А раптом скоро перемир’я. Чи припинять воювати російські та білоруські добровольці у лавах ЗСУ
А раптом скоро перемир’я. Чи припинять воювати російські та білоруські добровольці у лавах ЗСУ

А раптом скоро перемир’я. Чи припинять воювати російські та білоруські добровольці у лавах ЗСУ

Бійці Легіону "Свобода Росії" та Полку імені Кастуся Калиновського розповіли, чим займаються зараз і на що розраховують

Коли у березні 2022 року з'явилися перші повідомлення про білоруських та російських громадян, які воюють на боці України, мало хто міг передбачити, що через кілька років ці формування не просто виживуть, а й переростуть у боєздатну силу, здатну проводити операції на території самої Росії. Сьогодні Легіон "Свобода Росії" та Полк імені Кастуся Калиновського нараховують тисячі бійців і мають неоціненний бойовий досвід.

В ексклюзивному інтерв'ю з "Телеграфом" командири обох з’єднань на тлі розмов про можливе перемир’я поділилися тим, чим займаються зараз, які стратегічні плани мають на майбутнє, якою бачать свою роль в постпутінській Росії та вільній Білорусі та яких гарантій очікують від України.

"Стримуємо агресора"

Легіон "Свобода Росії" — феномен сучасної війни, що з'явився в березні 2022 року як підрозділ українських Збройних Сил, укомплектований громадянами РФ. За час існування Легіон встиг заявити про себе в кривавих зіткненнях не лише на українських фронтах [Харківському, Запорізькому та Донецькому], а й у взаємодії з ГУР МО України, здійснивши низку резонансних диверсій на території держави-агресора.

Наразі, як повідомив "Телеграфу" заступник командира Легіону "Свобода Росії" Максиміліан Андронніков (позивний Цезар), їхній підрозділ продовжує виконувати оборонні операції.

— Не буду наразі вказувати конкретну ділянку фронту. Проте ми й надалі стримуємо агресора, змушуємо його зазнавати значних втрат. Ми не здаємо свої позиції — за весь час наших операцій не втратили жодного метра позицій, — ділиться військовий.

Максиміліан “Цезар” Андронніков

На нинішньому етапі війни найважливішою місією Цезар вважає боротьбу на землі, бій, захист української території. Саме це створює фундамент для майбутнього звільнення вже їхньої Батьківщини.

Активно продовжує свою роботу також відомий Полк імені Кастуся Калиновського, який від перших днів свого існування почав брати участь у бойових діях на боці України, зокрема в обороні Києва, а також у боях за Бучу, Ірпінь, Ворзель та визволенні села Лук’янівка Київської області.

Точніше спершу це був батальйон, який 25 березня 2022 року офіційно увійшов до складу Збройних сил України, а вже за два місяці батальйон був розширений і реорганізований у полк імені Кастуся Калиновського, до складу якого увійшли батальйони "Литвин" і "Волат". З цього часу полк діє як найбільше білоруське добровольче формування у складі українських сил і бере участь у боях на різних ділянках фронту.

— Сьогодні наш підрозділ бере участь в оборонних боях на півдні України та намагається якомога ефективніше знищувати російських окупантів і їхню техніку. Інтенсивно працюють наші FPV-розрахунки, артилерія та інші підрозділи, що забезпечують бойову роботу. Саме FPV-дрони разом з аеророзвідкою сьогодні завдають ворогу максимальних втрат і є одним із ключових факторів стримування ворожих наступів, — ділиться з "Телеграфом" командир Полку Калиновського Павло "Дядька" Шурмей.

Командир Полку Калиновського Павло "Дядька" Шурмей

"Війна триватиме, поки путінська система не впаде"

Бійці Полку Кастуся Калиновського разом із соратниками з Легіону "Свобода Росії" добре розуміють: поки існує путінська система, бойові дії триватимуть — із перервами, паузами, новими театрами бойових дій.

Як зазначає Максиміліан Андронніков, війна не зупиниться доти, доки путінський режим остаточно не зруйнує саму Росію. Очевидно, що глава російської держави відірваний від реальності й не здатен йти на компроміси.

— Він вважає за необхідне щоразу продавати населенню нові й нові "перемоги". А повномасштабну війну в Україні йому дуже складно подати як перемогу. З дурості він вписав до Конституції кілька українських регіонів, і тепер намагатиметься реалізувати свій план військовим шляхом. Саме це й доб’є його воєнну машину, — вважає Цезар.

Максиміліан “Цезар” Андронніков

Обидва військові угруповання зрештою розглядають різні варіанти завершення війни та вже планують подальші дії. За словами заступника командира Легіону "Свобода Росії", їхні бійці будуть діяти відповідно до ситуацій, що складатимуться. Вони готові до будь-яких сценаріїв, усі їх пропрацьовують, і підуть до кінця у своїх намірах. Поки існує путінська система — ні миру, ні зупинки їхньої боротьби бути не може.

Постпутінська Росія та вільна Білорусь — чи реально це?

Як наголошує у коментарі для "Телеграфу" Павло Шурмей, бійці Полку імені Кастуся Калиновського, безумовно, хотіли б якнайшвидшого визволення Білорусі, але це можливо лише за сценарію перемоги України та ослаблення Росії. Білоруси в лавах ЗСУ своєю чергою працюють над цим завданням настільки, наскільки дозволяють можливості.

Відомо, що полк забезпечується переважно коштом добровільних пожертв і донатів від прихильників, у тому числі з Білорусі та інших країн. Хоча у Білорусі вже за пожертви у сумі близько 21 долара люди отримували кримінальні вироки.

Перше завдання бійців Полку Кастуся Калиновського в їхній вільній країні — забезпечити процес проведення демократичних виборів.

