Захід знову став Сходом. Чому колишні держави-сателіти СРСР обирають авторитаризм

У січні 2025 року The Atlantic опублікував текст, який можна було сприйняти як алюзію на те, що от-от мало відбутися у Сполучених Штатах. Він розповідав, як у 1933 році менше ніж за два місяці новий канцлер Німеччини Адольф Гітлер правовим шляхом перетворив демократію на найстрашнішу в історії диктатуру.

Ваймарська республіка проіснувала всього 15 років. Приблизно стільки ж проіснувала Європа у версії "кінця історії", від розпаду СРСР до сумнозвісної промови Володимира Путіна на безпековій конференції у Мюнхені, де російський президент фактично проголосив другу холодну війну.

Путін у 2007 році критикував США і ЄС за, на його думку, непропорційне застосування сили у зовнішніх відносинах.

"Ми були свідками мирної трансформації радянського режиму". "Навіщо нам бомбити і стріляти зараз за першої нагоди? Чи без загрози взаємознищення у нас недостатньо політичної культури, поваги до демократичних цінностей і до закону?" – запитував незмінний президент Росії, в якій тоді ще офіційно тривала друга чеченська війна, за півтора року до військового вторгнення у Грузію.

У 2025 році віцепрезидент тепер вже дружніх до Росії США Джей Ді Венс на Мюнхенській конференції дорікав ЄС за політику відкритих дверей і придушення свободи совісті і свободи слова, коли йшлося про його і Путіна ультраконсервативних ідеологічних союзників у Європі.

Радикальним лівим не вдалося досягнути "світової революції". Сто років по тій невдалій спробі цього досягають радикальні праві.

У Словаччині, Угорщині і Сербії йдуть антиурядові протести, навряд чи здатні похитнути місцеві "неліберальні демократії", явище епохи.

У Румунії суд не допускає до участі у виборах правого популіста без політичної програми і команди, який раптом виявився лідером рейтингів кандидатів у президенти.

У Німеччині перемогу на майже всій території колишньої НДР, сателітки Радянського Союзу, здобуває правопопулістська "Альтернатива для Німеччини".

У Польщі, де давно склалася двопартійна система, у потилицю лідерам виборчих рейтингів дихає ультраправа "Конфедерація".

"Вчора ми були єретиками, а сьогодні пів світу валять до нас валом. Нас описували як минуле. Виявилося, що ми – майбутнє", – проголосив нещодавно у промові прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.

Хтось скаже, що все, що відбувається у колишніх соціалістичних країнах, які мали би найбільше цінувати права і свободи, які вони отримали після падіння СРСР, – це наслідок їхнього минулого у сфері впливу "червоної" Москви.

Пояснюємо, чи це так, як це могло статися і до чого це може привести Європу та Україну.