Чего ждать от "пророссийской" Румынии: что произошло с соседями и что изменит победа Симиона

Перемога у першому турі виборів президента Румунії одіозного, неприховано проросійського шовініста, лідера партії AUR Джордже Сіміона була цілком очікуваною, її передбачали усі без винятку опитування та прогнози експертів – але все одно вона стала шокуючою ілюстрацією того, як змінюються настрої у сусідній країні.

На жаль для нас, результати Сіміона (майже 41% у першому турі, де його найближчий суперник набрав лише 21%) виявилися дещо вищими за прогнози.

Останні опитування мешканців Румунії дають його противнику, лібералу Нікушору Дану, певні шанси на перемогу – але діаспора, яка переважно голосує за ультраправого Сіміона, може поставити крапку в цьому драматичному змаганні (детально про результати першого туру ми розповідали у статті "Румунія за крок до ультраправої перемоги: чи вдасться зупинити друга Путіна та Трампа").

Але як так сталося, що Румунія, яка мала твердий імідж антипутінської держави, почала підтримувати проросійських кандидатів у президенти?.

Про це "Євро.

Правда" поговорила з професором Бухарестського університету Армандом Гошу.

Також румунський експерт вважає, що обрання Сіміона президентом стане лише початком більшої ротації влади і може завести ультраправу AUR до уряду.

Далі у цій публікації наводимо його тези, записані від першої особи.

Про те, як ставляться румуни до проросійськості Сіміона.

Румунія протягом десятиліть була антирадянською, антиросійською.

Це може звучати дивно на тлі подій, які відбуваються, але це не змінилося.

Для невеликої частини виборців зрозуміло, що Сіміон є проросійським (так само, як і для українців це у ньому є головним).

Але інша частина виборців всередині Румунії, а також переважна більшість румунів за кордоном взагалі не звертають уваги на те, що Сіміон говорив останніми місяцями про Україну, про Росію, про Європейський Союз тощо.

А коли чують пояснення про нього – то не вірять.

Кілька днів тому я намагався пояснити одному зі своїх колишніх однокласників, який має намір голосувати за Сіміона, що він проросійський і що його прихід може закінчитися дуже погано для Румунії.

Його відповідь була: "Та ні, він не проросійський, він проамериканський!".

На мою довгу розповідь про його чітко проросійські дії у Молдові, про його заяви тощо, він відповів: "Ні-ні-ні-ні-ні, ти просто не розумієш.

Сіміон – проамериканський".

І цей міф має певне коріння (особливо на тлі того, що віцепрезидент США Джей Ді Венс у Мюнхені публічно став на захист ультраправих.

– ЄП).

У Бухаресті не є таємницею, що у виборчій кампанії Сіміона зараз працюють також американці.

Нібито вони приїхали на замовлення Вашингтона і навіть не контактують з американським посольством у Бухаресті.

Вважається, що їх направив Джей Ді Венс або група Венса – але, звичайно, напевно ніхто цього не знає.

Однак навіть якщо це правда – я не знаю, чи слухатиме Сіміон Трампа у разі перемоги.

Бо вся попередня діяльність Сіміона свідчить, що у нього є зв'язок також з ФСБ і з Росією.

ЄП: за останні дні у Румунії опублікована низка журналістських розслідувань про діяльність Сіміона на користь РФ у Молдові, про те, як його найближчі соратники отримували підряди від РФ тощо.).

Попри це, підтримка Сіміона (так само, як і Келіна Джорджеску перед виборами торік) є дуже високою.

Це парадоксально, але люди продовжують говорити, що вони антиросійські – і в той самий час голосують за Джорджеску і Сіміона.

І не бачать у цьому суперечності, бо для більшості румунів ці вибори взагалі не про Росію.

Про те, що спричинило карколомні зміни у Румунії.

Головна причина змін у настроях виборців – це розчарування колишніми головними політичними партіями, які були при владі.

