Будет ли новый Папа Римский другом Украины? У кого больше всего шансов возглавить Ватикан
Будет ли новый Папа Римский другом Украины? У кого больше всего шансов возглавить Ватикан

Будет ли новый Папа Римский другом Украины? У кого больше всего шансов возглавить Ватикан

Вже незабаром Римська церква почне обирати нового Папу Римського.

Конклав кардиналів має розпочатися після похорон Папи Франциска, які пройдуть 26 квітня.

Із 252 кардиналів у Конклаві мають право взяти участь лише ті, хто не досяг 80-річчя – а це 135 кардиналів.

Для обрання нового Папи необхідно, щоб кандидат здобув підтримку двох третин учасників – тобто 90 кардиналів.

Тому Конклав може затягнутися, хоча зазвичай процедура обрання нового Папи триватиме 2-3 дні.

Чи продовжить новий понтифік курс Франциска? В тому числі – позицію щодо необхідності скорішого миру в Україні та примирення українців та росіян? Такі заяви покійного понтифіка завжди гостро сприймалися українцями.

Значною мірою це залежатиме від того, хто стане наступним Папою Римським.

Хто є фаворитами Конклаву, яка їхня позиція щодо підтримки України? І чи можуть світові лідери вплинути на процедуру обрання?.

На ці питання "Євро.

Правди" відповідає польський філософ та католицький діяч Томаш Терліковський.

"Спадщина" Папи Франциска.

Якщо розглядати це питання з релігійної точки зору, то можна сказати, що покійний понтифік залишив по собі низку важливих жестів, а також набір поглядів, деякі з яких, я вважаю, залишаться глибоко в житті церкви, а інші будуть підтверджені наступними папами.

І нарешті, він залишив після себе нову модель здійснення папства.

Його понтифікат розпочався з паломництва на острів Лампедуза та зустрічі з біженцями, що мало б бути чітким сигналом, якого курсу буде дотримуватися Франциск.

А один з його останніх документів – це лист до американських єпископів про неприйняття політики Дональда Трампа щодо депортації.

Папа набагато краще розумів Глобальний Південь, ніж Європу, і тому в цьому напрямку було більше успіхів.

Взяти, до прикладу, війни в Судані чи Ефіопії.

Папа Франциск був дуже активним, можна сказати, що він цілував ноги африканським політикам, аби тільки принести мир.

Також після смерті Франциска залишиться його модель здійснення папства.

Він запропонував модель бідної церкви для бідних і сам хотів бути символом такої бідної церкви.

Саме тому він не жив в апостольському палаці, він подорожував у меншому автомобілі, носив срібний, а не золотий хресті, зрештою – відмовився від своєї зарплати.

До речі, далеко не завжди це була дійсно економія.

Зокрема, він жив у невеликій квартирі, але її оренда все одно була дорожчою, аніж життя в апостольському палаці.

Проте справа не в грошах, а в певному символі.

І ця модель точно залишиться, не обов'язково як взірець, якого дотримуватимуться усі наступні папи, але як своєрідне нагадування.

Інше питання – ті рішення Франциска, які дійсно були новаторськими.

Папа Римський, ймовірно, був першим з пап, хто прийняв ту ситуацію справжньої поліфонії, в якій знаходиться Церква.

Існують різні розуміння католицизму, і вони іноді суперечать одне одному.

Після майже 60 років спроб стандартизувати викладання католицького вчення стало очевидно, що вони провалилися.

Папа Римський погодився, що деякі кроки (наприклад, благословення одностатевих пар) будуть сприйняті в одних країнах, а в інших можуть викликати потужний спротив.

А в ситуації, коли жодна зі сторін не має достатньо влади, щоб нав’язати своє бачення, і всі бояться розколу, краще не наполягати на однаковому виконанні цих рішень.

Франциск та Україна.

Проте курс невизначеності може призвести до справжньої катастрофи.

Що і показала реакція на війну в Україні.

Папа не зумів підібрати прийнятні критерії справедливої війни.

Його роздуми з цього питання включені до енциклики Fratelli tutti ("Всі брати") – і навіть якщо це цікавий з богословської точки зору документ, він виявився таким, що не витримав випробування реальністю.

А якщо у нас немає навіть недосконалого інструменту для інтелектуальної оцінки того, які військові дії є морально допустимими або навіть морально необхідними, а які ні – а саме таким інструментом є теорія справедливої ​​війни, – то тоді ми втрачаємо інтелектуальний інструмент для розрізнення жертви і ката.

