Тіні над контрнаступом: як Британія стала посередником між США та Україною у війні проти Росії, - The Times

The Times представляє обширний матеріал з невідомими раніше деталями про роль Британії в конфлікті в Україні.

Зокрема, британські військові лідери виступали як посередники в урегулюванні "складних відносин між Вашингтоном і Києвом", особливо на початку невдалого контрнаступу ЗСУ у 2023 році, коли "за кулісами напруженість наростала протягом кількох місяців і досягла точки, де вона могла вийти з-під контролю".

До цього часу Британія вже надіслала своїх військовослужбовців в Україну, які навчали українських солдатів використанню далекобійних ракет Storm Shadow та протитанкових ракет NLAW.

Плануванням контрнаступу у 2023 році займалися британські генерал-лейтенант Ролі Уокер та генерал-лейтенант Чарлі Стикленд.

А за кілька тижнів до його початку начальник стратегічного командування і колишній керівник військової розвідки Британії Джим Хокенхалл передав Буданову розвіддані.

Втім, Україна перенесла початок наступу з березня на травень-червень в очікуванні нових поставок зброї.

У цей період британці радили: "вам потрібно просто почати, Росія не сильна.

Ви повинні протистояти їм, у вас достатньо техніки".

На той час в України було стільки ж зброї, як і в усієї британської армії.

Проте Київ чекав, що дало Росії час зміцнитися.

Як британці, так і американці рекомендували сконцентрувати удар в одному напрямку, але Сирський переконав Зеленського розділити сили і завдати ударів одночасно на Донбасі (в районі Бахмута) і на півдні, через що "вирішальний удар так і не був нанесений".

Це викликало негативну реакцію США.

Також вони були незадоволені, що українські війська "пересуваються повільніше, ніж того вимагали США".

"Американці не терпіли зволікання.

Вони вже провели свої військові навчання і вирішили, що час діяти", — стверджує колишній високопоставлений британський військовий.

Українці ж заявляли, що і американці, і британці недооцінили, з якими проблемами російської оборони їм доведеться зіткнутися, а також реалії сучасного поля бою.

Шлях був усіяний російськими мінами, а ті, хто намагався їх розмінувати, ризикували бути атакованими дронами.

Залужний "з усіх сил намагався впоратися з моральною кризою", заявляючи союзникам, що українські солдати недостатньо молоді (віком 30-40 років, а не 20) і досвідчені — деякі з них провели на фронті всього 3 дні.

Американці збентежено запитували, "що, чорт забирай, відбувається", в той момент відносини України зі США "впали на саме дно", американці були розчаровані Залужним, а він — ними.

Тоді британці взяли на себе роль посередників і допомогли врегулювати розбіжності.

Вони часто відвідували Україну, чого рідше робили американці, іноді при цьому в цивільному одязі.

Одного разу генерал Уокер прибув у рожевих штанах, за що отримав відповідне прізвисько.

У підсумку в середині серпня британський адмірал Радакін, Залужний і командувач військами США в Європі Каволі зустрілися особисто на польсько-українському кордоні, обговорили плани контрнаступу та склали плани на зиму і наступний рік.

Радакін взяв на себе більш значну роль, ніж зазвичай відводилася начальнику штабу оборони, очоливши зусилля Британії з підтримки України в уряді.

Потім газета переходить до операції ЗСУ в Курській області в серпні 2024 року.

Повідомляється, що Київ планував її самостійно, не повідомляючи Америці і іншим союзникам, побоюючись витоків до Москви, так як подібне вже було в квітні 2023 року перед контрнаступом в Запорізькій області.

Військове джерело з Британії стверджує, що в підсумку "Україна заплатила жахливу ціну, захищаючи себе, але вони також дали нам можливість побачити сучасну війну", маючи на увазі набутий Лондоном досвід.