Чорнобильська катастрофа. Путін може повторити

26 квітня виповнюється 39 років з моменту аварії на Чорнобильській АЕС. А також минає 71 день після удару по станції російськими дронами.

«Главком» зв’язався з виконувачем обов’язки генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» Сергієм Мартиновим, аби дізнатися про наслідки атаки на ЧАЕС, яку здійснила Росія 14 лютого 2025 року.

Мартинов повідомив, що новий безпечний конфайнмент, який ізолює залишки четвертого реактора, зазнав ушкоджень.

Тепер підприємство шукає кошти на експертну оцінку, яка має детально з’ясувати, що сталося з конфайнментом, аби потім його ремонтувати.

Від «саркофага» до «конфайнменту»

…Після 26 квітня 1986 року у мові з’явилися нові терміни, пов’язані з чорнобильською катастрофою. 

У 1991-му, коли президент України Леонід Кравчук підписав закон про захист прав тих, хто працював на ЧАЕС, у вжиток увійшло слово «ліквідатори». 

Ще раніше була «зона» – вперше за радянських часів це поняття означало не тюремну резервацію, а 30-кілометрову смугу відчуження довкола ЧАЕС. 

Та найпершим словом-маркером, яке позначало чорнобильську трагедію, став «саркофаг». Так неофіційно називали «Об’єкт «Укриття» або просто «Укриття», яке завершили будувати у листопаді 1986-го. 

Саркофаг встановили досить швидко – за 206 днів. З інженерної точки зору це була досить проста споруда: металеві конструкції та бетонні блоки. Хоча з огляду на масштаб будівництва, для спорудження саркофага знадобилася сукупна праця дев’яти тисяч людей. 

Об’єкт «Укриття» від самого початку мав стати тимчасовим вирішенням проблеми. Термін його придатності становив 20-40 років. Під ним і по цей день зберігаються 150 тонн твердих радіоактивних відходів, зокрема, 15 тонн відпрацьованого ядерного палива.

У 2008 році, через 22 роки після спорудження «Укриття», була проведена комплексна стабілізація його конструкцій.

Тодішній міністр з питань надзвичайних ситуацій України Володимир Шандра радів, що «ремонт» обійшовся дешевше, аніж було заплановано, бо якраз впали ціни на метал.

Шандра казав, що після стабілізації «Укриття» простоїть ще 15 років. Але 13 лютого 2013 року стався обвал плит над машинним залом енергоблока площею кілька сотень квадратних метрів. І хоча це не спричинило руйнацію саркофага, інцидент актуалізував іншу потребу – заміну тимчасового об'єкта захисту на постійний. 

Крилатим висловом став приспів з пісні призабутого нині гурту «Бункер Йо» – «Най жиє КПРС на Чорнобильській АЕС». Адже саме Компартія зробила все можливе, щоб приховати правду по аварію.

Цікаво, що один зі способів очистити ґрунт від радіації запропонували ірландці. Про це свого часу повідомляв британський часопис New Scientist. Ідея полягала в тому, щоб висадити на ураженій території традиційні сільськогосподарські культури, наприклад, той же буряк або ріпак. Мовляв, тоді посіви вберуть в себе стронцій та цезій, а врожай можна буде продати на біопаливо. І прилеглі до станції землі начебто відновляться не за століття, а 30–40 років. Але Міжнародна агенція з атомної енергії таку ідею не підтримала. МАГАТЕ попередила: радіоактивні речовини під час переробки на біопаливо можуть потрапити у повітря.

А тим часом «саркофаг» над четвертим енергоблоком потроху руйнувався – не дивлячись на «дешеву» стабілізацію, якою пишався міністр Шандра. І тоді Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проєктування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС.

Було розглянуто 18 концепцій проєкту, але більшість з них не були прийняті через значні витрати, довгі терміни будівництва, а окремі рішення не могли бути реалізовані через відсутність відповідних технологій.

