дана, то ймовірно, голосувала також за нього.

Також ми маємо високу явку у містах, і це також зіграло на руку Дану, який є мером столиці і сприймаєтеся як кандидат великих міст.

Ще одне пояснення, яке просувають мої румунські колеги, і з чим можна погодитися, полягає у тому, що в принципі існує частина населення, яка абстрагується від виборів загалом, не бере участі у голосуваннях, аж допоки ситуація не заходить у якийсь драматичний момент, і от тоді вони прокидаються, йдуть на дільниці і дають свої голоси за кандидата, який збереже стабільність.

Я думаю, цей ефект був пристнім, адже ми побачили у другому турі збільшення явки.

Схоже, це відбулося насамперед за рахунок тих виборців, які хотіли зберегти Румунію частиною Європи.

Програш Орбана.

Ще одна несподіванка румунських виборів, і цей фактор також мав вплив на загальний результат – позиція румунських угорців.

Адже напередодні другого туру угорський прем’єр Віктор Орбан пішов на досить несподіваний крок, закликавши румунських угорців голосувати за Сіміона.

І досить несподівано, цей заклик Орбана почутий не був.

І це при тому, що Демократичний союз угорців Румунії, який раніше намагався балансувати між Орбаном та його опонентами, останніми роками фактично "ліг" під Орбана та дуже активно підігравав йому.

Натомість там підтримали Дана.

І цьому є щонайменше два пояснення.

По-перше – не забуваємо, що Сіміон – це яскраво виражений ксенофоб, і його заяви є явно недружніми до всіх національних меншин.

Другий момент – партія угорської меншини майже завжди входить до урядових коаліцій.

І це природно для будь-якої національної меншини.

Проте, якби Сіміон став президентом, то вірогідність переформатування коаліції стала би дуже високою.

Соціал-демократи, які заявили про вихід з коалції, могли б створити нову більшість із AUR (партією Сіміона), а також із іншими ультраправими силами: SOS та POT.

За таких розкладів нова коаліція більше б не потребувала угорців.

Тож Демократичний союз угорців Румунії відчув, що вони можуть поставити не на того кандидата, і що сприяючи перемозі Сіміона вони можуть отримати лише схвалення від Орбана, натомість вилетівши з коаліції.

Антисистемний проти антисистемного.

Секрет успіху ультраправих, насправді, не є аж такою великою таємницею.

Можна, звичайно, говорити про позицію росіян, які начебто підтримують ультраправих всюди, але насправді росіяни не стільки формують тренди, скільки лише користуються ними.

Секрет успіху ультраправих у всій Європі, і не тільки в Європі, а й у Сполучених Штатах, полягає в одній простій речі – громадяни хочуть справедливості і не знають, як її досягти.

Вони вважають несправедливим розшарування на дуже багатих і дуже бідних, вони вважають несправедливим розшарування на еліти і нееліти, і вони шукають цієї справедливості.

При цьому більшість громадян не є надто освіченими, а тому шукають простих відповідей.

А хто в нас майстер надавати прості відповіді? Це ультраправі політичні сили.

Забагато влади мають традиційні політики, соціал-демократи та націонал-ліберали? То позбавимо їх влади і все зміниться.

Але, на щастя, у Румунії стався сценарій, коли антисистемних кандидатів було декілька.

Не лише Сіміона, але й Дана можна назвати антисистемним кандидатом.

Адже нинішній переможець президентських виборів постав як політик не з соціал-демократів, не з націонал-лібералів.

Він виріс як політик Союзу порятунку Румунії, і навіть від цієї партії відколовся, пішовши на вибори як незалежний.

Це політик нової генерації, який сформувався у зовсім нових політичних умовах.

І тому його також можна назвати антисистемним – принаймні, щодо існуючої політичної системи Румунії.

І саме тому за всіма прогнозами лише Дан був спроможний у другому турі перемогти Сіміона.

Ані єдиний кандидат від урядової коаліції Крін Антонеску, якого асоціювали з владною командою, ані будь-який інший кандидат не мали шансів перемогти Сіміона.

Чому Сіміон не розпочав протести?.

Що здивувало, це те, що Джордже Сіміон не скористався можливістю розкачувати ситуацію.

Адже загальна ситуація була дуже сприятливою для масових протестів.

Наразі Румунія не має сильного прем'єра, а після виходу соціал-демократів ще й не має працюючої коаліції.

Румунія не має президента, а лише виконувача обов'язків президента.

Тож, як здається, просто ідеальна ситуація для того, щоб почати масштабні протести, підриваючи легітимність переможця виборів.

