Путін недооцінив українців: уроки для світу
Чим більше спостерігаю за всім, що відбувається у світі за межами України, тим більше утверджуюся у думці, що Путін і його оточення перед повномасштабним вторгненням в Україну володіли релевантним уявленням про ситуацію у західних країнах, НАТО і ЄС.
Вони багато у чому володіли інформацією і про Україну. Всюди діяла, а багато де і продовжує діяти, їхня потужна мережа для збору розвідданих і реалізації спецоперацій. У росіян була небезпідставна впевненість в успіху свого задуму.
Але перепоною для Кремля вкотре став чинники, який вони завжди вперто ігнорують – це простий українець і українка. Саме їхній спротив зламав глобальний задум Путіна і його банди.
Якби не звичайний український люд, який змусив росіян пригальмувати, то за падінням України неминуче впав би ЄС і НАТО. Без війни, просто через шок і неспроможність. З Україною у кишені Путін би щонайменше вимагав від Альянсу в той чи інший спосіб негайно забратися зі Східної Європи.
І я майже впевнений, що він би досягнув бажаного. Багато руйнівних процесів, які виникли лише на третьому-четвертому році російсько-української війни, у західному просторі відбулися б значно швидше – за лічені місяці.
Орбани, фіцо, додіки та їм подібні попіднімали б голову одразу. А далі була б ланцюгова реакція саморуйнівних процесів. Російські спецслужби цими процесами лише б керували. Страх в стані шоку переміг би.
Навіть якби хтось на Заході готовий би був чинити опір, багато б хто із союзників їх би не підтримав. Усе б розсипалося у момент. Вісь тоталітарних й авторитарних антизахідних режимів була б вже значно більшою і більш виразною. Світ на сьогодні виглядав би набагато гіршим.
Висновок. Прості українці досі рятують НАТО і ЄС, а по факту і глобальний порядок.
Саме на українських людських плечах тримається світ, до якого всі звикли і який ще можна врятувати. Чинник самодостатньої української нації недооцінюють не лише росіяни, але й багато хто на Заході.
Особливо ті, хто вважає, що Україні можна запросто будь-що навʼязати.
Українці – це суперсила. Нам складно це збагнути по-справжньому, бо ми всередині процесу і не можемо поглянути на себе збоку.