Людям набридло те, що Румунією керують лише дві партії: PSD (лівоцентристи) та PNL (правоцентристи), які зберігають владу попри всі скандали за їхньої участі.

Причому ці партії мають купу іміджевих проблем, шлейф корупційних скандалів, але їм вдається зберігати владу.

ПРИМІТКА: Румунія – багатопартійна держава, але з кінця 2000 року уряди Румунії очолюють прем'єри, що є представниками або висуванцями партій PSD та PNL, що змінюють у цій якості одна одну.

Винятками були лише 3,5 роки опозиції у 2009-2012 роках, після яких PSD повернула владу, та один рік "технократичного" уряду Дачіана Чолоша, що насправді був сформований за згодою та під парламентським контролем PSD та діяв переважно у 2016 році.

Попри задекларовану ідеологічну розбіжність PSD та PNL, ці партії схильні до створення коаліції.

Інша річ, що російські агенти дуже добре працюють над тим, щоб "роздути" реальні проблеми, збільшити їхній масштаб – одночасно отруюючи румунську громадську думку певними наративами.

Але корінь проблем – це дії уряду та його постійне небажання пояснювати дії людям.

І одне, й інше знищує довіру людей до влади.

Проблеми з комунікацією почалися задовго до скасування виборів, яке привернуло увагу до Румунії.

Так, на початку минулого року були спроби маніпулювати датою виборів.

Спершу були плани провести вибори влітку або у вересні.

Потім їх призначили на листопад і грудень (перший і другий тур відповідно), але у дуже дивний спосіб: у неділю між першим і другим туром президентських виборів – призначили парламентські вибори.

Це дуже дивний і унікальний графік виборів.

Далі була кампанія, під час якої, як стало відомо згодом, партія PNL підігравала рейтингу Джорджеску, а партія PSD – Сіміону.

У той період влада думала, що вона легко переможе, а кандидати-радикали були потрібні їй для того, щоб отримати у другому турі зручного спаринг-партнера, більш токсичного, ніж вони самі – і це би дозволило виграти.

Для румунського істеблішменту було шоком, що до другого туру не пройшов кандидат від жодної з ключових партій.

Чинний на той час прем'єр Чолаку (PSD) і експрем'єр Чуке (PNL) – обидва зазнали поразки і не вийшли у другий тур.

Виявилося, що недовіра людей до лідерів "традиційних правлячих партій" ще вища, ніж до радикалів.

Про скасування виборів.

Після політичного землетрусу 2024 року – перемоги Джорджеску, яка дійсно стала несподіванкою і шоком для керівництва Румунії, – відповіддю влади стало скасування виборів, втілене через рішення Конституційного суду.

Я наполягаю, що це було не юридичне, а суто політичне рішення.

Конституційний суд у Румунії не є політично незалежним, його членами є судді, делеговані політичними партіями.

Підстави для рішення КС про скасування виборів так і не були пояснені суспільству належним чином.

Для людей, які й до того мали недовіру до влади, це стало додатковим чітким сигналом: влада ставиться до людей, як до ідіотів.

Мовляв, "виборці дурні, і ви маєте голосувати за того, за кого ми скажемо; а доки ви цього не зробите, ми готові скасовувати вибори".

Це створило небезпеку того рівня, яку ми маємо зараз із Сіміоном.

Так, був шанс, що у грудні виграв би Джорджеску; хоча був шанс і на перемогу Елени Ласконі.

Але навіть за перемоги Джорджеску наслідки для Румунії не були б такими, як за Сіміона зараз.

Воно не відчувало б себе таким обдуреним.

А крім того, Джорджеску не мав підтримки жодної політичної партії, і якби він став президентом – не факт, що Сіміон "подарував" би йому свою партію AUR.

На правому флангу також є серйозна конкуренція.

Про недовіру до влади і ефект діаспори.

Уряд провалив спроби пояснити людям, що відбувається.

І не лише в контексті виборів.