Звичайно, свою роль зіграв відрив між опонентами.

Стало зрозуміло, що з таким відривом, навіть якщо Сіміон масово виведе людей на вулиці, шанси добитися скасування результатів виборів є невисокими.

Напевно зіграв той факт, що аргумент про вкрадену перемогу можна приберегти до наступних виборів.

Як це, наприклад, зробив Дональд Трамп.

Не виключаю, що саме так робитиме і Сіміон.

І ще один момент – Сіміон не отримав зовнішню підтримку, на яку сподівався.

Зокрема, його у вирішальний момент відверто злили росіяни.

Згадайте твіт речниці МЗС РФ Марії Захарової, де вона реагує на звинувачення МЗС Румунії про намагання Росії втрутитися у виборчий процес.

У відповідь Захарова від імені МЗС Росії заявляє, що ці вибори складно назвати виборами, що в них не можна втрутитися, можна тільки вляпатися, і Росія нічого до того не має і взагалі цю тему закриває.

Тобто – ані слова підтримки Сіміону.

І це мало свій вплив на його рішення не виводити людей на протести.

Так само і в Білому Домі не надали йому тієї підтримки, на яку він сподівався.

Можливо, через те, що розрив виявився більшим за очікування.

Тож не виключено, що в команді Трампа вирішили не втручатися у румунські справи, щоб поразка підтримуваного ними кандидата не виглядала як ще один ляпас для MAGA.

Переформатування коаліції.

Нещодавній вихід соціал-демократів з коаліції цілком міг бути кроком назустріч формуванню коаліції із AUR – звичайно за умови перемоги Сіміона.

Зрештою, соціал-демократи є дуже неоднорідною групою, і цементуючим чинником цієї групи є аж ніяк не ідеали соціал-демократії, а скоріш бажання втримати владу.

Зрештою, лідер соціал-демократів Марчел Чолаку після програшу на осінніх виборах заявив, що він відмовляється від головування в партії, а також від прем'єрства.

Але потім різко змінив свою позицію.

Тож, за таких умов альянс соціал-демократів із ультраправими не виглядає як абсолютно неприродній та неможливий.

Натомість переможець виборів Нікушор Дан вже з перших днів президентства зіштовхується з непростою ситуацією.

В нього немає партії, на яку він міг би спертися.

Нею може бути його колишня партія USR, проте вона має невелику фракцію.

В такій ситуації Дан намагається знайти спільну мову із націонал-лібералами – і цим пояснюється його заява, що він готовий висунути на посаду нового прем’єра нинішнього виконувача обов’язків президента Іліє Боложана.

Тим більше, останній має репутацію не ідеолога, а технократа і цілком підходить до посади голови уряду.

Втім, навіть у випадку, що до нової коаліції увійде USR, а це відбудеться майже напевно, щоб показати зміни, їх мандатів буде недостатньо для компенсації виходу соціал-демократів.

Тож, існує щонайменше два варіанти.

Перший – уряд на чолі з Боложаном, якого будуть підтримувати в тому числі соціал-демократи.

А якщо цей варіант не спрацює, то є опція уряду технократів, який може й не матиме стабільної більшості, але зможе залучати необхідні голоси від різних фракцій.

Варто зазначити, що відповідно до конституції Румунії президент має право двічі вносити кандидатуру на посаду прем’єра.

І якщо обидві кандидатури будуть відхилені – країна йде на дострокові вибори.

Проте цей варіант наразі виглядає небажаним, навіть попри нинішню перемогу Дана.

Зважаючи на нинішній високий результат Сіміона, дострокові парламентські вибори несуть багато ризиків.

Скоріш за все, цього сценарію намагатимуться уникнути.

Значення для України.

Перемога Дана – найвигідніший сценарій для України.

Адже Сіміон – це одіозна фігура і за його президенства Румунія могла стати проблемою і в питанні голосування за продовження санкцій проти РФ, і щодо нашого членства в ЄС.

Також Сіміон виступав категорично проти продовження військової допомоги Києву.

За президентства Дана можна очікувати, що Румунія продовжить підтримку України.

Більш того, можна очікувати, що відновиться робота над договором про стратегічне партнерство.

Якщо за перемоги Сіміона шансів на підписання цієї угоди просто не залишалося, то тепер можна сподіватися, що новий президент Румунії за декілька місяців відвідає Україну.

І цілком можливо – в рамках його візиту буде підписано угоду про стратегічне партнерство.

Спілкувався Юрій Панченко,.

редактор "Європейської правди".