На фронті загинув 18-річний захисник України: історія Олександра Самойловича

У місті Славута, що на Хмельниччині, попрощалися з 18-річним героєм Олександром Самойловичем.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, хлопцеві було лише 15.

Уже тоді він мріяв потрапити до ЗСУ.

До повноліття готував себе до війська, і щойно виповнилося 18 — підписав контракт і став до лав 1-го окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла.

Про це йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Тетяни Хомич.

Попрощатися з вісімнадцятирічним героєм прийшло все місто.

У школі, де навчався Олександр, розповідають — змалечку зростав патріотом.

«Постійно, коли його зустрічала, він тільки говорив — ми повинні здобути перемогу, ми переможемо», — каже класна керівниця Олександра Оксана Красуцька.

Коли Росія розпочала повномасштабний наступ, хлопцеві було лише п’ятнадцять.

Він прагнув долучитися до війська, але через вік його не брали.

Три роки хлопець активно займався спортом, брав участь у вишколах, був учасником національно-визвольного руху «Правий сектор».

«Йому було байдуже на свою безпеку.

Він був готовий за кожного свого друга, за кожну свою людину підставити плече», — каже подруга героя Юлія.

2023 року Олександр вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Однак провчитися встиг трохи більше року.

«Унікальний виріс хлопець у батьків, зразу десь сформувався як патріот України, хороший студент», — каже проректор Національного університету біоресурсів і природокористування Сергій Кваша.

Щойно виповнилося вісімнадцять — підписав контракт і став воїном 1-го окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла.

Позивний узяв «Віллі» — з відомого мультфільма Волта Діснея про каченят.

«Це були у нас лекції, ми сиділи, ми просто були в шоці, але ми були горді за нього, він нам часто писав, публікував збори», — каже друг Олександра Вадим Гавриленко.

«Біллі» підписував контракт в один день з Олександром.

Щоб попрощатися з другом, яким служив 5 місяців, узяв відпустку і приїхав з фронту.

Сашко досконало володів англійською, тож одразу після підписання контракту його направили на навчання до Британії.

Повернувшись до України, він навчав інших, навіть старших за себе.

Він мріяв стати командиром, але не встиг.

5 квітня загинув на Донеччині.

У героя залишилися батьки, молодший брат і кохана дівчина.