Зрештою, переможцем тендеру була визнана компанія Foxhound, спільне підприємство французьких компаній Vinci Construction Grands Projets і Bouygues. Було заплановано збудувати так звану Арку для накриття застарілого об'єкта «Укриття».

Вартість проєкту становила €2,15 млрд. Арка має 257 метрів ширини, 108 – висоти та 150 – довжини. Вона важить 36200 тонн, а споруджували її вісім тисяч працівників. Готову Арку насували на старе укриття 224 гідравлічними домкратами зі швидкістю 6 м на день.

Що сталося 14 лютого 2025 року?

«Це укриття Україна будувала разом з іншими країнами Європи та світу, разом з Америкою – з усіма, хто хоче справжньої безпеки для людей. Єдина держава у світі, яка може атакувати такі об'єкти, окуповувати територію атомних станцій та вести бойові дії, взагалі не рахуючись із наслідками, – це сьогоднішня Росія. І це терористична загроза всьому світові», – написав в офіційному акаунті президент України Володимир Зеленський.  

14 лютого російський ударний безпілотник із фугасною бойовою частиною влучив в укриття Чорнобильської атомної електростанції. Дрон вдарив у дах нового безпечного конфайнменту. 

Безпілотник летів у 85 метрах над землею. За словами Зеленського, Росія навмисно завдала удару по ЧАЕС саме у день Мюнхенської безпекової конференції. Сам він назвав пошкодження укриття «суттєвими», проте вже тоді фахівці говорили, що для оцінки реальної шкоди потрібні додаткові дослідження. 

За оцінками Держслужби з надзвичайних ситуацій, 14 лютого на ЧАЕС було зафіксовано 0,57 мкЗв/год. При цьому нормою вважають рівень до 0,3 мк3в/ч, а радіаційний фон у межах 0,3-1,2 3 мк3в/ч кваліфікують як підвищений. 

Конструктори арки над четвертим енергоблоком ЧАЕС передбачили багато ймовірних негативних сценаріїв, але тільки не війну. Арка здатна витримати землетруси, торнадо, пориви вітру. «Але на воєнні дії ми не розраховували», – каже один з творців Арки, американський інженер Ерік Шміман. Шмімана цитує репортерка The New York Times. У статті зазначено, що об’єкт, який будували роками за мільярди, тепер вимагає вартісного відновлення.

А найбільш прикрим є те, що Арка не просто захищала від радіації. Під її «прикриттям» мали демонтувати старий саркофаг, а після нього і сам енергоблок. Тепер такий намір поставлено на паузу на невизначений час. 

Остаточно займання на новому конфайнменті ліквідували лише 7 березня. Конструкція тліла упродовж трьох тижнів – її гасили, і, звісно ж, волога скрізь пробиті отвори потрапляла до середини – на старий саркофаг, який і без того руйнується. Діаметр найбільшої діри, за даними МАГАТЕ, біля шести метрів, а таких дір декілька.

Усе, що можна зробити зараз, це – заклеїти дірки матеріалом на кшталт промислового скотчу, каже Шміман. Тоді система вентиляції всередині Арки зможе знизити рівень вологи й цим сповільнити темпи корозії споруди.

«Наразі процес аналізу збитків ще не завершився, але первинна оцінка свідчить, що майбутнє всього проєкту в кращому випадку є невизначеним. Через високий рівень радіації над саркофагом, дуже можливо, що весь новий безпечний конфайнмент доведеться перемістити залізницею назад до місця, де він був побудований, перш ніж можна буде провести ремонт, який обійдеться у величезні кошти», – говорить фахівець з ядерної енергетики Ян Ванде Путте. Його на офіційному сайті цитує Greenpeace Україна. У звіті організації також йдеться про те, що «потенційно існує загроза початку корозії внаслідок потрапляння снігу та води під Арку ЧАЕС. Як наслідок, конструкція більше не функціонує згідно з проєктом та ліцензією».

