Справа не лише у зарплатах. Чому власний автомобіль у СРСР був розкішшю

​У Радянському Союзі автомобіль був не просто засобом пересування — він символізував статус, успіх і навіть певну форму привілею. Попри те, що СРСР входив до п’ятірки світових лідерів за обсягами виробництва авто, для пересічного громадянина придбання машини залишалося мрією, яку важко було реалізувати.​

Детальніше про це йдеться у відео про радянський автопром. У СРСР автомобілі не продавалися вільно.

Щоб придбати машину, потрібно було стати в чергу, яка могла тривати роками. Пріоритет надавався працівникам стратегічних галузей, військовим, людям з інвалідністю та іншим пільговим категоріям.

Звичайні громадяни часто чекали на свою чергу десятиліттями. Наприклад, ті, хто записався в чергу на покупку "Волги" в 1959 році, отримали свої автомобілі лише в 1966 році.

Ціни, недоступні для більшості

Ціни на автомобілі в СРСР були високими порівняно із середніми зарплатами. Наприклад, у 1970-х роках ЗАЗ-966 "Запорожець" коштував близько 3000 рублів, що відповідало приблизно $3614 за тодішнім курсом. Враховуючи, що середня зарплата в ті часи була значно нижчою, придбання навіть найдешевшої машини вимагало багаторічних заощаджень.

Планова економіка та обмежене виробництво

Радянська автомобільна промисловість працювала в умовах планової економіки, де обсяги виробництва визначалися не попитом, а централізованими планами. Це призводило до обмеженого виробництва легкових автомобілів. Хоча в 1985–1986 роках СРСР виробляв понад 2,2 мільйона автомобілів щорічно, лише трохи понад половину з них були легковими, що значно менше, ніж у розвинених країнах.​

Якість і обслуговування

Якість радянських автомобілів часто залишала бажати кращого. Проблеми з комплектуючими, низький рівень комфорту та відсутність належного сервісного обслуговування робили експлуатацію автомобіля складною. Крім того, дефіцит запчастин ускладнював ремонт і обслуговування машин.​

Обмеження на перепродаж

Ринок вживаних автомобілів у СРСР був обмежений. Існували адміністративні обмеження на перепродаж машин, що скорочувало можливості для придбання автомобіля з рук. Це ще більше ускладнювало доступ до особистого транспорту для пересічних громадян.

Імпортні автомобілі — мрія недосяжна

Іноземні автомобілі були практично недоступні для більшості населення. Вони вважалися предметом розкоші та були доступні лише для вищих партійних чиновників або через спеціальні канали, такі як магазини "Березка", де покупки здійснювалися за іноземну валюту або спеціальні чеки.​

Раніше "Телеграф" писав про звички часів СРСР, які досі псують життя.