— Ми хочемо бачити добровольців, які пройшли через горнило війни, майбутньою елітою нової Білорусі. Наші хлопці та дівчата насамперед повинні ввійти та реформувати нові силові структури: армію, службу безпеки, поліцію. Перед нами стоятиме багато завдань, зокрема в площині безпеки, тому роботи вистачить усім, — впевнений Шурмей.

"Тільки цей сценарій і є реальним" — такою була відповідь Максиміліана Андроннікова, коли "Телеграф" запитав про його бачення власної ролі в постпутінській Росії. Представник легіону вважає зміну влади в Росії не питанням "якщо", а питанням "коли".

— Ще раз підкреслю: Росія почне розвиватися, стане на цивілізований шлях лише після падіння путінського режиму. Може піти персонально Путін, але його маріонетки продовжать правити, — говорить він.

Бійці Легіону "Свобода Росії"

Шлях у політику

Якщо для пересічного українського військового кінець війни ймовірно означатиме повернення до мирного життя, то для добровольців із Росії та Білорусі все значно складніше. Їхня боротьба, швидше за все, лише переміститься в інші площини. До прикладу, Цезар бачить себе в ролі військового або політика і повністю усвідомлює відповідальність, що лягає на його плечі.

Зараз я не бачу [в Росії] людей, які насправді готові підняти й нести прапор боротьби — прапор відновлення прав і свобод людини, прапор розвитку Батьківщини, формування в людях людяності та всього найкращого. Цим я і займатимусь, — ділиться Максиміліан.

На його думку, якщо з'явиться гідний новий національний лідер з готовністю вести Росію цим курсом, то він не матиме власних амбіцій і просто сумлінно виконуватиме свої обов'язки та надаватиме допомогу.

— Наш легіон єдиний у трьох іпостасях. Це військовий підрозділ, це спротив Легіону й розвідувальні сили на території Росії, окупованої путінським режимом, і це громадянський рух "Свобода Росії". Усе це — зародки майбутнього здорового суспільства, — говорить заступник командира.

Бійці Легіону "Свобода Росії"

Звісно, у XXI столітті війна ведеться не лише зі зброєю в руках. Вона триває і за допомогою інформаційних технологій, і через політичну просвітницьку роботу.

— Ми розуміємо важливість цієї діяльності, ми займаємося просвітництвом. І рано чи пізно, я вважаю, ми прийдемо до формування політичної сили — можливо, умовного "уряду в екзилі" — для того, щоб у нас була сформована сила, яка стане магнітом, що об'єднуватиме всі опозиційні політичні структури та посилюватиме боротьбу з путінським режимом, — вважає Цезар.

Цікаво, що Полк імені Кастуся Калиновського також розглядає можливість трансформації своїх військових формувань у політичний рух.

— Ми вже робимо намагання зі створення громадсько-політичної структури під назвою Рух "Каліновці", зареєстрована відповідна ГО. Ми розуміємо, що перед нами стоятимуть виклики так само в політичній площині. Тому зараз ми проваджуємо концепцію птаха з двома крилами: військовим та політичним. До Руху "Каліновці" можуть долучатися як колишні бійці, так і всі, хто поділяє наші цілі та завдання, — розповідає Павло Шурмей.

Готові до інтеграції, але потребують підтримки України

Проте шлях до реалізації своїх планів для добровольців буде надзвичайно небезпечним. Російська влада вже внесла ці формування до списків терористичних організацій, а в липні 2022 року Путін підписав закон, за яким громадяни Росії можуть бути ув'язнені на строк до 20 років за "перехід на бік ворога під час збройного конфлікту".

Аналогічно російському законодавству, білоруським добровольцям також загрожує кримінальна відповідальність на своїй Батьківщині. Білоруські військові та добровольці, які повернуться додому, практично гарантовано будуть заарештовані, піддані тиску, репресіям і кримінальному переслідуванню. Хоча й в Україні статус таких осіб також не можна назвати цілком комфортним.

— На жаль, є певні проблеми з легалізацією наших бійців і ветеранів в Україні, а також проблеми з підтримкою сімей білоруських воїнів, які полягли за свободу України. Ми сподіваємося на більшу співпрацю з українською владою та громадськістю. Ми бачимо в Україні нашого стратегічного партнера для досягнення наших мет: трансформації в Білорусі та виведення її з під впливу РФ, — говорить "Телеграфу" Павло Шурмей.

За його словами, бійці Полку Калиновського сподіваються на допомогу та можливість інтеграції своїх бійців в мирне життя в разі укладання миру. Вони безумовно розуміють всі тяжкості пов'язані з безпекою та відновленням України й хотіли б внести свою лепту у відродження повоєнної України.

Російські легіонери також зізнаються, що багато з них, навіть ті, хто раніше жив у Росії, сприймають Україну як свою другу Батьківщину.

— Дехто тут створив сім’ї, багато хто жив в Україні ще до початку війни. Вони природним чином стають частиною українського суспільства й захищаються так само, як повноправні громадяни України, — розповідає Максиміліан Андронніков.

За словами Цезара, є громадяни, як він, які не збираються складати зброю — ані в військовому, ані в політичному сенсі, і готові йти до кінця.

— Мені не потрібні жодні гарантії безпеки. Мені потрібна лише можливість боротися з путінським режимом. Це єдине, що мені потрібно — як зараз, так і в майбутньому. Я маю відзнаки від керівництва України, від президента України, які дають мені право будь-якої миті отримати українське громадянство. Але з моральних міркувань я цього не робитиму, яким би зручним це не було для мене, — ділиться чоловік.

Як підсумовує Цезар, він є громадянином Росії, тому несе відповідальність за дії своєї держави та своїх співгромадян. Й надалі збирається боротися із цією тиранією.

Теги за темою
Росія Білорусь
Джерело матеріала
loader
loader