Або, у випадку України, розрізнення злочинця від порядної людини, яка вимушено вбиває, обороняючи свою країну, а тому діє морально виправданим чином.

А тому теологію миру Папи Франциска доведеться переглядати, оскільки вона не довела себе на практиці.

Церкві доведеться визнати, що вона живе не в ідеальному світі, не в Раю, і це доведеться визнати дуже чітко і рішуче.

Ще один момент, який виглядає контроверсійно, особливо для України.

Папа Франциск навчив Церкву дивитися на реальність з іншої точки зору.

З перспективи не лише Європи та західного світу, а з погляду країн Глобального Півдня.

А тому для нього західні країни, включаючи Сполучені Штати, не обов'язково були силами добра та силами свободи.

З латиноамериканської точки зору, Сполучені Штати були силою, яка принесла обмеження свободи.

Звичайно, це не можна порівнювати з тим, що було в Радянському Союзі, але латиноамериканці не мали досвіду життя в СРСР, натомість мали досвід колоніального поневолення, а також різних форм неоколоніалізму.

І хоча він так і не зрозумів, що Росія є колоніальною імперією і що вона ставиться до України, як до своєї колонії, в інших випадках цей фактор вносився і втілювався в реальність Церкви.

Знову Папа з Європи?.

Хоча на даний момент центром життя Католицької церкви, насамперед – з огляду кількості віруючих, є не Західна Європа, і не Європа взагалі, а Глобальний Південь, однак, скоріш за все, наступним Папою буде хтось із Європи.

Так, можна згадати, що за Франциска кардиналами стали багато представників неєвропейських країн.

І як наслідок, у нинішньому складі кардиналів-виборців Європа вперше не матиме більшості.

Це правда, але трохи хибна правда, адже багато кардиналів з так званих периферійних країн не є місцевими, а деякі з них є європейцями.

Мабуть, найяскравішим прикладом цього є один з папабілі (кандидат, що має високі шанси на обрання Папою) – Латинський патріарх Єрусалима кардинал П'єрбаттіста Піццабалла, італієць за походженням.

Ще один момент: у Конклаві братиме участь група кардиналів, які працюють у Ватикані, які добре знають одне одного, знають усі структури і процедури, а тому зазвичай саме вони задають тон.

Особливо у ситуації, коли на Конклаві буде багато "нових" кардиналів, висвячених Франциском, деякі з них були обрані зовсім нещодавно і навіть не встигли особисто познайомитися між собою.

І не виключено, що у зв'язку з цим нового понтифіка шукатимуть серед людей, які працюють у Римській курії і вже занурені у ватиканську політику.

Це можуть бути кардинали з Італії, це може бути Маріо Греч з Мальти, або вже згаданий кардинал Піццабалла, який, до речі, має репутацію ледь не святого.

Серед представників країн Глобального Півдня зазвичай говорять про двох кардиналів.

Перший – кардинал Роберт Сарах з Гвінеї, який роками працював у курії та був близьким співробітником Бенедикта XVI.

Але, по-перше, йому 79 років.

Звичайно, у такому віці можна стати Папою Римським, однак це малоймовірно.

По-друге, його вважають нелояльним до Франциска.

У Церкві можна пробачити багато чого, але не нелояльність до Папи Римського.

Другий претендент – кардинал Фрідолін Безунгу, який є архієпископом Кіншаси.

Але йому 65 років, що є молодим віком для папи, а у Римської курії не хочуть обирати Папу на 20 чи 25 років.

До того ж він є консерватором, який організував опір проти благословення одностатевих та розлучених пар.

І для багатьох інших кардиналів це неприйнятно.

Тож попри те, що.

центр Католицької церкви йде на південь, але це не гарантує, що хтось із представників Глобального Півдня стане Папою.

І ще один момент.

Папа Франциск мав багато чеснот, але він мав одну особливість, яка дуже ускладнювала роботу з ним – він міг висловити свою думку дуже недипломатично.

І це часто пояснювалося його походженням з Латинської Америки.

Як вважається, Римська курія тепер воліла б обрати Папою дипломата.

Папа без розуміння України.

Чи стане новий понтифік добрим варіантом для України? Зважаючи, що більшість фаворитів – італійці, тут у мене для вас добрих новин немає.

Адже існує старий італійський спосіб мислення, що з Росією потрібно порозумітися.

Візьмемо одного з ключових фаворитів, нинішнього державного секретаря П'єтро Пароліна.

Його заяви щодо України, скажімо так, не були особливо корисними з української точки зору.

