Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) оголосило про підозру трьом адвокатам компанії «Гарантія ваших прав». Їх звинувачують у систематичному незаконному втручанні в роботу Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР). Фігурантом справи став фактичний керівник фірми Дмитро Борзих — у минулому «права рука» головного військового прокурора Анатолія Матіоса. Масштаб розкритої схеми можна прирівняти до найбільших корупційних скандалів в українській судовій історії — від клану Вовка до справи Князєва та мафії господарських судів часів Януковича.
За даними слідства, адвокати, включно зі згаданим Борзих, мали несанкціонований доступ до матеріалів судових рішень не менш як 100 кримінальних проваджень правоохоронних органів, зокрема до 30 справ НАБУ про топкорупцію. Тобто йдеться не про окремий епізод, а про глибоку кризу на перетині правосуддя, цифрової безпеки та системи антикорупційного контролю. Мова про інвазію системи. Про паразитів, які висмоктують не лише документи, а взагалі саму суть і адвокатури, і закону, і права як такого.
По-перше, під загрозою — сам антикорупційний блок. Грубе порушення таємниці слідства призвело до витоку конфіденційної інформації, попередження клієнтів про обшуки, знищення доказів, фальсифікації експертиз і підкупу суддів. Ці дії підривають легітимність розслідувань і створюють пряму загрозу безпеці держави в умовах війни.
По-друге, ситуація оприявнює глибинну кризу адвокатського самоврядування та падіння професійних стандартів. Ні внутрішньої рефлексії, ні готовності до самоочищення. Національна асоціація адвокатів України (НААУ), очолювана Лідією Ізовітовою, встала на захист фігурантів, подавши заяву до Офісу генерального прокурора з вимогою відкрити справу проти детективів НАБУ — нібито за «порушення адвокатської таємниці». Зараз це розслідує ДБР.
По-третє, «справа Борзих» — іще один маркер того, як влада на чолі з офісом президента використовує інституційний хаос у судовій і правоохоронній системах. Замість того щоб відновити контроль допустимими Конституцією інструментами (зокрема законами), Банкова воліє управляти цим хаосом, отримуючи політичні й економічні дивіденди. Фігура Олега Татарова, якого неодноразово згадували в журналістських розслідуваннях як неформального координатора силового блоку, лише посилює це відчуття. З огляду на активні контакти Борзих як із Татаровим, так і з іншими людьми з оточення президента.
«Кейс Борзих» дає змогу ще раз вказати на системні патології в правосудді та зафіксувати персональну відповідальність. В умовах війни, коли руйнування інституцій набуває стратегічної для держави ціни.
Суть справи й підрив антикорблоку
Переважна більшість адвокатів компанії «Гарантія ваших прав» — колишні співробітники військової та Генпрокуратури. 15 травня 2020 року Анатолію Матіосу та ще 14 прокурорам синхронно видали адвокатські посвідчення — за рішенням Ради адвокатів Волинської області. Після скарг колег на порушення під час допуску та складання іспитів було створено робочу групу, а Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури України скасувала їх результати. Однак експрокурори оскаржили це в судах і виграли. Після рішень окружних адмінсудів голова НААУ Лідія Ізовітова не подала касації до Верховного суду. Чому? Питання залишається відкритим.
2020 року новоспечені адвокати — колишні військові прокурори — заснували власну юридичну фірму. А вже до 2022-го, за інформацією джерел ZN.UA, знайшли «ексклюзивний» спосіб захисту своїх клієнтів — за допомогою хакера Костянтина Сайбеля. 2019 року він отримав два роки умовно у справі, яку тоді розслідували ті самі майбутні адвокати «Гарантії ваших прав». Сайбель проникав до державних реєстрів і збирав закриту інформацію — аж до переміщень чинного глави ГУР. Кілька років по тому вони зробили його ключовим виконавцем у своїй «цифровій схемі». Як стверджують джерела, ймовірно, частину справ, до яких адвокати отримували доступ і зливали клієнтам дані, нині розслідує СБУ. Масштаб загроз державі, які створювали Борзих і Ко, торгуючи службовою інформацією, можна лише уявляти.
