Знайшли новий метод лікування стійкого ПТСР

Цей метод поєднували з терапією тривалого впливу, яка полягає у безпечній конфронтації з травмуючими спогадами. Оскільки така терапія часто не дає повного одужання, а медикаментозне лікування рідко приносить суттєве полегшення, електрична стимуляція може стати цінним доповненням до наявних підходів, повідомляє 24 Канал з посиланням на Brain Stimulation.

Новий спосіб лікування ПТСР

Медики виходили з того, що стимуляція блукаючого нерва активізує нейропластичність – здатність мозку формувати нові нейронні зв’язки, що сприяє подоланню страху, пов’язаного з травматичними подіями.

Такий механізм також спостерігається під час стандартної терапії тривалого впливу, але зазвичай не настільки виражено: пацієнти лише частково позбуваються симптомів. З цієї причини дослідники ініціювали перший етап випробування електростимуляції, щоб з’ясувати, чи зможе вона призвести до повного зникнення симптомів ПТСР.

У дослідженні взяли участь 9 добровольців із діагнозом ПТСР, яким під час сеансів терапії імплантували пристрій для безпечної електростимуляції блукаючого нерва.

Після 12 процедур усі учасники, які раніше не відчували значного покращення від інших видів лікування, більше не відповідали критеріям діагнозу ПТСР. Поліпшення зберігалося щонайменше пів року після завершення терапії, протягом якого пацієнти проходили регулярні обстеження щодо залишкових проявів розладу.

Що таке ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) належить до тривожних розладів, що виникають унаслідок пережитої травмуючої події. Люди, які зіштовхнулися з ПТСР, продовжують відчувати сильну тривогу й емоційні переживання, пов’язані з минулою травмою, навіть через тривалий час після події.

Вони можуть неодноразово повертатися до цих спогадів у вигляді нав’язливих думок або нічних кошмарів. Досить часто люди з ПТСР уникають місць, людей чи обставин, які нагадують їм про травму, і можуть реагувати різко та негативно на несподівані подразники, такі як гучні звуки чи раптові дотики.

Посттравматичний стресовий розлад може виникнути у будь-кого, хто став свідком або учасником події, що становила загрозу для життя, важкої фізичної травми чи зазнав сексуального насильства.