Генетична пам’ять: що ми насправді успадковуємо від предків?

У спадок можна передати не тільки нерухомість чи цінні речі. Від попередніх поколінь нащадкам дістаються наслідки травм, жахливих подій та пережитого стресу. На відміну від генетичних маркерів, які визначають колір волосся чи схильність до астми, цей механізм оборотний.

Це епігенетика — наука, що зосереджена на тому, як наш організм зчитує нашу ДНК. По суті епігенетичні зміни вмикають та вимикають різні гени. Епігенетика кожної людини не є сталою, вона міняється протягом життя. Наука молода, тож деякі механізми досі не вивчені до кінця.

Перші вагомі дослідження

У 2014 році було проведено революційне дослідження на мишах. Перше покоління мишей під час того як відчувало запах вишні отримувало розряд струму. Цей запах став асоціюватися у них зі страхом. Через сперму мишей це передалось наступним поколінням. Навіть у онуків першого покоління, які ніколи не отримували розряду струму, зберігся страх перед запахом вишні. При цьому тварини яких виховували "названі батьки", що не мали подібного травматичного досвіду, також зберігали цей підсвідомий страх.

Досвід людей впливає на наступні покоління — фізичний аспект

У людей вивчати епігенетику складніше — впливають безліч факторів. Однак вченим вдалося з'ясувати, що спадковість фізичного травматичного досвіду може залежати від статі. Вивчаючи родини ветеранів вчені з'ясували, що сини військових, які побували у полоні, мають на 11% вищий рівень смертності, ніж у тих ветеранів, які не були ув'язнені. При цьому негативні наслідки стосувалися тільки тих синів, які народилися після повернення з полону. Що цікаво — доньки подібних епігенетичних змін не мали.

Прояв епігенетики у чоловіків та жінок

Професор Юен Бірні. що є директором Європейського інституту біоінформатики (EMBL) зазначає, що трансгенераційне епігенетичне успадкування тобто зміни, спричиненні навколишнім середовищем, які передаються з покоління в покоління спостерігаються відносно часто у рослин. У ссавців подібний механізм не до кінця зрозумілий, адже у жінок плід який росте в утробі матері вже несе повний набір яйцеклітин, тож ДНК онуків закладається ще під час вагітності бабусі. Тому для того, щоб вивчити епігенетичні зміни у жінок, потрібно дивитися щонайменше на чотири покоління вперед. На відміну від жінок, у чоловіків сперматозоїди виробляються постійно, тож якщо явище виходить за межі двох поколінь, воно може мати інші причини.

Чи можна успадкувати психологічну травму

Дослідження Яеля Данієлі виявило, що більшість травматичного досвіду від попередніх поколінь наступні отримують через підхід у вихованні. Надзвичайно вагомий вплив також має спільнота, де ігнорують чи навпаки, вчать проживати травму. Та чи є у психологічної травми фізичні наслідки на століття вперед? Вчені поки не можуть дати однозначної відповіді.

Невелике дослідження 2015 року виявило, що у дітей тих, хто пережив Голокост, спостерігалися епігенетичні зміни в гені, пов'язаному з рівнем кортизолу – гормону, що бере участь у стресовій реакції. Проте ці дані розкритикували через занадто малу вибірку.

Професор нейроепігенетики в Університеті Цюріха Ізабель Мансуї зазначає, що епігенетична спадковість сама по собі є формою спадковості, яка пов'язана не лише з життєвим досвідом, а й з харчуванням, з впливом забруднювачів навколишнього середовища тощо. Всі ці фактори, елементи, речі, з якими ми стикаємося протягом життя, можуть змінювати наше тіло та впливати на наше потомство.

Проте нейроепігенетика — це нова дисципліна в біології та нейронауці, яка поєднує нейронауку та епігенетику. Вчені намагаються зрозуміти, як життєвий досвід чи фактори навколишнього середовища можуть формувати, змінювати наш мозок, тіло та психічне здоров'я. Вчена зазначає, що частина з вивчених нею випадків — коли важкі психічні розлади мали люди, які не самі пережили травмуючий досвід, а їхні бабусі та дідусі. Наразі професорка вивчає, чи передається ця інформація через статеві клітини.