Важливо розуміти: розслідування діяльності групи, що кваліфікується НАБУ як «злочинна» (на сьогодні під підозрою — адвокати Дмитро Борзих, Андрій Філюк і Максим Комарницький, а в зоні уваги детективів — шість із двадцяти працівників контори), почалося ще 2023 року. Тоді детективи Бюро регулярно зустрічалися з витоками інформації щодо низки кримінальних проваджень. Лише один приклад. 4 жовтня 2023 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) видав постанову про обшуки в житлових і офісних приміщеннях у справі ексміністра аграрного розвитку Миколи Сольського. НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) незабаром зафіксували витік: в одному з офісів оперативно згорнули роботу, фігуранти змінили телефони й перевстановили месенджери. Як стало відомо пізніше, адвокати заради свого клієнта незаконно переглянули близько 100 судових рішень, винесених у межах цього провадження.
У списку справ, до яких адвокати доклали руки — чи то як учасники процесу, чи як тіньові радники, — фігурують досить відомі прізвища. Ігор Коломойський (олігарх), Борис Кауфман (одеський девелопер), Дмитро Ісаєнко (забудовник, ексчиновник Мінрегіону), Григорій Козловський (львівський бізнесмен, куратор тіньового тютюнового бізнесу), Богдан Якимець ( рішала, якого пов’язують із «обслуговуванням» справ топкорупціонерів), Олександр Насіковський (співвласник DIM Group), Олександр Грановський (екснардеп, бізнесмен із оточення Порошенка), Кирило Шевченко (ексглава НБУ, в розшуку), Вадим Новинський (бізнесмен, екснардеп, колишній акціонер «Метінвесту», пов’язаний із УПЦ МП). Тут-таки кейси НАБУ щодо «Держспецзв'язку», КП «Кінематика» тощо. У кожному із цих проваджень слідство втратило частину доказів. У деяких, за інформацією джерел, — ключових.
У НАБУ відпрацьовували кілька версій походження зливів. Саме в межах однієї з них — за рішенням слідчого судді — було встановлено прослуховування в офісі юридичної компанії. (Законність прослуховування сьогодні намагаються оскаржити адвокати фігурантів розслідування, однак справа, відкрита ДБР за їхнім наведенням та ініціативою НААУ, не матиме жодних наслідків для НАБУ).
Оперативні заходи НАБУ тривали півтора місяця — від середини листопада до кінця грудня 2023 року. Все, що відбувалося в офісі, фіксувалося в режимі реального часу. Однак, як стверджують наші співрозмовники в правоохоронних органах, оперативні дії довелося достроково припинити через форс-мажор: на тлі відомого скандалу в медіа навколо прослуховування в кабінеті Валерія Залужного фігуранти увімкнули пильність і запросили технічних фахівців. Детективам довелося діяти раніше, ніж планувалося. Тоді відбулись обшуки як в офісі компанії, так і у кількох адвокатів. Під час подальших слідчих дій — у їхнього спільника-хакера. Було вилучено електронні пристрої, включно з телефонами та ноутбуками Сайбеля й адвоката Андрія Філюка. (За інформацією джерел у Нацполі, у вересні минулого року Сайбелю вдалося виїхати за межі України).
Слідство тривало півтора року. Після нещодавнього оголошення підозр з’явилася версія, що НАБУ протягом усього цього часу перебувало під тиском офісу президента й нібито навмисно пішло за «найменш тяжкою статтею», хоча в записах, зроблених за півтора місяця прослуховування, містяться підстави для значно серйозніших обвинувачень.
Поясню. За нашою інформацією, стосовно Дмитра Борзих і його поплічників від самого початку було відкрито два кримінальні провадження за такими статтями КК України:
1) отримання неправомірної вигоди посадовими особами (ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368);
2) втручання в роботу автоматизованих систем документообігу судів (ч. 2 ст. 376-1).
Обидва провадження об’єднані прокурором. Саме з цієї причини «справа Борзих» є прямою підслідністю НАБУ, що нині намагаються оскаржити адвокати фігурантів.
Щоб кваліфікувати епізоди підкупу, зафіксувати кожний випадок і довести провину, потрібні тривала оперативна робота й значно більший ресурс, ніж той, який сьогодні має НАБУ. За оцінками співрозмовників, для такої роботи необхідно щонайменше десять детективів.