Що дізнався «Главком»

«Главком» звернувся до керівництва ЧАЕС напередодні 39-х роковин. Видання, зокрема, цікавило: 

1. масштаб завданих збитків і те, чи може конфайнмент функціонувати так, як це було задумано, а також, чи загрожує йому корозія, про що попереджає Greenpeace;
2. чи можна «відбуксувати» конфайнмент назад на будівельний майданчик, аби там «полагодити» і після цього повернути конструкцію на місце;
3. у яку суму можуть обійтися відновлювальні роботи на ЧАЕС.

На всі ці питання керівник державного підприємства «Чорнобильська АЕС» Сергій Мартинов відповів так: 

Щодо теперішнього стану Арки. Об’єкт «частково втратив свої проєктні властивості 14.02.2025 року під час прямого влучання російським безпілотним літальним апаратом з фугасною бойовою частиною і спричиненої цим тривалої (впродовж трьох тижнів) ліквідації пожежі еластичних елементів герметизації НБК (новий безпечний конфайнмент) і мембран його примикання до бетонних конструкцій торцевих стін основи НБК».  

Водночас, «ризик небезпечного впливу атмосферних опадів та підвищеної вологи атмосферного повітря на процес корозії несучих елементів конструкції комплексу «Новий безпечний конфайнмент – об’єкт «Укриття» дійсно існує, і з втратою захисної функції оболонки НБК навіть дещо підвищився, але має більший вплив на технічний стан нестабільних конструкцій об'єкта «Укриття», ніж на основну захисну споруду НБК, яка має певний запас (15 років) антикорозійного захисту і обладнана системою моніторингу корозії».

Тобто волога, яка в процесі гасіння пожежі просочилася під Арку більше загрожує не самій Арці, а старому саркофагу. 

Відносно переміщення конфайнмента на монтажний майданчик для його: «Знадобилося більше трьох років, щоби під’єднати його до існуючих конструкцій і систем ЧАЕС, а також до новозбудованих конструкцій, систем та мереж інфраструктури НБК, піддомкратити Арку та встановити на постійні шарнірні опори, встановити всі елементи герметизації місць примикання металевої Арки до бетонних конструкцій, провести всі необхідні випробування і, нарешті, прийняти об’єкт в експлуатацію». Зараз, «в умовах реальної ситуації, яка склалася у світі і, зокрема, в Україні, цей варіант не може розглядатися як життєздатний, тому що потребує дуже великих матеріальних витрат, які наразі відсутні і не передбачаються в подальшому».

Іншими словами, на це зараз немає ані ресурсів, ані грошей. Але план заходів «щодо відновлення та/або модифікації НБК», складають вже зараз, повідомив Мартинов «Главкому». 

І, власне, про гроші. «4 березня під час позачергового засідання Асамблеї Рахунку міжнародного співробітництва для Чорнобиля за участі Європейського банку реконструкції та розвитку, Міндовкілля та Державного агентства з управління зоною відчуження було ухвалено рішення щодо виділення €400 тис. Ці кошти будуть спрямовані на експертну оцінку пошкоджень Нового безпечного конфайнменту. Це необхідно для того, щоб розпочати процес відновлення Арки як можна швидше та якісніше», – інформує в.о. гендиректора ЧАЕС.

Таким чином, тільки на оцінку нинішнього стану конфайнменту потрібні €400 тисяч. А «інформації щодо оціночної вартості ремонту та остаточних рішень щодо можливих донорів», продовжує Мартинов, поки немає.

«Це питання ще перебуває на стадії обговорення та аналізу», – резюмує він. 

Немає сумнівів, що зрештою Україна знайде можливість відновити новий безпечний конфайнмент. Радіаційна безпека є спільним клопотом. Важливіше інше – покінчити з тією первісною проблемою, яка створила проблему поточну. А це вже складніше завдання. І для Європи, а для українських Збройних Сил. 

Наталія Лебідь, «Главком»