"Африканський друг Кремля": як лідер хунти став новим символом панафриканізму

37-річний військовий лідер Буркіна-Фасо Ібрагім Траоре поступово вибудовує образ харизматичного визволителя, який кидає виклик західному впливу та прагне повернути багатства своєї країни її народу.

Попри те, що він прийшов до влади внаслідок перевороту, його популярність у багатьох країнах Африки лише зростає.

Про це розповідає BBC Україна.

У своїх виступах Траоре рішуче виступає проти “неоколоніалізму” і не соромиться вказувати на Захід як на джерело багатьох бід континенту.

Він часто посилається на марксистського лідера Томаса Санкару, вбитого у 1987 році, і ставить собі за мету продовжити його справу.

У 2023 році на саміті Росія-Африка він закликав африканських лідерів припинити бути “маріонетками, які танцюють щоразу, коли імперіалісти смикають за ниточки”.

Його промову тоді активно поширювали російські медіа.

Після повалення уряду в 2022 році Траоре рішуче розірвав зв’язки з колишньою колоніальною метрополією Францією.

Натомість країна зміцнила співпрацю з Росією, включно з розгортанням її воєнізованих формувань.

У Буркіна-Фасо також прийняли законодавство, що змушує іноземні компанії передавати частку своїх прибутків державній гірничодобувній компанії та інвестувати у місцеві кадри.

Це стосується й російської компанії Nordgold, яка в квітні отримала нову ліцензію на видобуток золота.

На додачу до змін у сфері надр, влада створює національні золоті резерви та будує перший у країні переробний завод.

Паралельно хунта проводить політику націоналізації, включно з вилученням ліцензій у західних компаній.

Так, наприкінці 2024 року Австралійська Sarama Resources ініціювала арбітраж проти держави після втрати права на розвідку родовищ.

За словами аналітиків, така політика викликає схвальні відгуки в інших країнах регіону.

“Зараз він, можливо, найпопулярніший лідер в Африці”, — вважає Енох Айкінс із Південноафриканського інституту досліджень безпеки.

Його імідж активно підтримується в соцмережах, де ширяться відео з музичними триб’ютами нібито від Ріанни, Бейонсе чи Ар Келлі.

Насправді ці ролики створено штучним інтелектом, однак вони відіграють свою роль у формуванні міфу про нового “африканського визволителя”.

Минулого тижня Ібрагім Траоре прибув до Москви на святкування 80-річчя перемоги СРСР над нацистською Німеччиною.

У соцмережі X він назвав цей візит натхненням для подальшої боротьби “проти тероризму й імперіалізму”, яку, за його словами, він веде разом із військовими лідерами Малі та Нігеру.

Його заяви швидко поширюються за межі Африки завдяки активній кампанії в соцмережах.

За словами дослідниці Беверлі Очієнг, послання Траоре надихає не лише публіку на континенті, а й темношкірих спільнот США та Великої Британії.

“Його меседжі легко резонують з тими, хто знає, що таке расизм, колоніалізм чи рабство”, — зазначає вона.

Утім, на Заході на нього дивляться зовсім інакше.

Президент Франції Еммануель Макрон прямо назвав Траоре частиною “барокового альянсу” між так званими панафриканістами та неоімперіалістами.

У промові 2023 року Макрон звинуватив Росію та Китай у маніпулюванні старими колоніальними ранами й підбурюванні військових переворотів у колишніх французьких колоніях.

Попри гучну риторику, Траоре не зміг виконати свою обіцянку покінчити з ісламістським повстанням, що триває вже понад 10 років.

Воно лише набирає сили, охоплюючи сусідні держави, зокрема Бенін.

Хунта водночас репресує інакомислення — опозиціонерів, журналістів, активістів.

Медиків і навіть суддів, які критикували режим, відправляли на передову.

Але серед молоді він залишається кумиром.

Як пояснює Рінальдо Депаня з International Crisis Group, середній вік у країні — менше 18 років, і Траоре вдало вбудовується в запит на нове лідерство.

“Він використовує символіку Санкари, майстерно керує інформаційним простором і пропонує ілюзію надії в країні, виснаженій війною”, — підсумовує він.