За нашою інформацією, два кримінальні провадження велися паралельно. Однак після передчасної операції та вилучення техніки слідству вдалося зібрати достатньо доказів для вручення підозр трьом фігурантам за епізодом втручання в реєстр. Розслідування інших епізодів, у тому числі корупційних, триває.
Як стверджують наші джерела в правоохоронних органах, у ході слідства також були зафіксовані ознаки підготовки до надання неправомірної вигоди — як судді, так і експертам, за висновок, який міг би лягти в основу виправдувального вироку. За цими фактами було відкрито окреме провадження, згодом об'єднане прокурором із основним. Як уже повідомляло ZN.UA, після відставки одіозного Олександра Рувіна з посади очільника Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, Борзих зберіг вплив в інституті. Схема скуповування та перепродажу експертиз його командою, за даними наших джерел у правоохоронних органах, і надалі працювала.
«Для отримання секретної інформації адвокати використовували не тільки цифрові інструменти, а й прості людські зв'язки, — уточнює джерело. — Підкуплені судді, їхні помічники та співробітники апаратів судів систематично інформували адвокатів про подані слідством клопотання на обшуки. У Борзих були досить усталені контакти з Печерським і Шевченківським судами Києва. Понад те, голова Печерського суду Руслан Козлов — його кум».
(Зазначу, що в процесі підготовки матеріалу я звернулася по коментар до адвоката Владислава Кулініча. Комп'ютер його клієнта Андрія Філюка, за даними слідства, став одним із ключових джерел інформації, що дали можливість скласти загальну картину розслідуваних подій. Відповіді не отримала. Проте захист активно використовує афілійовані з групою медіамайданчики — для популяризації своєї позиції та «відбілювання» фігурантів.)
Розслідування проходило в кілька етапів, кожний було зосереджено на окремих завданнях, не всі з них, за нашою інформацією, вдалося вирішити.
Аналіз даних. Відновити повну схему цифрового втручання в реєстр удалося лише в середині 2024 року, коли фахівці НАБУ та Кіберполіції зламали ноутбуки фігурантів. За твердженням одного з джерел у правоохоронній системі, робота з вилученими пристроями зайняла близько пів року. Тільки після багаторазового аналізу аудіозаписів і зіставлення з діями в реєстрі слідчі змогли зрозуміти, як улаштовано схему: хто координував, хто виконував, як передавалися дані та який це мало вплив на розслідування.
У січні слідчі вилучили додаткові матеріали в провайдера — на його сервері знаходився фрагмент цифрової інфраструктури. Попри частково вилучені дані, фахівці змогли відновити роботу програмного скрипту. Йдеться про систему BAS — повністю автоматизовану платформу для доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. Її було встановлено й у хакера, і на сервері. Авторизація проходила нібито через LIGA:ZAKON із використанням логіна й електронного ключа одного з суддів.
Як розповідають наші джерела, ймовірно, зловмисники використовували логін судді Шевченківського суду Києва, здогадно — Василя Волошина. Сам суддя стверджує, що нібито не знав про використання своїх даних. Слідству потрібно буде з'ясувати, чи так це і чи передавав він логін третім особам, зокрема своїм помічникам, або ж ключ було скомпрометовано в інший спосіб.
Механіку доступу було відточено досконально. Хакер щодня стежив за системою, вручну обновляв її та вмонтував Telegram-бот, який давав змогу шукати судові рішення за ключовими словами. Авторизація відбувалася через проксі-сервер за кордоном: запит передавався до реєстру, потрібне рішення відкривалося та поверталося користувачу.
З ноутбука адвоката Філюка правоохоронцям стало зрозуміло: кожний користувач бота отримував доступ до справ, які його цікавили, — за прізвищем, номером або ключовим словом. Система фільтрувала та віддавала потрібний результат із повним текстом. Автоматичний моніторинг запускався кожні 12 годин — понад 10 тисяч рішень за півтора року функціонування.
За підсумками аналізу слідчі зафіксували понад 600 рішень, за якими було виконано цілеспрямований пошук. Усього ж система провела понад 39 тисяч автоматичних запитів і забезпечила доступ до більш як 7500 судових рішень.
В окремі дні кількість несанкціонованих дій у реєстрі перевищувала 1000 запитів.