Ці провали були один за одним, і саме вони створили нинішню недовіру до влади.

А паралельно з нездатністю влади пояснювати свої дії – Росія, яка вміє комунікувати і просувати наративи, робила свою роботу.

Під час пандемії уряд не зміг пояснити, чому ввів обмеження під час COVID (прим.

ЄП: Джорджеску у 2020 році здобув популярність як прибічник антивакс-теорій).

Уряд не пояснював людям, чому для Румунії важливо підтримувати Україну.

Чому боротьба України проти Росії – це боротьба всього Заходу, в тому числі Румунії, проти автократичного режиму і проти Росії.

Люди дійсно не розуміють, чому Україна є дуже важливою також для них, чому безпека Молдови є дуже важливою.

Вони просто не звертають уваги на ці питання.

А зараз у Румунії бракує пояснень того, що Сіміон – проросійський.

Брак пояснень – системна проблема нашої політичної еліти.

Це породжує недовіру громадськості не лише до уряду, а й до всієї політичної еліти, а також до румунського парламенту та державних інститутів.

Саме це – ключовий козир Джорджеску та Сіміона, яких багато хто вважає "альтернативою", противагою державі.

Особливо це проявилося у діаспорі.

Румунська діаспора в таких країнах, як Італія чи Іспанія, складається переважно з людей з низьким рівнем освіти, які не мають можливості зрозуміти, що відбувається в країні, і отримати інформацію про це.

Там Джорджеску, а потім і Сіміон отримали багато голосів.

І ще важливіше те, що основні румунські політичні партії не переймалися контактами з діаспорою.

Тільки AUR це робив.

Кожні вихідні Сіміон та інші літали до Італії, Іспанії, Німеччини, зустрічалися з людьми з діаспори.

Навіть в Україні.

Сам Сіміон має заборону на в'їзд до України, але його люди постійно їздили до Чернівців, збираючи голоси.

Ось чому Сіміон переміг за кордоном, у тому числі в Україні.

Він виграв перший тур не тому, що він проросійський.

І не тільки тому, що їхні прості націоналістичні гасла були привабливими для цих людей.

Але перш за все тому, що вони набагато більше зацікавлені в долі людей діаспори.

Вони звернули увагу на діаспору, а ніхто інший цього не зробив.

Так робиться політика.

Можливі наслідки для України і Європи у разі перемоги Сіміона.

Ми ще не маємо результатів виборів, але треба визнати, що перемога Сіміона – дуже імовірна.

Це наразі найреальніший сценарій.

У Румунії президент не має великої самостійності у прийнятті рішень.

Але я боюся, що Сіміон не стане ізольованим президентом.

Я маю інформацію, що в грудні, після того як Конституційний суд скасував президентські вибори, між AUR і PSD відбулися переговори.

Я очікую, що в разі перемоги Сіміона на виборах ми побачимо, як PSD, AUR і партія РОТ (яка по суті є "молодіжкою" AUR) сформують нову коаліцію і уряд.

Можливо, до них приєднаються також деякі представники меншин у парламенті.

За цього сценарію прем'єром стане хтось із соціал-демократів, але не Чолаку, а Сіміон буде президентом.

Цей союз не буде великою несподіванкою.

Соціал-демократична партія – це колишня партія номенклатури, і антиукраїнські настрої дуже популярні серед соціал-демократів у Румунії.

Так, колишній уряд PSD підтримував Україну, але з новою більшістю я не впевнений, що підтримка України збережеться.

По суті, ми отримаємо проросійський уряд на східному кордоні НАТО і ЄС.

Своєрідний "Віктор Орбан версії 2.0".

Але шанси запобігти цьому є – тут багато що залежить від Брюсселя.

ЄС має інструменти тиску на уряд Румунії.

І найважливіший з цих інструментів – гроші.

Тож якщо Європейська комісія знайде шлях продуманого тиску – буде шанс на конструктивні дії нової влади у Бухаресті.

Записав Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".