Хоча вони були більш рішучими, аніж заяви Франциска, але в них також було важко побачити визнання права України на повний захист.

Були деякі заяви про небезпеку передачі Україні певних видів зброї.

Попри те, що кардинал Паролін говорив обережно, це не були позитивні заяви для України.

Другий з кардиналів, якого вважають фаворитом серйозні італійські ЗМІ – Маттео Дзуппі, президент Італійської єпископської конференції та спеціальний посланець Папи Римського в Україні та Росії.

І знову ж таки, проблема з кардиналом Дзуппі полягає в тому, що хоч він добре знайомий з українською ситуацією, але близький до пацифізму, схожого на позицію Папи Франциска.

Це не означає, що він не бачить страждання українців, але він вважає, так само, як і Франциск, що теорія справедливої ​​війни є неправильною і що насправді найголовніше, що треба зробити – це просто припинити воєнні дії.

І це буде найкращим рішенням.

Є ще декілька папабілі, які не коментували питання війни в Україні.

Це кардинал Піццабалла, який як латинський патріарх Єрусалиму має достатньо своїх власних проблем та своїх політичних суперечок.

Але принаймні він краще розуміє категорію війни, включаючи справедливу війну, оскільки живе у країні, яка бореться за своє існування.

Четвертий фаворит – Віллем Ейк з Нідерландів.

Чесно кажучи, про нього найменше відомо, що він думає про українські справи.

І нарешті – Маріо Греч з Мальти, який дуже вправний дипломат, який ладнає з усіма сторонами церковних суперечок, але він дуже далекий від українського питання, зважаючи на те, що Мальта має зовсім інші проблеми.

Звичайно, є і не фаворити, що можуть здивувати.

І серед них є кандидати, що добре розуміють Україну.

Наприклад, кардинал Конрад Краєвський, який є щирим прихильником української справи.

Але обрання Папою ще одного поляка виглядає абсолютно неймовірним.

До речі, так само малоймовірним видається обрання угорця Петера Ердьо, хоча його часто називають серед фаворитів.

Але для італійських кардиналів він виглядає занадто консервативним.

І нарешті, останній момент – Ватикан ще довго матиме певну слабкість до Росії.

Це зміниться лише тоді, коли Папою стане хтось із досвідом того, якою насправді є російська влада.

Хоча варто визнати: в останні місяці понтифікату Франциска ця симпатія до Росії дещо послабшала.

Папа і Дональд Трамп.

США і раніше втручалися у вибори Папи.

Документи Wiki.

Leaks показали, що за минулого Конклаву у процес обрання намагалися втрутитися президент Барак Обама та держсекретарка Гілларі Клінтон.

Проте ця спроба довела, що у Сполучених Штатах абсолютно не розуміють Ватикану.

Якби там хоча б просто читали італійські газети, то знали б більше про життя Церкви.

Схожа ситуація і з Дональдом Трампом.

Звичайно, деякі американські католики підтримують Трампа.

А віцепрезидент Венс до того ж є новонавернутим католиком.

Тож для них важливо, щоб новим Папою обрали людину з близькими до них консервативними цінностями.

Однак американська ситуація досить специфічна.

Американські єпископи розділені приблизно навпіл.

Половина з них є дуже консервативна, і вони завжди критикували Франциска, а друга половина – дуже ліберальні.

І саме з-поміж них Франциск обирав нових кардиналів.

Крім того, попри таке розділення, деякі дії Дональда Трампа викликають опір з боку всієї американської церкви.

Чому? Тому що американці повільно покидають церкву, натомість зростає частка прихожан-мігрантів.

А тому жоден американський єпископ не висловлювався проти латиноамериканців, яким би протрампістським він не був.

Тож хай би як ці єпископи не критикували Франциска, коли Трамп повідомив, що мігрантів можна буде арештовувати у церквах, вони оприлюднили дуже різку ноту протесту.

Тож з цієї точки зору жодних шансів, що Трамп вплине на Конклав, немає.

Додамо ще один момент.

Церква не любить Дональда Трампа і неодноразово давала це зрозуміти.

Італійський католицизм є антитрампістським.

Так само кардинали скептично налаштовані до інших політиків, що використовують консервативну риторику.

Наприклад – до Віктора Орбана.

Тож ані Дональд Трамп, ані інший друг Росії не зможе вплинути на обрання нового Папи.

Однак це не означає, що ним оберуть когось, хто буде добрим для України.

Спілкувався Юрій Панченко,.

редактор "Європейської правди".

Джерело матеріала
loader
loader