За нашою інформацією, адвокатів цікавили рішення суддів, що стосувалися не тільки обшуків, а й тимчасових доступів, запобіжних заходів, арештів (у тому числі майна), причому як у кримінальних, так і в цивільних, адміністративних і господарських провадженнях. Однак кримінальні справи щодо топкорупції, — їхній пріоритетний напрям.
На комп'ютері Філюка, за нашою інформацією, зберігалося понад 600 незаконно скачаних рішень. Джерела кажуть, що для слідчих очевидно: робота координувалася керівником угруповання Дмитром Борзих, який ставив завдання та контролював результат. Сам до системи не ліз.
Як зазначив один із наших співрозмовників, тільки виходячи з обсягу запитів можна оцінити масштаб операції. Якщо припустити, що середня вартість пошуку в реєстрі інформації про заплановані слідчі та процесуальні дії для фігурантів розслідувань становила близько 10 тис. дол. (так стверджують люди, які знають ринок), то, помноживши цю суму на кількість несанкціонованих дій, легко усвідомити ціну питання.
Ключова робота слідчих полягала в тому, щоб зіставити кожний запит і переглянуте рішення з розмовою, зафіксованою в прослуховуванні, — прив'язати цифровий слід до конкретного клієнта, справи та епізоду. І підтвердити це висновками фоноскопічної експертизи (матеріали прослуховування містять тисячі розмов), яка має стати одним із ключових доказів у суді разом із фактами втручання обсягом близько 2500 сторінок.
Офіційна експертиза. Хоча прослуховування було закінчене ще наприкінці грудня 2023 року, експертизу призначили лише в листопаді 2024-го. Чому не раніше? На це є кілька причин, у тому числі значний обсяг матеріалів, необхідність зібрати їх у єдину картину, бюрократичні перешкоди, а також спротив усередині системи. Спочатку аудіозаписи було передано на фоноскопічну експертизу до Центру судових експертиз МВС. Однак у січні 2025 року експерти повідомили, що не можуть дати однозначного висновку — нібито через технічну несумісність прошивки. Це рішення виглядало сумнівним: до того моменту слідство уже мало чітку картину — розмови, дії, зафіксовані в реєстрі, і прив'язку до фігурантів.
Після цього записи передали до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, що підпорядковується Міністерству юстиції. Саме тоді, як ми вже повідомляли, на профільного заступника міністра юстиції було здійснено тиск із боку офісу президента з метою затягти або зірвати експертизу. Проте львівські експерти професійно виконали свою роботу й у результаті визнали записи автентичними, забезпечивши юридичну основу для наступного етапу кримінального провадження.
Законодавчі діри. З моменту реалізації операції 2023 року та вилучення матеріалів слідству вдалося фактично заблокувати роботу цієї схеми. Однак ця історія не тільки про викрите угруповання. Вона й про системні уразливості, які потребують негайного законодавчого реагування.
Сьогодні у відкритому доступі публікуються всі судові акти, включно з досудовими рішеннями. До Єдиного державного реєстру судових рішень мають доступ судді, органи слідства, прокуратура та інші. Це робить систему вразливою до зловживань. Людський чинник і відсутність захисту каналів доступу дозволили зловмисникам використовувати електронні ключі судді для отримання інформації, а потім — і для її перепродажу.
Для фахівців очевидно, що доступ до досудових рішень має бути закритий. Публікація таких даних повинна відбуватися тільки після початку судового розгляду. Нагадаємо, новий склад Вищої ради правосуддя намагався обмежити доступ до цих матеріалів, але Велика палата Верховного суду скасувала рішення ВРП, фактично залишивши лазівку, якою й надалі користувалися учасники схеми. Можливо, продовжує користуватися ще хтось.
Про проблему чудово обізнаний профільний парламентський комітет. Його голова Денис Маслов ще 2023 року зареєстрував компромісний законопроєкт № 7033-д, що закриває дірки в системі. 2024-го документ пройшов перше читання. Але далі — тиша. Без сигналу з Банкової депутати не наважуються ліквідувати лазівки, через які витікає правосуддя.
Крім того, в інтерфейсі реєстру та на сайтах судів залишаються небезпечні маркери. Наприклад, у кожному рішенні суду вказується номер справи, а на сайтах судів — інформація про те, якому судді розподілено справу та хто ініціатор клопотання. Цього достатньо, щоб відстежити логіку розподілу справ і коефіцієнти навантаження — обшук це чи інша слідча дія. Усе це теж треба прибирати з публічного доступу.
