Нещодавно державний секретар Марко Рубіо вже погрожував вийти з переговорів й президент Трамп також заявив, що може "взяти паузу".
Оскільки Путін чітко налаштований на продовження війни, розколюючи Захід, а короткочасне великоднє перемир'я не було більше ніж тактикою піару, такі погрози команди Трампа відступити лише стимулюють його до продовження. Це контрпродуктивний підхід, який суперечить усьому нещодавньому досвіду успішного завершення мирних переговорів, вважає Вільям Хейг, ректор Оксфордського університету та міністр закордонних справ Великої Британії (з 11 травня 2010 до 14 липня 2014 року).
Мир не настає за графіком, зручним для публікацій у соцмережах чи передвиборчих заяв. У випадку Корейської війни мирні переговори, що почалися у 1951 році, пройшли десятки зустрічей протягом двох років, перш ніж у липні 1953 року було досягнуто перемир’я — і воно досі діє.
Хейг додає, що це перемир’я тримається вже 72 роки лише тому, що США розмістили війська в Південній Кореї, щоб стримувати новий конфлікт. Отже, мир у Кореї вимагав і терпіння, і сили — ані того, ані іншого наразі Вашингтон не пропонує українцям.
"Мир не можна просто придбати, як товар у магазині. Для його досягнення потрібна певна довіра, що обидві сторони діятимуть добросовісно, а також переконання з усіх боків, що продовження бойових дій не дасть кращого результату — і зазвичай на формування таких переконань потрібен час і зовнішній тиск", — пише Хейг.
Трагічно втрачена можливість полягає в тому, що якби США приділили необхідний час і мали необхідні важелі впливу, вони, ймовірно, могли б покласти край війні в Україні. Але важелі впливу полягали б у наданні українцям достатнього потоку відновленої військової допомоги, що змусило б Путіна зробити висновок про неможливість подальшого зміцнення позицій.
Потім знадобився б час для узгодження детальних домовленостей щодо кордонів, військовополонених, умов припинення вогню, а також гарантій безпеки й економічної підтримки України — без цього війна швидко відновиться. Натомість сьогодні спостерігається поспіх укласти угоду вже в найближчі дні — без реального тиску на Росію, але з явним прагненням США отримати доступ до українських корисних копалин.
"Підхід адміністрації Трампа до мирної угоди, схоже, так само, як і її тарифна політика, повністю позбавлений історичного розуміння. Трамп, очевидно, вважає, що йому потрібен особистий зв'язок із Путіним — або що він уже його має. Все ще можливо, що він зможе проштовхнути крихку мирну угоду, яка принизить Україну та поставить під загрозу європейську безпеку. Але дедалі більше ймовірно, що якщо швидких результатів не буде, він просто відмовиться — і США відійдуть убік", — вважає колишній міністр закордонних справ Британії.
Наслідки цього для Європи, включно з Великою Британією, були б дуже серйозними. Поки що головні дипломатичні зусилля, розпочаті Стармером і президентом Макроном, полягають у створенні "коаліції охочих", яка приєднається до військової сили в Україні на підтримку мирної угоди. Це необхідний процес, щоб показати Білому дому, що він все ще потребує союзників і повинен прислухатися до них.
"Однак зараз вимальовується зовсім інший сценарій, за яким війна продовжуватиметься, але зі зменшенням допомоги з боку Америки — такий, що ставитиме дедалі більші вимоги до промисловості, бюджетів, військових і політичного керівництва Британії та Європи", — додає Хейг.
Хейг вважає, що у цьому сценарії, якщо в майбутньому взагалі стане можливим укласти життєздатну мирну угоду, буде необхідно одночасно посилити постачання зброї Україні та зміцнювати власну оборону. Очевидно, що деякі кроки вже робляться для реалізації цього. Прикладом є оголошення компанії BAE Systems про 16-кратне збільшення виробництва вибухових речовин без залежності від американських компонентів.
Проте заплановане збільшення оборонних бюджетів все одно просувається надто повільно, щоб встигнути відреагувати на те, що дуже швидко може перетворитися на кризу.
"Британські міністри та їхні європейські союзники повинні будуть зробити стратегічний вибір і надати Україні більшу частину наявних у них запасів зброї, навіть якщо це призведе до збільшення прогалин у нашій власній обороні. Ціна і ризики української поразки в кінцевому підсумку будуть набагато вищими. Вони також повинні сприяти тіснішій співпраці з власною оборонною промисловістю України, яка швидко стає однією з найсучасніших у світі", — стверджує колишній міністр закордонних справ Британії.
Хейг підсумовує, що "оскільки терпіння Трампа вичерпується, Британія і Європа повинні мислити радикально, щоб збільшити власну силу".
Раніше у Reuters зазначали, що якщо ж Вашингтон справді відмовиться від ролі посередника, перспектива миру стане ще примарнішою. Адже більше немає у світі країн, які можуть мати вплив і на Україну, і на Росію.