Попри пред'явлені підозри, адвокатська контора, за нашими даними, продовжує працювати — зв'язки в судах нікуди не поділися. А випущений за рішенням судді ВАКС під заставу 10 млн грн Дмитро Борзих не соромиться хвалитися нібито своїми людьми в НАБУ, які «продовжують вирішувати питання». Повністю виключити витік інформації з антикорупційного бюро справді неможливо. Однак і заперечувати той факт, що саме детективи НАБУ розслідують цю справу, — теж. Для НАБУ це розслідування — концентроване протистояння не тільки з адвокатською мафією, а й із «перевертнями» усередині самого Бюро. Тому що адвокатська контора Борзих має імідж найефективніших «рішал» у НАБУ.
Провал адвокатського самоврядування
Прецедент із Борзих і його адвокатською компанією — маркер повної деградації системи. Якщо адвокат діє, м'яко кажучи, «незаконно», а асоціація його прикриває, — це вже не правова система, а симулякр. Попри публічну інформацію про участь адвокатів у корупційних схемах і незаконний доступ до реєстру, керівництво Національної асоціації адвокатів публічно стало на бік підозрюваних та ініціювало відкриття кримінальної справи відносно детективів НАБУ. При цьому жодне дисциплінарне провадження не було розпочате, жодна комісія не вимагала пояснень від Борзих і його людей. Орган, створений для нагляду, де-факто перетворився на корпоративний щит. На наш погляд, НААУ під керівництвом Лідії Ізовітової втратила контроль над етичними стандартами професії.
Йдеться про «сіру зону» в адвокатській практиці, де правова оболонка просто прикриває функції кризового супроводу топкорупціонерів. Використання технічних засобів для обходу процесуальних гарантій — ознака «гібридної адвокатури», яка просто імітує право.
Це загрожує міжнародній легітимності. Адвокатура — один із критеріїв верховенства права в переговорах з ЄС. Якщо Україна не продемонструє здатності реформувати професійні асоціації, її позиції ослабнуть. Потрібен перезапуск адвокатського самоврядування. НААУ в нинішньому вигляді не в змозі реагувати на кризи. Буде або реформа, або остаточна втрата довіри як усередині країни, так і за її межами.
Однак питання в тому, хто її здійснюватиме.
Влада, що управляє «хаосом»
Видимий хаос у системі правосуддя давно став системою. Хто нею управляє та наскільки все взаємозалежне, можна зрозуміти навіть за фактами, що лежать на поверхні. Як відомо, куратор силового блоку від Банкової Олег Татаров іще недавно був підозрюваним у справі НАБУ/САП. Його обвинувачували в участі у фальсифікації експертизи (ну треба ж, який збіг) у справі забудовника Максима Микитася — йшлося про хабар експерту МВС за заниження вартості майна, що фігурувало в обміні між Микитасем і Нацгвардією. (Історія з «Укрбудом»).
Отже, щойно інформація про підозру стала публічною, НААУ на чолі з Ізовітовою блискавично виступила на захист: мовляв, Татаров не фігурант, а адвокат, чиї права порушуються. Формально тоді він не вів адвокатської практики, але НААУ заявила, що будь-яке слідство проти нього має проходити тільки за згодою Офісу генерального прокурора. Тому що «він адвокат».
Цей статус, як нескладно здогадатися, заблокував для НАБУ/САП можливість вести справу. Детективи не можуть автоматично проводити дії проти адвокатів — тільки з дозволу генпрокурора (Назар Холодницький тоді звільнився й САП була без керівника, який мав би відповідні повноваження). У підсумку можна дійти висновку, що НААУ забезпечила Татарову процесуальний щит і посприяла передачі справи до СБУ. Що й сталося — з подачі на той момент генпрокурора Ірини Венедіктової. Ви ж не думаєте, що зв'язка Банкової та НААУ втратила свою актуальність?
За інформацією наших джерел у правоохоронних органах, нібито до офісу Борзих, крім впливових клієнтів, заїжджав і чинний заступник генерального прокурора Ігор Мустеца. До речі, нагадаю: з грудня в Україні немає навіть законного в.о. генпрокурора. А навіщо він, власне, якщо на Банковій є свій?
Тут доцільно повернутися до фігури Анатолія Матіоса. Як розповідають наші співрозмовники в судових колах, Матіос і Борзих свого часу приходили до голови ОАСК Павла Вовка й просили через судові рішення залишити їх на посадах у військовій прокуратурі. Однак ці портфелі вже було обіцяно іншим людям. Матіос також «витягнув» Борзих з-під кримінального удару. Йдеться про справу НАБУ за фактом недостовірного декларування майна, коли НАЗК дало Борзих можливість виправити засекречену (за рішенням головного військового прокурора Матіоса) частину декларації. Анатолій Матіос тепер хоч і веде скромну офіційну адвокатську практику в Луцьку, однак, за інформацією джерел на Банковій, як і раніше, зберігає «космічні зв'язки» і з Татаровим, і з офісом президента. А сам нинішній фігурант кримінальної справи НАБУ Борзих спілкувався на Банковій не тільки з Татаровим, а й з ексзаступниками голови ОПУ Андрієм Смирновим і Олексієм Кулебою. Усі ці зв'язки — точно не про реформи.
Водночас кожний, хто в темі (у процесі роботи над матеріалом я поговорила з багатьма експертами), розуміє, що в контексті прецеденту «справи Борзих» для держави сьогодні критично важливо:
По-перше, на законодавчому рівні посилити захист закритої інформації в судових реєстрах. Доступ до неопублікованих рішень має бути обмежений: лише суддя, прокурор, детектив і обвинувачуваний після вручення підозри. За несанкціонований доступ — окрема стаття КК. Обов'язковий аудит ЄДРСР: багатофакторна автентифікація, логування, зазначення номера справи.
По-друге, реформувати порядок адвокатського доступу до матеріалів слідства. До вручення підозри — доступ тільки як виняток. Потрібні публічний реєстр адвокатів за справами НАБУ/САП і заборона на представництво кількох фігурантів в одному провадженні. В КПК слід прописати: неправомірний доступ — підстава для виключення адвоката з процесу.
По-третє, заблокувати автоматичне сканування судових реєстрів. Заборонити масовий парсинг і неавторизований AРІ-доступ. ВАКС — в окремий захищений розділ, тільки за спецдоступом. Обов'язковий персональний цифровий ключ із журналом дій — як у Prozorro.
По-четверте, захистити антикорупційні провадження від внутрішнього саботажу. Документи НАБУ та САП — під особливим режимом, аж до грифів таємно. В КПК слід закріпити «особливий процесуальний режим» для справ ВАКС і визнати втручання в такі справи кваліфікованим злочином.
По-п'яте, запровадити персональну відповідальність адвокатів. При підтвердженому саботажі або незаконному доступі — автоматичне позбавлення свідоцтва. Адвокати в справах НАБУ/САП мають проходити перевірку доброчесності: декларації, відсутність зв'язків із РФ, контроль конфлікту інтересів.
Інакше в Україні співіснуватимуть дві паралельні системи: офіційна — з електронними реєстрами, відкритістю та процедурою, і тіньова — де інформація продається раніше, ніж вручається. Щоб вижила перша, другу потрібно ліквідувати на законодавчому рівні.
Тепер про вплив держави на самокеровану організацію, яка де-факто стала монополістом, — Національну асоціацію адвокатів України. Це питання надзвичайно чутливе, оскільки Конституція України гарантує незалежність адвокатур (стаття 59) і принцип самоврядування. Однак НААУ — це самокерована, а не самодержавна структура. Принаймні так має бути. Самоврядування — це не індульгенція від контролю. Якщо адвокатська організація перетворюється на закритий клуб недоторканних, який ігнорує своїх членів, блокує з'їзди та ухвалює рішення в кулуарах, — це вже не незалежність, а самозахват. І держава зобов'язана втрутитися. Законодавчими, судовими, адміністративними або антимонопольними методами — вибір є.
Зрозуміло, що реформувати адвокатуру мають самі адвокати. Але саме держава повинна створити для цього умови. І зруйнувати ілюзію, що в правовій державі хтось може бути поза відповідальністю. Особливо, якщо цей «хтось» носить мантію саморегуляції та прикриває тих, хто торгує правосуддям.
Чи робитиме це чинна влада? Ну, ви ж уважно прочитали цей текст…